WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансова діяльність держави. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом. Правові основи та особливості ф - Реферат

Фінансова діяльність держави. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом. Правові основи та особливості ф - Реферат

діяльності в країнах з розвинутими ринковими відносинами є провідною формою державного керівництва економікою. Основи правової регламентації фінансової діяльності держави даються в її Конституції, яка насамперед закріплює за вищими органами законодавчої і виконавчої влади керівництво державними фінансами. Подальший розвиток і деталізацію ці основи одержують у спеціальному фінансовому законодавстві держави.
Зокрема, в цьому законодавстві чітко розмежовуються фі-нансова діяльність, що здійснюється державою як знаряддям публічної влади безпосередньо від фінансової діяльності, що
здійснюється державою через посередництво органів держав-ного управлінняпідприємствами, установами, організаціями. В сфері загальнодержавних фінансів держава в особі уповноважених фінансових і кредитних установ сама мобілізує, розподіляє і використовує фонди грошових коштів, фінансуючи народне господарство, соціально-культурну сферу, оборону, управління, створення матеріальних і фінансових резервів. Що ж стосується децентралізованих фондів грошових коштів, то держава уповноважує на їх створення і використання підприємства, об'єднання і міністерства. Ці фонди грошових коштів є фінансами галузей народного господарства. З централізованими фондами вони тісно пов'язані податковими та Іншими обов'язковими платежами, а при необхідності - фінансуванням з них.
Співвідношення між фінансовою діяльністю, що здійснюється державою безпосередньо, і її фінансовою діяльністю, опосе-редкованою господарськими організаціями, протягом останнього часу істотно змінилось і продовжує змінюватись на користь останніх. В Україні в даний час обсяг позабюджетних фондів уже перевищив величину зведеного бюджету. Це пояснюється тим, що у нас відбуваються глибокі економічні, соціальні і політичні зміни, зумовлені поверненням країни в русло загальних процесів світового розвитку. Держава перестала бути тотальним фінансовим монстром. В країні йдуть глибинні перетворення відносин власності, здійснюється докорінна перебудова адміністративно-командного механізму управління економікою, Його заміна ринковими методами господарювання. Поступово створюються умови, за яких економіка перестає бути заложницею політики, а ідеологічні догми - керівництвом до дії. На підтримку і прискорення иих процесів і спрямована фінансова діяльність молодої української держави.
Перед будь-якою державою в галузі фінансової діяльності завжди стоїть два основних завдання. Перше з них полягає в тому, щоб у повній відповідності із затвердженим фінансовим планом - бюджетом - зібрати передбачені кошти та розподілити їх у відповідності із суспільними потребами. Цей бік фінансової діяльності держави за своєю суттю є розподільним. З цим завданням нерозривно пов'язане й інше завдання - контрольна функція фінансової діяльності, тобто забезпечення законності збирання, розподілу і використання фондів грошових коштів.
Аналогічно методи фінансової діяльності держави також прийнято поділяти на відповідні групи: а) методи формування грошових фондів; б) методи розподілу грошових фондів; в) методи використання грошових фондів.
В першій групі методів фінансової діяльності держави - методів формування грошових фондів - провідна роль належить обов'язковому методу мобілізації, який полягає у примусовому і безвідплатному вилученні частини грошових коштів у їх власників на користь держави. Цей метод передбачає встановлення: 1) виду платежу; 2) точного його розміру; 3) строку платежу; 4) обов'язкової погрози за порушення строку чи розміру платежу у вигляді пені, штрафів за приховування доходів чи невнесення або неповне внесення платежів державі та ряд інших обов'язкових елементів.
Найвагоміший і найпоширеніший з цього виду платежів - податок. Він є найдієвішим з усіх способів мобілізації коштів в доход держави, реалізації її економічної політики. Будучи за своєю суттю порушенням свободи і права власності платника податку, податок, за рідкими винятками, у всьому світі вводиться лише рішенням органу законодавчої влади. В даний час це уже стало чинною конституційною нормою і в Україні.
Крім податків, обов'язковий метод мобілізації грошових коштів державі включає в себе також різноманітні державні збори - митні, дорожні, за надання юридично значимих послуг і т.п., штрафи, плату за використання природніх ресурсів та інші. Держава встановила також обов'язкові платежі в централізовані спеціальні фонди коштів - пенсійний, соціального страхування, чорнобильський та ряд інших.
Метод добровільної мобілізації грошових коштів включає в себе проведення лотерей, випуск державою облігацій, інших цінних паперів, добровільні внески громадян і т.п.
Розподіл мобілізованих державою грошових коштів у її фінансові фонди також забезпечується тільки йому властивими методами. При цьому зазначимо, що традиційний для фінансової практики "розподіл" в даному випадку означає не поділ грошей між якимись особами, юридичними чи фізичними, а визначення тих умов, на яких гроші покидають свій фонд та поступають в розпорядження суб'єкта, якому їх виділила держава чи її уповноважений фінансовий орган.
Необхідно підкреслити, що у відповідності з Конституцією України та Законом України "Про бюджетну систему України"
кошти Державного бюджету витрачаються лише на цілі і в ме-жах, затверджених Законом про Державний бюджет України. Кошти республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами. До Державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені законами України. Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про бюджетну систему України". Видатки всіх бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку.
Поточні видатки - це фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку. В складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі перелічених вище об'єктів Із зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.
Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування Інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.
Як бачимо, в практиці фінансової діяльності держави по розподілу коштів, зібраних в її централізовані фонди, насамперед в Державний бюджет, найпоширенішим є метод фінансування - безповоротного, безвідплатного,
Loading...

 
 

Цікаве