WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Державний кредит та державний борг: економічний зміст, аналіз формування та покриття, напрями розв’язання боргової проблеми в Україні - Курсова робота

Державний кредит та державний борг: економічний зміст, аналіз формування та покриття, напрями розв’язання боргової проблеми в Україні - Курсова робота

добровільні позики;
б) позики розміщені по підписці;
в) примусові позики.
Кожному методу розміщення позик відповідає свій спосіб реалізації. Облігації добровільних позик вільно продаються і купуються банківськими установами. Примусові позики поширюються серед кредиторів у силу постанови уряду, що передбачає строгу відповідальність за відхилення від покупки облігацій. Позики, розташовувані серед населення по підписці з розстрочкою платежу, формально є добровільними. Однак їхня реалізація супроводжується такою масово-політичною компанією, що робить їх власне кажучи обов'язковими. Це можливо в умовах тоталітарного режиму. В даний час у нашій країні діють тільки добровільніпозики.
Державні позики можуть бути облігаційними і безоблігаційними. Облігаційні позики супроводжуються емісією цінних паперів держави. Безоблігаційні позики оформляються підписанням угод, договорів, а також шляхом записів у боргових книгах і видачею особливих свідчень. В даний час безоблігаційні позики використовуються на міжурядовому рівні.
У тісному зв'язку з державними позиками знаходиться друга форма державного кредиту, функціонування якої опосередкується системою ощадних установ (банків, кас і т.п.) і є важливим каналом формування фінансових ресурсів держави - звертання частини внесків населення в державні позики. На відміну від першої форми державного кредиту, коли фізичні і юридичні особи купують цінні папери за рахунок власних тимчасово вільних коштів, ощадні установи дають кредит державі за рахунок позикових коштів. Наявність посередника між державою і населенням в особі ощадних установ і надання позики останніми державі за рахунок позикових засобів без ведена їхнього реального власника (населення) дозволяє виділити ці відносини як особливу форму державного кредиту. Ця форма кредитування здійснюється через покупку особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) чи ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформлення безоблігаційних позик. Безоблігаційні позики є, власне кажучи, безстроковими. Вони оформляються державою не випуском цінних паперів, а шляхом безпосереднього обліку сум на рахунках відповідних установ і в книзі державного боргу. Терміни погашення таких позик заздалегідь не обмовляються, але держава залишає за собою право викупу позики і зобов'язується виплачувати відсотки за весь період його дії. Очевидно, що відсоток по вкладах, що зберігається в ощадних установах, не може бути нижче офіційного рівня інфляції. Для більшої активізації ощадної справи відсоток, що нараховується, повинний перевищувати цей рівень з метою забезпечення одержання вкладником хоча б мінімального доходу. У нашій країні зараз це досягається на основі покупки Ощадбанком боргових зобов'язань держави.
Запозичення засобів загальнодержавного позичкового фонду, як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи безпосередньо (не опосередковуючи ці операції покупкою державних цінних паперів) передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту функціонує в тоталітарному суспільстві. Вона сприяє розвитку інфляційних процесів, що особливо небезпечно в умовах твердого контролю за емісією грошових знаків з боку демократично обраних органів. Тому повна нормалізація відносин між державою і кредитною системою лежить на шляху визнання неможливості прямої позики позичкових засобів для покриття бюджетного дефіциту.
Казначейські позички виражають відносини надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади і керування за рахунок бюджетних засобів на умовах зворотності, терміновості і платності. В даний час у нашій країні ця форма активно не використовується. Однак при корінній реформі відносин власності супроводжуваної роздержавленням і приватизацією господарських структур, держава не може нести відповідальність за фінансові результати діяльності підприємств і організацій замість їхніх правомочних власників. Але при необхідності державні органи можуть надавати фінансову допомогу господарським суб'єктам, у стабільній роботі яких вони зацікавлені, але на умовах зворотності, терміновості, платності.
Відносини по лінії казначейських позичок не є аналогом банківського кредитування, оскільки на відміну від госпрозрахункових банківських структур органи державної влади і керування надають фінансову допомогу на інших умовах, з інших причин і в інших цілях. Казначейські позички видаються на пільгових умовах по термінах і нормі відсотка, вони можливі у випадку фінансових утруднень підприємств і господарських організацій у виді їхнього особливого положення на ринку, не мають комерційної мети, а є засобом підтримки життєво важливих для народного господарства економічних структур.
Використання казначейських позичок не означає, що безоплатне бюджетне фінансування у відношенні державних госпрозрахункових підприємств цілком себе зжило. Воно зберігає право на існування, але як виняткова міра в порядку надання фінансової допомоги госпорганам, опинившимся в скрутному положенні через особливості реалізації виробленої в інтересах суспільства продукції, несприятливої господарської кон'юнктури, кризових явищ в економіці і т.п.
По гарантованих позиках уряд реальний несе фінансову відповідальність тільки у випадку неплатоспроможності платника. У нашій країні створені умови для відродження гарантованих позик у зв'язку з наданням місцевим органам влади, а так само окремим господарським структурам права проводити операції по висновку позик.
Україна як суверенна держава також використовує позики як короткострокові, так і середньострокові (облігаційні позики).
Випуск облігацій державної внутрішньої позики (ОВДП) здійснюється з метою залучення тимчасово вільних засобів юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних, для відшкодування дефіциту республіканського бюджету.
Крім фінансування бюджетних потреб, іншою важливою метою випуску державні облігації є збільшення припливу іноземної валюти. Це сприяє зміцненню національної грошової одиниці, коли незабаром мобілізовану в такий спосіб іноземну валюту можна використовувати в експортно-імпортних розрахунках. Необхідно відзначити, що держава не завжди повинна випускати в цих цілях облігації зовнішньої чи позики облігації в іноземній валюті. У розвитих країнах воно впливає на приплив валюти шляхом установлення визначеного відсотка на свої облігації, деноміновані в національній валюті. Якщо процентна ставка державних облігацій вище ставки по аналогічних цінних паперах інших країн, то іноземні інвестори можуть віддати перевагу першим, оскільки доход від них вище. Для придбання таких облігацій іноземні інвестори змушені здобувати національну валюту
Loading...

 
 

Цікаве