WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансові послуги на ринку цінних паперів - Реферат

Фінансові послуги на ринку цінних паперів - Реферат

стають власністю того, хто володіє заставними облігаціями. Забезпеченням беззаставних облігацій виступає загальна платоспроможність корпорації. Такі облігації випускають, звичайно, фінансово сталі корпорації, які мають високий кредитний рейтинг.
За порядком оплати розрізняють облігації з правом дострокового відкликання та облігації без такого права (безвідкличні) - за аналогією із зворотними і беззворотними акціями.
Існують також облігації конвертовані та неконвертовані. Конвертовані облігації можна обміняти на прості акції тієї ж корпорації, коли це буде вигідно. Враховуючи цю пільгу, процент на конвертовані облігації установлюється нижчим, ніж на неконвертовані. Власники неконвертованих облігацій, з одного боку, одержують стале джерело доходу у вигляді процента, а з іншого боку, мають можливість (яку дають акції) примножити капітал.
В Україні облігації підприємств можуть бути випущені лише після реєстрації цього випуску в Державній комісії цінних паперів та фондового ринку. Якщо облігації пропонуються для відкритого продажу, емітент зобов'язаний подати до ДКЦПФР для реєстрації також інформацію про випуск таких облігацій. Реєстрація випуску облігацій та інформації про випуск облігацій здійснюється в порядку, визначеному Тимчасовим положенням про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх випуск, затвердженим наказом ДКЦПФР від 20 вересня 1996 року №210.
Облігації можуть випускатися підприємствами усіх передбачених законодавством України форм власності: об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами. Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму, що становить не більше 25 відсотків від розміру статутного фонду і лише після оплати всіх випущених акцій. Таке обмеження щодо випуску облігацій, встановлене Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" (ст.11), має певні недоліки, тому що не передбачає інших емітентів облігацій підприємств.
Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.
Аналіз стану українського фондового ринку з позицій обігу на ньому облігацій дозволяє зробити висновок про те, що вітчизняні емітенти віддають перевагу емісіям акцій. Це пояснюється тим, що акція за своєю природою є менш ризиковим для емітента цінним папером, ніж облігація.
Емісія облігацій може здійснюватись практично всіма суб'єктами підприємницької діяльності, за винятком інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, яким це заборонено (п.17 Положення про інвестиційні фонди та компанії).
4 Фактори формування ринку державних цінних паперів.Емісійна діяльність держави на фондовому ринку
Ринок державних цінних паперів - важливий компонент фінансових ринків світу. У фінансовому світі цінні папери держави використовуються як еталон вільного від ризику доходу, як вічна альтернатива іншим вкладам капіталу. Формування ринку державних цінних паперів відбувається після виникнення ринку цінних паперів корпорацій. Це особливо важливо для країн з перехідною економікою, уряди яких звикли вилучати значну частку доходів юридичних осіб і користуватися прямими кредитами центрального банку для покриття видатків бюджету. Світова практика свідчить, що всі розвинені країни використовують випуск державних цінних паперів як неемісійне джерело для фінансування дефіциту бюджету.
Для кожної країни характерна своя специфіка в емісії та розповсюдженні державних цінних паперів, зумовлена особливостями історичного та економічного розвитку країни та ринку позичкових капіталів, повноваженнями різних рівнів державного управління.
У колишньому СРСР до кінця 80-х років в обігу знаходилися переважно облігації державних позик. Обіг акцій обмежується головним чином, 20-ми роками. Перші радянські державні позики були випущені у натуральній формі (у 1992 р. - хлібна, а у 1923 р. - хлібна, цукрова). Облігації цих позик продавалися за гроші, проте їх власникам надавалося право одержати під час оплати вартість облігацій натурою (зерном, цукром). Облігації грошових позик радянська держава почала випускати з 1922 року.
Облігації державних позик розміщувались як серед населення, так і серед державних і кооперативних підприємств. З 1962 року було припинено розміщення облігацій серед державних підприємств, а з 1946 року - серед колгоспів. З 1927 року Радянська держава почала регулярне розміщення облігацій із розстрочкою сплати. Випуск таких облігацій було припинено лише у 1958 році, а за 1974 - 1990 рр. держава ці облігації викупила. З 1938 року в СРСР випускалися в обіг також облігації державних 3 %-них внутрішніх виграшних позик, що вільно продавалися населенню за готівку та купувалися в установах Ощадного банку (раніше - в ощадних касах). У практиці розміщення облігацій державних позик у СРСР застосовувалися різні їх види: процентні, процентно-виграшні, безпрограшні та виграшні.
Проблеми, пов'язані з виконанням зобов'язань за облігаціями колишнього СРСР щодо своїх громадян, які є їх власниками, повинна вирішувати Україна. Указом Президента України від 15 червня 1994 року № 306/94 "Про першочергові заходи щодо компенсації громадянам України втрат від знецінення цінних паперів і грошових заощаджень" передбачається викупити у населення облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року. Викуп інших цінних паперів колишнього СРСР має проводитись поступово у міру вишукування відповідних коштів.
Література:
1. Конституція України.
2. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.91.
3. Зміни та доповнення до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 10.09.97.
4. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.96.
5. Указ Президента України "Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів" від 1995 року.
6. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 1991 року.
7. Закон України "Про власність" від 07.02.91 № 697-ХІІ.
8. Закон України "Про заставу" від 2.10.92 № 2654-ХІІ.
9. Закон України "Про страхування". - К.: Парламент, 1998. - 37 с.
10. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. - К.: Урожай, 1998.
11. Закон України "Про збори на обов'язкове пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400 - ВР.
12. Закон України "Про збори на обов'язкове соціальне страхування." від 26.06.97 р. № 402 - ВР.
13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року" від 6.04.98 р. № 463.
14. Постанова КМУ "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" від 10.09.92 № 528-92 п.
15. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. - 1998. - № 10. - С.49.
16. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. - 1998. - № 1. - С. 37 - 42.
Loading...

 
 

Цікаве