WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Міжбюджетні відносини на місцевому та державному рівнях - Курсова робота

Міжбюджетні відносини на місцевому та державному рівнях - Курсова робота

%.
Співвідношення між найвищим показником (Запорізька область) і найнижчим (Закарпатська область) становило 1,59 раза.
Фіскальні дисбаланси характерні не тільки для України. У Російській Федерації розрив між податковими доходами на душу населення "бідних" і "багатих" територій перевищує десятки разів. У Європейському Союзі також спостерігаються великі горизонтальні фіскальні дисбаланси. Співвідношення між душовими доходами десяти найбагатших регіонів ЄС і десяти найбідніших у 1988 р. становило пропорцію 3:1.
Отже, необхідність запровадження в Україні фінансового вирівнювання була зумовлена рядом об'єктивних причин.
По-перше, це нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил, яка зумовлює диференціацію податкової бази регіонів і територій України. Причому, як переконує досвід, диференціація податкової бази зростає. Зміщуються центри її розміщення. Зменшується роль традиційних індустріальних областей і зростає значення столиці держави. Ще більше занепадає податкова база аграрних регіонів України.
По-друге, це значна диференціація обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги. З урахуванням екологічної забрудненості вищі витрати на ці послуги мають східні регіони України та регіони зони Чорнобильської катастрофи. Зростає ціна таких послуг у столиці держави та в інших великих міських агломераціях.
По-третє, гарантовані Конституцією України соціально-економічні права громадян України зумовлюють проведення центральною владою ефективних заходів щодо забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави.
По-четверте, це потреби передання центральною владою на місцевий рівень значної частини видатків, не властивих для її конституційних функцій. Такі видатки ефективніше здійснюватимуться на місцевому рівні. Це стосується видатків із фінансування освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту та деяких інших
По-п'яте, це так звані зовнішні ефекти соціальних виплат, коли послугами, які фінансуються з бюджету однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються і жителі інших територіальних одиниць, але їхні владні органи при цьому не зазнають ніяких витрат.
Для фінансування делегованих повноважень використовуються спеціальні податки і збори. До складу відповідного кошика доходів включено прибутковий податок із громадян, плату за ліцензії та сертифікати, що видаються місцевими органами влади (у тому числі ліцензії на право роздрібної торгівлі горілчаними і тютюновими виробами), плату за торговий патент і державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності; надходження від адміністративних штрафів, а також штрафів і санкцій за порушення податкового законодавства тощо.
Нові механізми міжбюджетних відносин передбачають поступове вирівнювання забезпеченості адміністративно-територіальних одиниць бюджетними коштами при одночасному створенні стимулів для місцевих органів влади і самоврядування до раціоналізації показників місцевих бюджетів та нарощування їх дохідної бази.
Розділ ІІІ. Напрями вдосконалення системи міжбюджетних відносин.
3.1. Формування та використання бюджету за
програмно-цільовим методом
Сучасний етап соціально-економічного розвитку країни потребує поглибленого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави. Сьогодні в Україні, у період політичних дискусій та загострення соціально-економічних проблем, особливо актуальна потреба у поліпшенні прозорості і зрозумілості бюджету для громадськості, поліпшенні якості надання державних послуг, які залежать як від обсягу реальних доходів бюджету, так і від того наскільки ефективно роз-порядники бюджетних коштів управляють цими фінансовими ресурсами. Саме таким інструментом, який дає змогу ефективніше й прозоріше використовувати бюджетні кошти, є програмно-цільовий метод формування бюджету. Першим кроком у реформуванні бюджетної системи стало прийняття Бюджетного кодексу України у червні 2001 року, після запровадження якого розпочався процес поступового переходу до формування бюджетів за програмами.
Положення статей 2, 87, 90, 92 Бюджетного кодексу України чітко визначають перехід до програмно-цільового методу формування бюджету. Починаючи з 2002 року, формування державного бюджету проводиться за програмами, і практика застосування програмно-цільового методу формування бюджету повинна перейти на рівень місцевих бюджетів.
Програмно-цільовий метод складання бюджету уперше було запропоновано у США в середині 1960-х років XX століття, де й дотепер використовується більшістю штатів і муніципалітетів. Відтоді практика програмно-цільового методу складання бюджету поширилася на цілу низку інших країн. Його активно практикують Канада й більшість країн Європейського союзу. Сьогодні більшість країн ЄС надають допомогу ін-шим країнам саме у формі програм, після здійснення яких ЄС прагне бачити досягнення конкретних результатів. З-поміж країн СНД елементи цього методу використовують Казахстан, Росія та інші країни.
Програмно-цільовий метод також передбачає, що при прийнятті рішень щодовикористання коштів враховуються такі аспекти, як підвищення корисності програми, зниження витрат на функціонування місцевих урядів, якісне надання послуг з охорони здоров'я та добробут суспільства в цілому. Керівники використовують показники виконання програм для вичерпної оцінки результатів, досягнутих внаслідок втілення програми, і вказують, як ці результати співвідносяться з місцевими та державними цілями.
Найважливішими складовими програмно-цільового методу є :
- бюджетні програми і підпрограми;
- стратегічне планування;
- доходи й видатки: прогноз, оцінка і визначення повноважень;
- аналіз, оцінка і моніторинг програм;
- прозорість бюджетного процесу та участь громадськості у ньому.
В основу програмно-цільового методу складання бюджетів покладено бюджетні програми, визначення яких дає Бюджетний кодекс України. Бюджетна програма повинна мати чітко визначені мету й завдання окремого розпорядника бюджетних коштів.
Удосконалення процесу використання програмно-цільового методу у бюджетному процесі України повинно здійснюватися в умовах застосування механізмів перспективного бюджетного планування із використанням елементів стратегічного планування у діяльності головних розпорядників бюджетних коштів. До формування бюджетних програм повинні входити розроблення, аналіз та вибір програм, що визначені у програмних документах органів влади; розроблення розпорядниками бюджетних коштів короткострокових і середньострокових програм і завдань, які вони повинні реалізувати, а також альтернативні шляхи вирішення завдань програми.
3.2. Заходи по впровадженню у бюджетний процес раціонального програмно-цільового методу управління місцевими бюджетами.
Для успішного запровадження програмно-цільового методу є визначення місця, ролі і форми бюджетної програми в уже наявній системі програм економічного й соціального розвитку та класифікації бюджетних видатків.
Отже, для удосконалення бюджетної політики в державі треба перейти на програмно-цільовий метод формування місцевих бюджетів, тим паче, що проблема неефективного використання коштів та поліпшення якості надання державних послуг є давно назрілою проблемою, особливо в період нестачі бюджетних коштів.
Сьогодні методику формування
Loading...

 
 

Цікаве