WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Форми регулювання валютно-фінансових потоків - Реферат

Форми регулювання валютно-фінансових потоків - Реферат

233 єн за один долар.
2. Валютні обмеження та валютні ризики
Розглянуті інструменти валютного регулювання і валютної політики виступають головним чином як засоби економічного впливу держави на динаміку курсових співвідношень власної валюти. Разом з цим у практиці грошово-валютних відносин застосовуються методи прямого втручання держави у сам механізм формування валютних курсів. Ідеться про валютні обмеження як систему нормативних правил, встановлених у законодавчому та адміністративному порядку, які спрямовані на обмеження операцій з золотом, валютними цінностями та іноземною валютою. Вони поширюються на фізичних і юридичних осіб при обміні валюти власної країни на іноземну, а також при інших валютних операціях.
Валютні обмеження передбачають організацію і здійснення ком-петентними органами відповідних країн спеціальних заходів валютного контролю з метою врівноваження платіжних балансів і підтримки курсів національних валют. Система валютного контролю за здійсненням валютних операцій то послаблюється, то стає більш жорсткішою, залежно від економічної ситуації як у певній країні, так і у світовому господарстві.
Уперше валютні обмеження у формі зосередження обороту іноземної валюти в руках держави були впроваджені в Німеччині в 1931 p.
Втручання держави у сферу міжнародних валютно-фінансових відносин виявляється в періодичному використанні валютних клірингів, при застосуванні яких взаємні розрахунки між двома або декількома країнами здійснюються шляхом заліку зустрічних вимог, а платежі валютою здійснюються лише на суму різниці в товарних поставках та наданих послугах. Валютний кліринг спочатку використовувався лише для зовнішньоторговельних розрахунків, а згодом був поширений на операції неторговельного характеру та інші платежі, що виникають у результаті економічних зв'язків між окремими країнами та економічними угрупованнями.
У практиці міжнародних розрахунків розрізняють двосторонні, тристоронні й багатосторонні кліринги. Найбільшого поширення набули двосторонні кліринги, при яких залік зустрічних вимог і зобов'язань відбувається між двома країнами. Перша подібна клірингова угода була підписана між Швейцарією та Угорщиною в 1931 p., а вже до березня 1935 p. було підписано 74 клірингові угоди, станом на 1937 p. діяло 169 таких угод. У цілому до середини 50-х років близько 60 % міжнародних розрахунків капіталістичного світу здійснювалось через валютні кліринги.
Багатосторонній валютний кліринг відрізняється від двостороннього тим, що заліки взаємних вимог, зобов'язань та взаємне збалансування міжнародних платежів здійснюються між всіма країнами - учасницями клірингової угоди. Перший подібний кліринг діяв з червня 1950 p. по грудень 1958 p. у формі Європейського платіжного союзу (ЄПС), у якому брали участь 17 країн Західної Європи. Незважаючи на труднощі й незгоди міждержавних суперечностей, ЄПС у цілому успішно справився з нелегкою роллю, пов'язаною з функціонуванням багатостороннього клірингу, скоротивши, завдяки взаємному заліку, обсяг взаємних вимог на 45 % та заощадивши при цьому значні золотовалютні резерви країн - членів Союзу.
З 1958 p., у зв'язку з підвищенням ступеня оборотності валют країн з розвиненою ринковою економікою, питома вага клірингових розрахунків у загальному обсязі платежів капіталістичного світу стала поступово та неухильно знижуватися. Проте, незважаючи на цю тенденцію, у вересні 1985 p. у результаті трирічних переговорів між найбільшими європейськими комерційними банками був створений багатосторонній кліринг для взаємного заліку вимог і зобов'язань, пов'язаних з операціями в ЕКЮ. Це було зумовлено перш за все швидким впровадженням ЕКЮ в приватний сектор. Клірингові розрахунки дали можливість щоденно здійснювати через систему СВІФТ взаємні розрахунки з 1000 операцій на суму 2 млрд ЕКЮ.
Єдиний в історії Міжнародний проект клірингового союзу був розроблений Кейнсом у квітні 1943 p. як противага "плану Уайта" при підготовці Бреттон-Вудської валютної угоди. За задумом Кейн-са. Міжнародний кліринговий союз (МКС) мав бути призначений для взаємного заліку вимог і зобов'язань країн нової валютної системи і міждержавного валютного регулювання. Кейнс розглядав міжнародний кліринг як інституцію міжнародного уряду з економічних питань і як засіб подолання тогочасних міжнародних суперечностей. Однак цей проект, як відомо, не знайшов підтримки на Брет-тон-Вудській міжнародній конференції через позицію США. І невипадково, адже вже володіючи на той час досить значними золотовалютними резервами порівняно з іншими країнами - учасницями Другої світової війни. Сполученим Штатам для реалізації своїх далекоглядних стратегічних інтересів було невигідно приймати такий принцип міждержавних розрахунків.
Останнім часом клірингові розрахунки почали широко застосовуватися в багатосторонніх взаємних розрахунках країн, що розвиваються в межах їхніх економічних і валютних угруповань. Так, на початку 90-х років 87 країн, що розвиваються, уклали 148 двосторонніх клірингових угод. Крім того, діє 4 багатосторонніх кліринги, які охоплюють 13 країн Латинської Америки, 8 - Карибського басейну, 13 - Західної Африки, 7 - Азії.
У 1961 p. було створено багатосторонній кліринг країн - членів Центральноамериканського спільного ринку - Центральноамериканську розрахункову палату. З метою розвитку взаємної торгівлі країн Азії і Тихого океану з 1975 p. функціонує Азіатський кліринговий союз (АКС). В економічному співтоваристві країн Західної Африки в липні 1976 p. замість двосторонніх клірингових угод було створено багатосторонній кліринг у складі центральних банків ряду країн Африки.
Досить активно систему двостороннього і багатостороннього клірингу у свій час, використовували країни - члени Ради економічної взаємодопомоги. Двосторонній валютний кліринг діяв тут до 1963 p., коли було підписано угоду про запровадження багатостороннього клірингу, в якому спочатку брали участь 8 соціалістичних країн, згодом приєднались ще дві. З 1991 p., з початком активного впровадження ринкових відносин система багатостороннього клірингу перестала існувати.
Загалом валютні кліринги справляють двоїстий вплив на розвиток зовнішньої торгівлі. З одного боку, вони пом'якшують негативні наслідки валютних обмежень, надаючи можливість країнам-експортерам використовувати валютну виручку. З іншого боку, при клірингових розрахунках зовнішньоторговельний оборот необхідно регулювати з кожною країною окремо, а валютну виручку можна використовувати лише в тій країні, з якою укладена клірингова угода. Крім того, замість виручки у конвертованій валюті експортери за поставлені товари та
Loading...

 
 

Цікаве