WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Неокласична модель інвестицій. Індексація та дезінфляція - Реферат

Неокласична модель інвестицій. Індексація та дезінфляція - Реферат

посилює стимули до праці, збільшує особисті заощадження, а з податку на прибуток підприємств - підтримує розвиток інвестиційного процесу. Отже, внаслідок зростання заощаджень та інвестицій можна сподіватися прискорення економічного зростання і збільшення у майбутньому рівня зайнятості, обсягу національного виробництва, а отже й державних податкових надходжень, що сприятиме досягненню бездефіцитного бюджету. Інакше кажучи, продумана фіскальна політика, яка усуває бюджетні дефіцити, що індукують інфляцію, відіграє важливу роль в антиінфляційній стратегії.
Раціональна монетарна і фіскальна політика допомагає усувати з економіки інфляцію попиту. Водночас є необхідною стратегія розвитку національної економіки, яка б захистила або принаймні помітно послабила руйнівні впливи зовнішніх збурень пропозиції, які індукують інфляцію витрат. Для недопущення інфляції пропозиції уряд має сприяти розвиткові освіти й науки, нагромадженню інтелектуального потенціалу суспільства і людського капіталу кожною особою, має фінансувати наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки, здійснювати структурну перебудову національної економіки у напрямі зростання в ній частки продукції високотехнологічних галузей і виробництв. Це стримуватиме розвиток інфляційного процесу у разі сильних зовнішніх несприятливих збурень про-позиції.
Особливе місце в антиінфляційній стратегії займає раціоналізація зовнішньоекономічних зв'язків країни. Пасивне сальдо платіжного балансу, як відомо, індукує інфляційні імпульси.
Поняття валюти.
Волюта - це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.
Залежно від емітента валютних коштів розрізняють такі види валют:
o національна валюта - платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, марка, фунт стерлінгівтощо);
o іноземна валюта - грошові знаки зарубіжних держав, а також: кредитні та платіжні засоби (чеки, веселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;
o колективна валюта - міжнародні грошові одиниці, емісію яких
здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (Євро, СПЗ). Залежно від режиму використання:
o конвертована валюта (повно або частково);
o неконвертована.
Залежно від сфери і мети використання:
o валюта оплати - валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;
o валюта кредиту - валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;
o валютні угоди (ціни) - валюта, в якій встановлюється ціна товару або послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту;
o міжнародна торгова валюта - це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу;
o міжнародна резервна валюта - це валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту,
фінансування допомоги тощо, її головною функцією є створення валютних державних резервів.
Типовою міжнародною торговою і, водночас резервною валютою є долар США (2/3 міжнародної торгівлі здійснюється за його допомогою).
Валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і розрахуноково-кредитних відносин у міжнародній сфері.
Валютні відносини включають
укладання угод, щодо купівлі-продажу валюти
отримання й надання з-за кордону різного роду позик
надання еконо-мічної й технічної допомоги за кордон
функціонування валюти у зовнішньо -економічній торгівлі
Учасники валютних відносин:
o держави;
o міжнародні організації;
o юридичні особи;
o фізичні особи.
У практиці функціонування валютного ринку використовуються дві групи валютних операцій. По-перше, це операції, що проводяться на умовах "спот " (зрої). Йдеться про валютні угоди, які реалізуються на короткостроковій основі -поставка валюти здійснюється протягом 48 годин. Відповідно до цього визначається і валютний курс "спот " - курс на момент укладення угоди.
По-друге, операції форвардного (forward) типу. Це - термінові операції, розрахунки за якими ведуться не більше як 48 годин після їх укладення.
Однією з функціональних форм термінових угод і опцій операції (орііоп), згідно з якими суб'єкти ринку набувають право купити чи продати валюту у майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладення відповідної угоди.
Форвардні валютні курси відрізняються від курсів "спот" на величину "знижки" чи "премії", пов'язаної з відстроченням платежів.
Валютний курс.
В умовах функціонування ринкової економіки головним об'єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Його зміни суттєво впливають на розвиток як внутрішньогосподарських процесів, так і зовнішньоекономічних позицій тієї чи іншої країни. Мається на увазі вплив валютного курсу на зовнішню торгівлю, рух коротко та довгострокових капіталів, розміри заборгованості, платіжного балансу країни і т.д.
Валютним курсом називається співвідношення обміну двох грошових одиниць, або ціна однієї валюти, виражена в іншій.
У більшості країн при встановленні валютного курсу застосовується пряме котирування. Воно означає, що певна сума іноземної валюти (наприклад, 1, 10, 100 одиниць) використовується для вираження змінної величини відповідної суми національної валюти (наприклад, 1 дол. рівний 0,6305 ф.ст.).
Рідше застосовується пряме котирування. Основою у цьому разі служать одиниця національної валюти, порівнювана, скажімо, з доларом. Це котирування використовувалося б у Великобританії, наприклад, 1 ф.ст. рівний 1,586 дол.
Валютні котирування звичайно встановлюються банками. При цьому залежно від того, чи здійснює банк купівлю чи продаж: валюти, розрізняють курси продавця та покупця.
За курсом покупця банк купує іноземну валюту, а за курсом продавця - продає її. Так, скажімо, котирування 1,9430/50 марок за ФРН за 1 дол. означає, що банк готовий купити у клієнта 1 дол. за 1,943 марки, а продати йому 1 дол. за 1,945 марки. Різниця, що називається маржею чи спедом (від англ. зргеаа), як правило, становить десять або й навіть соті частини процента і може коливатися залежно від конкретної ситуації на валютному ринку.
Розрізняють валютні курси за видами платіжних документів:
Loading...

 
 

Цікаве