WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Методологічні підходи щодо класифікації форм та видів грошових позичок - Реферат

Методологічні підходи щодо класифікації форм та видів грошових позичок - Реферат

договорі між банком та позичальником, а позичені кошти не повернені останнім. Такі суми враховуються на окремому позичковому рахунку.
Відстрочені - це позики, за якими на прохання позичальника банком прийняте рішення про зміну на більш пізній час строку повернення кредиту.
Відстрочка погашення позики оформляється додатковою угодою до основного кредитного договору і супроводжується встановленням більш високої процентної ставки.
Бабічева Ю.А. розрізняє короткострокові кредити і довгострокові, забезпечені та незабезпечені і справедливо вважає, що при наданні кредиту банк повинен здійснювати контроль за цільовим призначенням цього кредиту та орієнтуватися на економічні (якісні), а не на технічні (кількісні) критерії при вирішенні питання про надання кредиту на потреби соціально-економічного розвитку суспільства як єдиного критерію для всіх банківських установ .
Єфимова Л. підтримує таку класифікацію банківських кредитів . Залежно від строків користування ними кредити поділяються на короткострокові, середньострокові та довгострокові. Під строком користування кредитом потрібно розуміти строк від моменту одержання кредиту позичальником до обумовленого строку повернення його банку. На сьогодні наше законодавство не містить чіткого розподілу кредиту на види залежно від строку користування.
Залежно від строку користування, позики поділяються на короткострокові, середньострокові та довгострокові. Виходячи з практики, що склалася, до короткострокових слід відносити ті позики, термін користування якими не перевищує одного року. Середньострокові - це ті, які надаються до 5 років, а довгострокові - більше 5 років. Середньо- і довгосторокові позики підприємствам надаються під боргові зобов'язання позичальника.
Аналіз структури кредитів показує, що в практиці кредитування промислово розвинених країн здійснюється розмежування між комерційними (діловими) позиками підприємствам і позичками індивідуальним позичальникам. За іншими критеріями, як правило, чіткого розмежування кредитів немає. У США позики під нерухомість (36,8 %), у Франції (50 %) - це в основному середньо- і довгострокові позики. У Франції окремо показують кредити за обліком векселів (8,6 %), тоді як в США ці кредити також надаються, але показуються в числі позик торгово-промисловим підприємствам.
Хоча переважають позики підприємствам, однак позички індивідуальним позичальникам (приватним особам) мають стійку тенденцію росту і займають певне місце у структурі кредитів: у США - 19,3 %, у Франції - 22,8 %.
Банки здійснюють видачу кредитів населенню в межах наявних у нього кредитних ресурсів. Видача кредитів здійснюється на основі кредитних угод між банком та індивідуальними позичальниками за місцем постійного їх місця проживання, за винятком кредитів на придбання і будівництво індивідуального та кооперативного житла, які видаються за місцем його знаходження або забудови.
Надаючи позички індивідуальним позичальникам, банки використовують такі види кредитів: позички під нерухомість ("под закладную"), позички під цінні папери, відновлювальні позички (овердрафт, банківські кредитні картки), споживчі позички.
Основними видами кредиту є:
- фiрмовий кредит;
- вексельний кредит;
- факторинг.
Фiрмовий кредит - це традиційна форма кредитування, при якій постачальник пред'являє кредит покупцю у формі відстрочки платежу. Різновидністю фірмового кредиту є аванс покупця, який виплачується постачальнику після підписання договору (контракту).
Банк надає вексельний (обліковий) кредит векселетримачу шляхом покупки (обліку) векселя до настання терміну платежу. Власник векселя отримує від банку суму, вказану у векселі, за мінусом облікової ставки, комісійних платежів та інших видатків. Сторони можуть продовжити термін оплати, тобто здійснити пролонгацію векселя. Пролонгація буває пряма, проста та непряма. При прямій пролонгації векселя робиться відповідний запис на векселi, засвідчений підписами сторін. При простій пролонгації такий запис не робиться. При непрямій пролонгацiї видається новий вексель, а старий знімається з обігу. Облікова ставка за векселем є відсотковою ставкою, що застосовується для розрахунку величини облікового відсотка.
При розрахунках за експортно-імпортні операції застосовуються такi форми кредиту: форфетування, кредит за відкритим рахунком, овердрафт.
Форфетування є формою кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом придбання ними боргових вимог у зовнiшньо-торгових операціях. Форфетування, як правило, застосовується при постачанні машин, обладнання на великі суми з тривалою відстрочкою платежу. Кредит на відкритому рахунку при експортно-імпортних операціях одночасно означає i розрахунки за відкритим рахунком. Ці кредити надаються в розрахунках між постійними партнерами (контрагентами), особливо при багатократних поставках однорідних товарів. Суть кредитів або розрахунків по відкритому рахунку полягає в тому, що продавець відвантажує товар покупцю i направляє на його адресу товаророзподільчi документи, відносячи суму заборгованості в дебет рахунку, відкритого на ім'я покупця.
Формою організації банківського кредитування в зарубіжних країнах є видача позик з використанням позикового рахунку. При цьому сума кредиту, що надається, перераховується з дебету позикового рахунку на кредит поточного (розрахункового) рахунку клієнта. Можлива пряма оплата розрахунково-платіжних документів позичальника з позикового рахунку.
У практиці англійських і швейцарських банків використовується форма синдикатного кредиту, який видається групою банків (синдикатом), як правило, на значні суми. При цьому один з банків-учасників виконує функції управляючого і платіжного агента.
У Німеччині та Японії отримали розвитокконсорціальні кредити, які від синдикатних відрізняються наявністю двох і більше співорганізаторів і співуправляючих за кредитом. Як правило, консорціальні кредити видаються на великі суми (від 300 млн. дол. США). Подібні види позик дозволяють збільшити об'єми кредитів і зменшити кредитний ризик банків.
Синдиковані кредити видаються банківським консорціумом, в якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму коштів, укладає з ним кредитний договір і видає кредит. Провідний банк займається також розподілом процентів. За операції, пов'язані з синдикованим кредитуванням, банк-менеджер (глава консорціуму) одержує відповідну винагороду.
Паралельні кредити передбачають участь в їх наданні декількох банків. Кредит одному позичальнику видають різні банки, але на однакових погоджених умовах.
Література:
1. Конституція України.
2. Закон України "Про цінні папери та фондову біржу" від 18.06.91.
3. Зміни та доповнення до Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" від 10.09.97.
4. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.96.
5. Указ Президента України "Про безпосереднє залучення УФБ до приватизаційних процесів" від 1995 року.
6. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 1991 року.
7. Закон України "Про власність" від 07.02.91 № 697-ХІІ.
8. Закон України "Про заставу" від 2.10.92 № 2654-ХІІ.
9. Закон України "Про страхування". - К.: Парламент, 1998. - 37 с.
10. Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд. Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. - К.: Урожай, 1998.
11. Закон України "Про збори на обов'язкове пенсійне страхування" від 26.06.97 р. № 400 - ВР.
12. Закон України "Про збори на обов'язкове соціальне страхування." від 26.06.97 р. № 402 - ВР.
13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1998 року" від 6.04.98 р. № 463.
14. Постанова КМУ "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків" від 10.09.92 № 528-92 п.
15. Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів // Вісник НБУ. - 1998. - № 10. - С. 49.
16. Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного регулювання // Фінанси України. - 1998. - № 1. - С. 37 - 42.
Loading...

 
 

Цікаве