WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Гроші і їх роль у розвитку суспільного виробництва - Курсова робота

Гроші і їх роль у розвитку суспільного виробництва - Курсова робота

безпосередньо з рухом товарів і послуг, а саме: розрахунків по виплаті заробітної плати, премій, пенсій; по виплаті страхових відшкодувань по договорах страхування; при оплаті цінних паперів і виплат по них доходу й ін.
Готівково-грошовий оборот включає рух усієї готівково-грошової маси за визначений період часу між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між юридичними особами, між населенням і державними органами, між юридичними особами і державними органами.
Готівково-грошовий рух здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, банківських векселів, чеків, кредитних карток).
Безготівковий обіг - рух вартості без участі готівки: перерахування коштів по рахунках кредитних установ, залік взаємних вимог. Розвиток кредитної системи і поява заощаджень клієнтів на рахунках у банках і інших кредитних установах призвели до виникнення такого обігу.
Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток і інших кредитних інструментів.
Безготівковий грошовий обіг охоплює розрахунки між:
" підприємствами, установами, організаціями різних форм власності, що мають рахунки в кредитних установах;
" юридичними особами і кредитними установами по одержанню і поверненню кредиту;
" юридичними особами і населенням по виплаті заробітної плати, доходів по цінних паперах;
Безготівковий обіг має важливе економічне значення в прискоренні оборотності оборотних коштів, скороченні готівкової маси, зниженні витрат обігу [11].
В Україні форма безготівкових розрахунків визначається правилами Національного банку, що діють відповідно до законодавства. Зокрема визначено, що розрахунки підприємств усіх форм власності за своїми зобов'язаннями з іншими підприємствами, а також між юридичними особами і фізичними за товарно-матеріальні цінності здійснюються, як правило, у безготівковому порядку через установи банку.
Між готівково-грошовим і безготівковим обігом існують взаємозв'язок і взаємозалежність: гроші постійно переходять з однієї сфери обігу в іншу, готівка змінює форму на рахунки в кредитній установі і навпаки. Безготівковий оборот виникає при внесенні готівки на рахунок у кредитній установі, отже, безготівковий обіг немислимий при відсутності готівкового. Одночасно готівка з'являються в клієнта при знятті її з рахунка в кредитній установі.
Таким чином, готівковий і безготівковий обіг утворює загальний грошовий обіг країни, у якій діють єдині гроші одного найменування.
Кількість грошей, необхідних для обігу, тобто для реалізації товарів, визначається законом грошового обігу. Різні форми грошей підпорядковуються своїм особливим законам. З урахуванням перших двох функцій грошей він набуває вигляду формули, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів (що у свою чергу визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і швидкості обігу однойменної грошової одиниці:
де К - кількість грошей, необхідних для товарного обігу у даному році;
Ц - сума цін товарів, що реалізуються у даному році;
О - середнє число обертів за рік кожної грошової одиниці.
Це загальний закон кількості грошей в обігу. З розвитком функції засобу платежу формула закону набуває більш складного вигляду:
де СЦ - сума товарних цін;
К - сума цін товарів, проданих у кредит;
П - сума платежів за борговими зобов`язаннями;
ВВ - сума взаємопогашуваних безготівкових платежів;
Шо - середня кількість обертів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).
На перший погляд може здатися, що для виконання функції засобу платежу необхідна додаткова кількість грошей. Однак таке враження не зовсім правильне. Справа у тому, що частина товарів продається у кредит і оплачується за межами даного періоду. Значить, на відповідну величину зменшиться потрібна кількість грошових одиниць. Крім того, значна частина боргових зобов`язань погашається шляхом не сплати готівкою, а їх взаємного зарахування. Слід також врахувати у даному періоді суму платежів за товари, що раніше продані у кредит.
Основними елементами закону грошового обігу виступають товарна маса, яка перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Причому не рівень цін товарів залежить від кількості грошей в обігу, а навпаки, кількість грошей, які перебувають в обігу, залежать від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу [6].
Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінна зменшенню грошової маси. Так у США з 1946 по 1973 рік прискорення обігу грошей скоротило їх кількість в обігу на 360 млрд. дол. Водночас у країнах колишнього СРСР швидкість обігу карбованця зменшувалась. У 1960 р. карбованець обертався 12 разів на рік, а в 1990 - лише 4 рази.
При функціонуванні повноцінних грошей в обігу перебувала лише необхідна кількість грошових одиниць. Роль регулятора цієї кількості стихійно виконувала функція грошей як засобу нагромадження. Коли, наприклад, потреба у грошах зменшувалася, то частина грошей випадала з обігу, перетворюючись у скарб; якщо ж, навпаки, потреба обігу в грошах зростала, то додаткова кількість грошей надходила в обіг із скарбу. Функція засобу нагромадження скарбів відігравала роль привідних і відвідних каналів грошового обігу. Тому у ньому не могло бути надлишку грошей.
Однак в обігу, крім повноцінних грошей, з XVІІ ст. перебувають паперово-кредитні гроші, які підпорядковані закону обігу паперових грошей. Суть цього специфічного закону полягає в тому, що їхня кількість у сфері обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей, потрібних для нормального функціонування товарообігу. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого і мав таку ж купівельну ціну, як і золотий. Закон обігу паперових грошей діяв за умов, коли в основі грошової форми вартості лежало золото.
Із сформульованих законів випливає дуже важливий принцип грошового обігу - обмеження грошової маси реальними потребами обігу. Звідси, у свою чергу, випливає висновок про те, що у підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості попиту та пропозиції важливу роль відіграє грошова маса. Остання виступає як сума купівельних та платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам та окремим особам. У грошовій масі розрізняють: активні гроші, що застосовуються у готівковому и безготівковому обігу; пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватися в угодах.
У статистиці розвинутих країн існує декілька понять грошової маси. Найбільш поширений агрегат М включає готівку (банкноти та розмінну монету і залишки на поточних рахунках ("записані на рахунок гроші"), які є основою чекового обігу. Питома вага готівки в агрегаті М1 знижується особливо швидко при використанні ЕОМ у банківській справі. До грошової маситакож належать засоби на строкових депозитах у комерційних банках, що разом з М1 входять до
Loading...

 
 

Цікаве