WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Світові валютно-фінансові системи та їх еволюція - Реферат

Світові валютно-фінансові системи та їх еволюція - Реферат

призводять до дезорганізації зовнішньоекономічних зв'язків протягом певного періоду;
o бути достатньо еластичною, щоб гнучко реагувати на зміни внутрішньої ситуації та зовнішніх умов функціонування світовогогосподарства і пристосуватися до них;
o забезпечувати збалансованість економічних інтересів у валютно-кредитній сфері окремих країн, регіонів та всіх учасників світогосподарських зв'язків.
Саме за цих умов провідні вчені-економісти і державні діячі багатьох країн світу розпочали активний пошук виходу зі складної після-кризової ситуації і розробку концепції нової світової валютної системи.
2. Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи
Конкретну ініціативу у створенні нової валютної системи, яка могла б успішно функціонувати після завершення Другої світової війни, взяли на себе країни, що традиційно відігравали у ній провідну роль - Велика Британія і Сполучені Штати Америки. Ще влітку 1941 p. Джон Мейнард Кейнс підготував перший текст, який був представлений британському міністерству фінансів. Він мав назву "Пропозиції щодо створення Міжнародного компенсаційного союзу". У грудні того ж року американський уряд доручив Гаррі Декстеру Уайту та його колегам із департаменту Казначейства підготувати пропозиції щодо створення Стабілізаційного фонду союзників, який забезпечував би надання останнім військової допомоги і міг би стати основою післявоєнної світової валютної системи. Влітку 1942 p. був здійснений обмін цими документами для взаємного ознайомлення.
Слід зазначити, що головні положення англійського і американського планів були подібні. Насамперед вони пропонували забезпечити стабільність внутрішнього економічного розвитку, що передбачало здійснення державою певних контролюючих функцій у монетарній сфері в межах функціонування національних економік. Особлива увага приділялася внутрішнім економічним процесам, що автоматично означало зменшення ступеня входження у світове господарство, що, у свою чергу, означало проведення певного контролю на міжнародному рівні, завдяки якому країни повинні були поступитися невеликою часткою свого суверенітету в монетарній сфері. Для цього Кейнс і Уайт пропонували створити для міжнародної кооперації спеціальний наднаціональний орган.
Визначаючи необхідність міжнародного співробітництва у валютній сфері, плани значно відрізнялися в інших важливих положеннях. Якщо Кейнс віддавав пріоритет інтересам внутрішнього розвитку, то Уайт на перше місце ставив завдання міжнародні. І хоча в подальшому були внесені зміни в обидва плани, суттєва різниця між ними збереглася.
Чому Кейнс віддавав перевагу внутрішнім проблемам у межах нової міжнародної валютної системи? Бо знав негативний досвід 30-х років і домагався того, щоб кожна країна зберегла значною мірою свою незалежність перш за все у розробці та реалізації внутрішньої економічної політики, яка б забезпечила повну зайнятість. Тобто і тут Кейнс залишався на позиціях раніше розробленої ним концепції.
Уайт, навпаки, під впливом "нового курсу" Рузвельта, передбачав створення системи планування і контролю над економікою. Подібна філософія, перенесена на міжнародний рівень, привела до ідеї заснування двох наднаціональних інститутів: фонду стабілізації та світового банку. Ці два наднаціональні органи могли б здійснювати достатньо дійовий контроль за внутрішньою грошовою політикою держав - членів системи, особливо щодо обмінних курсів і світових потоків капіталів. Все ж, щоб одержати схвалення державного департаменту та Конгресу США, а також під впливом ідей Кейнса, Уайт вніс важливі зміни у свій проект: з одного боку, він зробив акцент на створення фонду стабілізації, з іншого - надав світовому банку статус класичної кредитної установи, що спеціалізується на інвестиціях в інші країни.
Однак навіть з урахуванням цих змін план Уайта відрізнявся від програм Кейнса.
Внаслідок тривалих переговорів з'явилося Спільне комюніке експертів і наприкінці червня 1944 p. в Атлантик-Сіті (США) зустрілися представники 44 країн для підготовки Бреттон-Вудської конференції. Ця зустріч формально давала можливість учасникам вносити ті чи інші поправки, що і відбувалося, особливо щодо квот-внесків, але реально англо-американський план поставив учасників конференції перед фактом. Оскільки США змогли нав'язати Великій Британії свою точку зору, то в кінцевому підсумку було прийнято відредаговану версію плану Уайта.
Таким чином, третьою світовою валютною системою стала створена за рішенням Бреттон-Вудської валютно-фінансової конференції ООН (країн антигітлерівської коаліції), яка проходила в липні 1944 p. у США (місто Бреттон-Вудс), Бреттон-Вудська валютна система.
Те, що рішення на цій конференції приймалися фактично під диктовку США, не викликає особливого подиву. Адже ця країна вже вдруге після світової війни була у виграші. Так, якщо перед Першою світовою війною зовнішня заборгованість США в 1913 p. досягала 7 млрд дол., а вимоги до інших країн становили 2 млрд, то вже в 1926 p. зовнішній борг скоротився більше ніж удвоє, а вимоги зросли у 6 разів складаючи суму 12 млрд дол. Відбувся також перерозподіл золотих резервів на користь США: в 1914-1921 pp. чистий приплив золота в США в основному з країн Європи досяг 2,3 млрд дол.;
у 1924 p. 46 % золотих запасів капіталістичного світу були зосереджені в США (у 1914 p. - 23 %). Перед початком Другої світової війни США були майже єдиною країною, де зберігся золотомонетний стандарт, а курс долара до західноєвропейських валют значно зріс.
Уже в той час США розгорнули боротьбу за гегемонію долара, однак домогтися статусу резервної валюти їм вдалося лише після Другої світової війни. Засилля США в Бреттон-Вудській системі пояснювалося і новою розстановкою сил у світовому господарстві. У 1949 p. 54,6 % капіталістичного промислового виробництва було зосереджено в США. Цій же країні належало 33 % світового капіталістичного експорту і майже 75 % золотих резервів. А головний конкурент США в Бреттон-Вудській системі - Велика Британія, обслуговуючи своєю валютою 40 % світової торгівлі, володіла лише 4 % офіційних золотих резервів капіталістичного світу.
Керівники СИТА намагалися максимально використати свою еко-номічну могутність і створити таку міжнародну валютну систему, яка б відповідала інтересам США і перебувала під їхнім контролем. На той час на Сполучені Штати припадало 34,7 голосів у створюваному Міжнародному валютному фонді. Під впливом США до статуту МВФ були включені положення, які зобов'язували країни при одержанні кредитів надавати докладну інформацію про стан економіки країни, її золотовалютних запасів, виконувати рекомендації МВФ, які стосуються внутрішньої і зовнішньої політики держави.
За таких обставин Радянський Союз, який брав участь у роботі конференції в Бреттон-Вудсі, підписав підсумкові документи, але не ратифікував їх. Ясно, що на висунуті на конференції умови
Loading...

 
 

Цікаве