WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Формувавання дохідної частини Державного бюджету України в умовах утвердження економіки ринкового типу - Дипломна робота

Формувавання дохідної частини Державного бюджету України в умовах утвердження економіки ринкового типу - Дипломна робота

розповсюдження облігацій державних позик, і фінансові ресурси державних підприємств, установ та організацій. На відміну від фінансових ресурсів держави, державні доходи представляють собою власність держави, без будь - яких умов і зобов'язань по відношенню до суб'єктів держави.
Єдина система державних доходів не виключає, а навпаки, передбачає класифікацію їх на різні групи, виходячи із різних ознак групування.
В залежності від порядку формування системи державних доходів, їх можна розділити на:
- централізовані - кошти, які залишаються в розпорядженні держави в результаті розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту, що поступають для формування централізованих грошових фондів держави;
- децентралізовані - доходи, які залишаються в розпорядженні державних підприємств, установ і організацій при розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту.
Основою для їх формування є прибутки і доходи державних підприємств, установ і організацій, які використовуються у відповідності до фінансових планів та кошторисів.
В залежності від методів акумулювання грошових ресурсів, можна виділити наступні групи державних доходів:
- обов'язкові платежі і збори;
- добровільні поступлення;
- емісія (включаючи як емісію грошей, державних цінних паперів, так і кредитну емісію);
- надходження від роздержавлення та приватизації державного майна;
- державний борг і державний кредит;
- надходження від зовнішньоекономічної діяльності.
Центральне місце в системі доходів держави займають доходи Державного бюджету. Безпосередньо з їх допомогою забезпечується мобілізація основної частини фінансових ресурсів держави при формуванні бюджетних і позабюджетних фондів, що необхідні для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.
Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через Державний бюджет. Але в умовах утвердження економіки ринкового типу провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому, є об'єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз і є тим інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна досягнути іншими методами, в тому числі й чисто ринковими.
Специфіка бюджету як економічної категорії, відзначає професор С.І.Юрій, полягає в тому, що він безпосередньо обумовлений рухом вартості і використовується для створення централізованого фонду фінансових ресурсів. В ньому переплітаються величезна гамма інтересів та протиріч. В першу чергу, це інтереси суб'єктів господарювання по створенню централізованого фонду фінансових ресурсів. Бюджет є невід'ємним атрибутом держави, одночасно він є фундаментальним її носієм. Адже саме через бюджет відбувається централізація коштів, що дає змогу маневрувати коштами, зосередити їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни [74, 134]. Професор О.Д.Василик в своїх працях вказує, що "бюджет - це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією"[26, 124].
Отже, бюджет забезпечує не тільки акумулювання коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого соціального становища у державі, а й активно впливає на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і впровадження вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку, спрямованої на зміцнення державної безпеки.
У своїх працях Й.М.Бескид трактує, що бюджет як основний фінансовий план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати їхній розподіл за основними напрямами на відповідні цілі згідно соціально-економічної політики держави [74, 112].
Отже, можна стверджувати, що бюджет широко використовується для міжгалузевого й територіального перерозподілу фінансових ресурсів з урахуванням вимог найраціональнішого розміщення виробничих сил, економічного зростання в усіх регіонах та в державі в цілому.
Ретроспективний аналіз, проведений професором О.П.Кириленко свідчить, що бюджет сформувався завдяки тривалому історичному процесові еволюції суспільства: трансформації натурального господарства у грошово-мінове; становлення держави, яке супроводжувалося протистоянням абсолютизму й демократії, ускладнення економічного та фінансового життя. Об'єктивність бюджету зумовлена тим, що є постійна необхідність перерозподілу валового внутрішнього продукту між галузями діяльності, територіями країни внаслідок нерівномірності їхнього розвитку, між окремими верствами населення з метою підтримки най незахищених категорій. Без цього перерозподілу держава як економічна система функціонувати не може [41, 35].
Як зазначає професор С.І.Юрій, що головним концептуальним ядром такого тлумачення бюджету в фінансовій науці радянського періоду є домінант відносин. Саме відносини, в таких варіаціях: відносини економічні, грошові, суспільні, виробничі, специфічні підкреслюють стержень розуміння такої категорії [73, 3].
Однак, професор В.Л. Андрущенко зазначає, "концепція відносин стала бастіоном затратної економіки в державних фінансах. Не піддаючись рахунку, не передбачаючи критеріїв виміру ефективності, поняття відносин перетворилось в теоретичне запрошення до марнотратства, бездумного, безмірного розтрачання коштів, хоч реально асигнування коштів на певну мету неминуче означає відмову від фінансування чогось іншого" [14, 86]. Така категоричність автора не обґрунтовує і не спростовує того, що фінанси справді виникають та існують як специфічні відносини між людьми, які мають і кількісні, і якісні характеристики. І ось, саме тут, в залежності від того, що береться за основу в аналізі, і будуть виступати або абстракції, або реальні грошові кошти.
Тоді як В.Г.Дем'янишин стверджує, що будучи елементом фінансових відносин, податки мають ті ж характерні властивості, що й фінанси. Тому можна стверджувати, що податкові відносини - це розподільчі відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом валового внутрішнього продукту і національного доходу. Ці відносини виникають на розподільчій стадії суспільного відтворення, тому не можуть бути елементами ні виробництва, ні обміну, ні споживання. Розподільчі процеси за допомогою податкових відносин відбуваються у грошовій формі. Тому носієм податків виступають гроші, а не предмети. Метою розподілу вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу за допомогою податків є формування централізованого фонду грошових коштів. Тому кінцевою метою податкових відносин є наповнення державної казни в такому обсязі, який дав би можливість державі повноцінно і
Loading...

 
 

Цікаве