WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Сучасні тенденції розвитку депозитарної діяльності - Реферат

Сучасні тенденції розвитку депозитарної діяльності - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Сучасні тенденції розвитку депозитарної діяльності
ПЛАН
Вступ
1. Поняття про депозитарну діяльність, особливості її регулювання
2. Цінні папери щодо яких здійснюється депозитарна діяльність
3. Основні функції депозитарних установ
4. Вимоги до зберігання цінних паперів
5. Контроль за здійсненням депозитарної діяльності
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Грошовий ринок за характером зв'язку між кредиторами та позичальниками розділяється на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор непрямого (опосередкованого) фінансування.
У секторі непрямого фінансування поряд з двома базовими суб'єктами, які умовно можна назвати кредитор-заощадник і позичальник-витратник, з'являється третій економічний суб'єкт, який є самостійним і рівноправним суб'єктом грошового ринку. Подібно до базових суб'єктів він формує власні зобов'язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають об'єктом торгівлі на грошовому ринку.
Вказані суб'єкти називаються фінансовими посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом. Фінансове посередництво істотно відрізняється від брокерсько-дилерської діяльності. Особливість останньої полягає в тому, що брокери і дилери не створюють власних вимог і зобов'язань, а діють за дорученням клієнтів, одержуючи дохід у вигляді комісійної плати (брокери) чи різниці в курсах купівлі і продажу (дилери).
Фінансові посередники діють на ринку зовсім по-іншому - від свого імені і за власний рахунок, створюючи власні зобов'язання і власні вимоги. Тому їх прибутки формуються як різниця між доходами від розміщення акумульованих коштів і витратами, пов'язаними з їх залученням.
1. Поняття про депозитарну діяльність,
особливості її регулювання
Депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.
Депозитарна діяльність в Україні регулюється Положенням про депозитарну діяльність, яка розроблена відповідно до статей 3 та 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статей 6, 14 та 17 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", статей 27 та 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" та інших нормативно-правових актів України.
Дане Положення визначає перелік цінних паперів, які обслуговуються у Національній депозитарній системі, основні функції депозитарних установ та правила здійснення операцій при виконанні ними зберігання та обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів, особливості депозитарного обслуговування інститутів спільного інвестування та пенсійних фондів, порядок взаємодії зберігачів і депозитаріїв цінних паперів з іншими учасниками Національної депозитарної системи, вимоги до складання облікового та зведеного облікового реєстру власників цінних паперів, вимоги до здійснення та суміщення депозитарної діяльності.
Депозитарієм визнається юридична особа, створена у формі відкритого акціонерного товариства, яка має ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме: депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів.
У разі одержання ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, а саме: діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, депозитарна установа має право виконувати функції реєстратора.
Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність відповідно до вимог Положення, інших нормативно-правових актів та відповідних стандартів, затверджених Національним депозитарієм України, погоджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, які застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених відповідними законами України.
Принципи побудови системи депозитарного обліку цінних паперів встановлюються нормами і правилами обліку цінних паперів в Національній депозитарній системі, затвердженими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та погодженими Національним банком України.
Активний розвиток депозитарної системи України розпочався в кінці 1997 року з прийняттям Закону №710/97-ВР "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів України". Відповідно до цього закону Національна депозитарна система складається із двох рівнів: верхній рівень, що складається із Національного депозитарію України та інших депозитаріїв; нижній рівень - зберігачі та реєстратори. Зараз в Україні функціонує два депозитарії: Національний депозитарій України (НДУ) таМіжрегіональний фондовий союз (МФС). НДУ було створено відповідно до Закону, а його державна реєстрація відбулася 1999 року. Основний акціонер НДУ - держава, що володіє 86% акцій. МФС було створено у червні 1996 року, а дозвіл на проведення депозитарної діяльності отримано у листопаді 1997 (основні акціонери: комерційні банки (51%), торговці цінними паперами (26%), ПФТС (11%)).
Наступною важливою подією щодо розвитку верхнього рівня депозитарної системи стало підписання Указу Президента "Про загальні засади функціонування НДУ" від 22 червня 1999 року №703/99 та "Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України, Міжнародним банком реконструкції та розвитку та Урядом США стосовно створення клірингового депозитарію, що належить галузі цінних паперів" від 25 січня 1999 року. Відповідно до цих документів функціональні можливості НДУ обмежуються операціями по стандартизації депозитарного обліку та документообігу та встановленням відносин із депозитаріями інших країн. Проте, протягом всього періоду із 1999 року відбувалися спроби розширити повноваження НДУ, основним акціонером якого є держава: o Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2004 року №1707 було затверджено "Державну програму розвитку Національної депозитарної системи України", яка передбачає перетворення НДУ в центральний депозитарій.
o Було підписано Указ Президента від 24 листопада 2005 року №1648/2005 "Основні напрямирозвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки", відповідно до якого плануєтьсястворення на основі НДУ центрального депозитарію, контрольованого державою.o 23 грудня 2005 року на загальних зборах акціонерів НДУ було вирішено збільшити
Loading...

 
 

Цікаве