WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Правові основи фінансового контролю в Україні - Реферат

Правові основи фінансового контролю в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Правові основи фінансового контролю в Україні
План
Вступ 3
1. Суть та призначення фінансового контролю 4
2. Організація та органи фінансового контролю в Україні 6
3. Види та методи фінансового контролю 11
Висновки 17
Література 18
Вступ
Основним індикативним фактором соціально-економічного стану держави є державний контроль, який в умовах розвитку ринкових відносин, упровадження різноманітних форм власності, охоплення приватизацією різних галузей потребує суттєвого удосконалення. Його розвиток нерозривно пов'язаний із вирішенням актуальних завдань в економіці України - збільшенням обсягу виробництва, зниженням собівартості продукції, підвищенням продуктивності праці, виявленням і використанням внутрішньогосподарських резервів.
За час формування ринкової економіки створено потужний недержавний сектор, який на сьогодні забезпечує вже близько 50% валового внутрішнього продукту. Однак необхідно зазначити й те, що підприємницькі структури усіх форм власності в Україні функціонують із набагато меншою віддачею й ефективністю порівняно з такими ж структурами у розвинутих країнах світу.
А якщо врахувати, що на розвиток економіки щорічно спрямовується майже 35% усіх фінансових ресурсів держави, у тому числі 15% зведеного бюджету, то зрозуміло, що суспільство вкрай зацікавлене у збереженні й ефективному використанні державної, комунальної власності, коштів бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, раціональному використанні інших фінансових ресурсів. Отже, без комплексного, дієвого економічного контролю, суть якого в демократичному суспільстві полягає у регулюванні процесу розширеного відтворення валового внутрішнього продукту відповідно до конституційних норм, держава не може отримати того якісного результату, який заплановано.
1. Суть та призначення фінансового контролю
Будь-яка держава у відношенні фінансовій діяльності зацікавлена в розв'язанні декількох задач:
1. щоб усі її розпорядження, що стосуються організації і здійснення фінансової діяльності, були точно виконані (задача забезпечення законності);
2. держава зацікавлена, щоб її гроші, гроші громадських об'єднань, а почасти і приватні кошти витрачалися ошадливо, раціонально й ефективно (задача забезпечення доцільності);
3. держава завжди прагне уберегти свої гроші від усякого роду розкрадань, і особливо в тій їхній формі, що у старовину іменувалася дуже влучним словом - казнокрадство (задача забезпечення цілості).
Можна виділити й інші задачі, наприклад, своєчасності і повноти забезпечення державних і суспільних потреб у фінансових засобах (задача забезпечення своєчасності наповнення державного бюджету й інших централізованих фондів).
Всі ці задачі держава вирішує за допомогою фінансового контролю, що можна визначити, як цілеспрямовану діяльність органів влади і громадських організацій, яка має на меті досягнення забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в процесі формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів. Сутність фінансового контролю в остаточному підсумку можна звести до перевірки відповідності фактичного стана заданому у відношенні законності і доцільності формування, розподілу і використання грошових, трудових, матеріальних і інших ресурсів.
Структурно фінансовий контроль являє собою організаційну систему, що складається з таких елементів:
1. суб'єкт контролю;
2. об'єкт контролю;
3. предмет контролю;
4. цілі контролю;
5. методи здійснення контролю.
Суб'єктами фінансового контролю виступають або безпосередньо державні органи, наділені владними повноваженнями в силу свого правового статусу, або, у деяких випадках, недержавні суб'єкти, що діють проте, від імені і з доручення держави, чиї владні повноваження виникають на основі цього доручення. Також до суб'єктів фінансового контролю можна віднести громадські організації, які здійснюють таку діяльність в інтересах окремих соціальних груп або класів або всього суспільства в цілому.
Об'єктами фінансового контролю є особи, що знаходяться в сфері фінансової діяльності держави, як-то: 1) державні органи; 2) державні юридичні особи; 3) недержавні юридичні особи; 4) громадяни, тобто особи, що мають відношення до фінансової діяльності.
Предметом фінансового контролю виступає поводження об'єктів цього контролю з погляду дотримання ними своїх обов'язків як учасників фінансової діяльності.
Цілями фінансового контролю є: 1) виявлення фактів порушення фінансового законодавства або неналежного виконання учасником фінансової діяльності своїх обов'язків; 2) виявлення винних і притягнення їх до відповідальності; 3) усунення порушень фінансової дисципліни, у тому числі відновлення порушених правовідносин.
2. Організація та органи фінансового контролю в Україні
Функції державного фінансового контролю розподіляються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування й органами управління фінансовою і кредитно-грошовою системою. Конкретні форми і методи розподілу таких функцій визначаються особливостями політичної системи держави. При цьому обов'язково враховується принцип розподілу влади.
На вищому рівні державного фінансового контролю основні контролюючі функції здійснюються вищими органами законодавчої влади. В Україні у відповідності зі ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить:
- затвердження Державного бюджету України і внесення змін у нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, ухвалення рішення щодо звіту про його виконання;
- заслуховування щорічних і позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє положення України;
- здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до положень Конституції;
- затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їхнім використанням;
- призначення на посаду і зняття з посади Голови й інших членів Рахункової палати;
- призначення на посаду і зняття з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;
- призначення і звільнення половини складу Ради Національного банку України;
- здійснення парламентського контролю в межах, визначених Конституцією; призначення на посаду і звільнення з посади керівника апарату Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України і структури її апарата.
Відповідно до ст. 98 Конституції України контроль за використанням засобів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.
У відповідності зі ст. 1. Закону України "Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 року Рахункова палата є постійнодіючим органом контролю, що утворюється Верховною Радою України, підпорядкована і підзвітна їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.
Рахункова палата є юридичною особою, має свою печатку зі своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України. Задачами Рахункової палати є:
- організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витратою бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою і їхнім цільовим призначенням;
- здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності і доцільності витрат державних коштів, валютних і кредитно-фінансових ресурсів;
- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища;
- контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної
Loading...

 
 

Цікаве