WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Організація обліку бюджетів усіх рівнів Міністерством фінансів і його органами на місцях - Реферат

Організація обліку бюджетів усіх рівнів Міністерством фінансів і його органами на місцях - Реферат

відповідальність перед головними розпорядниками кредитів за їх використання.
У процесі складання та затвердження бюджетів враховується економічний стан розвитку тієї чи іншої області, району і наявний дефіцит бюджету. Однак кожний бюджет повинен мати кошти, необхідні для фінансування запланованих заходів у межах доходів і видатків, доведених в контрольних показниках вищестоячим бюджетом (Державний бюджет щодо бюджету Автономної Республіки Крим та областей, а вони - до міських та районних бюджетів). Це породжує взаємні відносини вище- і нижчестоячих бюджетів та взаємні розрахунки, які ґрунтуються на одержанні дотацій або субвенцій. Дотації або субвенції визначаються у Державному бюджеті для місцевих бюджетів у твердих сумах.
Розрахунки між бюджетами відображаються на рахунках обліку доходів та видатків бюджету, якщо Державний бюджет передав до обласного бюджету дотацію, то останній заносить її на рахунок доходів, а Державний бюджет - у видатки.
При виникненні взаємних розрахунків у процесі виконання бюджету, наприклад при передачі фінансування видатків по утриманню окремих вищих навчальних закладів із державного до обласного бюджету, вищестоячий орган, в даному разі Мінфін, визначає суми коштів на утримання і строки платежів. Строки платежів встановлюються поквартально із врахуванням того, що всі розрахунки по бюджетах повинні бути закінчені до кінця року і бути рівномірними. Як правило, передача фінансування установ чи заходів з вищестоячого бюджету до нижчестоячого дуже рідкісна.
Взаємні розрахунки між бюджетами можуть виникати при зміні законодавства про оподаткування та введенніокремих податків впродовж бюджетного року, що змінює доходи тих чи інших бюджетів, а це змінює і взаємовідносини між ними й потребує проведення взаємних розрахунків. Цю функцію виконує вищестоячий бюджет, який вираховує збільшення доходів щодо затверджених у бюджеті і різницю забирає до свого бюджету або змінює норматив відрахувань від податку, зменшуючи його і збільшуючи відрахування у свій бюджет.
Стан взаємних розрахунків міх бюджетами відображають у звіті про виконання бюджету, де отримані кошти показують в доходах, а передані - у видатках.
Інформаційні процеси в економіці потребують заходів по забезпеченню виконання видатків бюджету при надходженні доходів у менших розмірах щодо затверджених, так звані випадаючі доходи. Різниця між видатками і доходами поповнюється за рахунок дотацій, субвенцій, а при тимчасових касових розривах - позик.
Позики, які в усіх випадках одержують у вищестоячих фінансових органах, називаються бюджетними.
Бюджетні позики надаються нижчим бюджетам за рішенням або розпорядженням відповідних органів державного управління, якими надаються права фінансовим органам на виділення позики. При відсутності коштів у вищому фінансовому органі останній звертається за видачею позики до ще вищого органу. Наприклад, районний фінансовий орган звертається за одержанням позики для забезпечення виплати заробітної плати до обласного фінансового управління, яке також не має вільних бюджетних коштів. Тоді фінансове управління з обласною держадміністрацією виходить на Кабінет Міністрів та Міністерство фінансів з проханням надати бюджетну позичку області. Як правило, звернення до державних органів управління провадиться тоді, коли у фінансове управління звертаються декілька фінорганів за одержанням позик. При цьому перевіряються всі розрахунки щодо додержання необхідних умов та обгрунтованість розмірів позички.
Бюджетні позички надаються у межах бюджетного року і повинні бути погашені до кінця бюджетного року.
Таким чином бюджетна позичка, видається на короткий термін і підлягає обов'язковому поверненню.
Література:
1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. - 1995. - № 2. - С. 59-63.
2. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.
3. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. - К.: Акад. информатики, 1994. - 97 с.
4. Балтійський ринок цінних паперів // Україна-Бізнес. - 1995. - № 10. - С. 10.
5. Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. - 1994. - № 3. - С. 29-34.
6. Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. - Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с.
7. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. -320с.
8. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. - 1995. -№ 1. - С. 25-30.
9. Браунинг П. Современные экономические теории. - М.: Экономика, 1986. - 160 с.
10. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. - К. : Лібра, 1993. - 96с.
11. Геллер И. "Сі у" вводит свои индикаторы фондового рынка // Сі у. - 1995. - 11 апр. - С. 5-6.
12. Герасшмук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності // Екон. України. - 1994. - № 12. - C.3-11.
13. Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. - 1995. - № 4. - С. 45-54.
14. Давидов О. Оптимальна структура джерел фінансування інвестицій на підприємствах // Екон. України. - 1994. - № 11. - С. 84-87.
Loading...

 
 

Цікаве