WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Стратегія структури капіталу - Курсова робота

Стратегія структури капіталу - Курсова робота

левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано управляти вартістю і структурою капіталу підприємства.
Як показав аналіз, підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).
Розв'язання даної проблеми і оцінки платоспроможності підприємства, на наш поглядполягає у визначенні допустимого рівня ризику при залученні додаткового обсягу позичкового капіталу [10, с. 112].
2. Планування структури капіталу.
Важливою проблемою довгострокового фінансового планування є визначення структури капіталу. Структура капіталу - це форма або складова капіталізації, яка належить до виду і пропорцій цінних паперів, використовуваних для збільшення довгострокових фінансових ресурсів [11].
Структура капіталу визначається поєднанням довгострокових позикових засобів і акціонерного капіталу для фінансування діяльності підприємства. Закордонні вчені характеризують структуру капіталу як вид цінних паперів, які має бути випущено в пропорціях, що формують капіталізацію. Таким чином, структура капіталу визначає шлях одержання підприємством довгострокових фінансових ресурсів.
Є два види довгострокового капіталу: позиковий і акціонерний. До позикового капіталу входять усі види довгострокових фондів, одержаних у вигляді позик. Акціонерний капітал складається з простих та привілейованих акцій і отриманого прибутку. Як було сказано вище, проблема полягає у визначенні співвідношення між позиковим і акціонерним капіталом. Розв'язання цієї проблеми включає прийняття таких рішень:
- які цінні папери має бути випущено для одержання необхідного капіталу;
- пропорції (кількість кожного виду цінних паперів;
- час випуску кожного виду цінних паперів;
- дивідендна політика, що визначає розмір прибутку, а також кошти, одержані з різних джерел;
- час і обсяг коштів, одержуваних із можливих (потенційних) джерел.
Підприємство може збільшити капітал шляхом випуску облігацій, продажу простих і привілейованих акцій. Співвідношення між ними має забезпечити оптимальну структуру капіталу. Облігації і привілейовані акції - це постійної вартості цінні папери, за якими відсотки/дивіденди має бути виплачено незалежно від отриманого підприємством прибутку.
З іншого боку, прості акції не передбачають обов'язкових виплат. Акціонерам виплачуються дивіденди залежно від розміру прибутку, що під-лягає розподілу. Велике значення має відношення цінних паперів постійної вартості до загального обсягу капіталу підприємства. Капіталізація під-приємства значно прискорюється, якщо питома вага фондів постійної вартості відносно невелика і звичайні акції домінують у структурі капіталу.
На такому підприємстві фінансовий леверидж високий і асоціюється з високим рівнем фінансового ризику. З іншого боку, підприємство ; низьким співвідношенням капіталу знижує фінансовий леверидж і фінансовий ризик.
На структуру капіталу впливають такі чинники:
1. Форми продажу простих акцій. Цей чинник створює переваги акціонерному капіталу перед позиковим і сприяє фінансовому левериджу в структурі капіталу.
При такому фінансовому леверджі може бути збільшено дивіденди, якщо підприємство здатне одержати високі відсотки за вкладеними інвестиціями порівняно з відсотками дивідендами, що належать до сплати за облігаціями і привілейованими акціями.
Іншими словами, вартість позикового і привілейованого акціонерного капіталу менша, ніж розмір прибутку підприємства, і акціонери за простими акціями можуть одержати вищі дивідендні
Цей фінансовий процес називається "торгівлею на акціях". Наприклад, розмір інвестиції 5 000 000 гри., а відсоток прибутку - 10% . Акціонери одержують 10% дивідендів за простими акціями, якщо інвестиції подано у формі акціонерного капіталу. Поясненням поняття "торгівля на акціях" може служити така ситуація. Припустимо, половину інвестицій підприємства склада-ють власні кошти, а половину - позикові з виплатою 5% річних. У цьому разі загальний прибуток підприємства залишається незмінним - 500 000 грн. (тобто 10% від 5 000 000 грн.), однак підприємству необхідно сплатити 125 000 грн. у вигляді відсотків за позиковим капіталом (тобто 5 від 250 000). Таким чином, розмір прибутку, що підлягає розподілу за простими акціями, складе 375 000 (тобто 15% на акціонерний капітал). Акціонери можуть одержати додаткові 5% на вкладений капітал завдяки позикам, відсотки за якими нижчі, ніж зростання розміру прибутку [12, с.23]. Однак переваги торгівлі акціями не безмежні. Є такі наступні обмеження щодо використання цього чинника:
- зниження рівня прибутку. Якщо темп зростання прибутку нижчий, ніж відсотки, використання позикового капіталу замість зростання буде знижувати дивіденди за акціонерним капіталом;
- обмежена позикова здатність. Підприємство не може нескінченно позичати гроші через обмежену позикову здатність, що виражається в мож-ливості підприємства дати гарантії кредитору для оплати фіксованої вартості позик.
Слід зазначити, що занадто велика довіра до позикових коштів не в інтересах підприємства, тому що при несприятливих фінансових обставинах платежі за відсотками можуть стати важким тягарем для підприємства. Досвід фінансової діяльності в країнах із розвинутою ринковою економікою показує, що відсотки за позиковим капіталом мають складати не більше однієї п'ятої гарантованого прибутку, у ряді випадків співвідношення прибутки/відсотки може бути 2:1. Як правило, співвідношення позикового й акціонерного капіталу 1:1 розглядається як задовільна фінансова ситуація з погляду фінансової стабільності та ліквідності;
- підвищення відсотків за позиковим капіталом. що виникає при бажанні одержати додаткові позики за підвищеними відсотками.
2. Одним із чинників, що впливають на структуру капіталу, є форма керування акціонерним підприємством. Як правило, керування акціонерним підприємством перебуває в руках ради директорів, але побічно підприємством управляють акціонери, тому що вони обирають директорів. Акціонери шляхом впливу на випуск акцій намагаються зберегти контроль над підприємством.
Випуск надмірної кількості простих акцій знижує можливість керування акціонерним капіталом, тому що додаткові власники цих акцій мають право голосу.Уцьому випадку для акціонерів кращим є випуск привілейованих акцій і облігацій, власники яких не мають права голосу.
3. Мета фінансів є важливим чинником при визначенні виду капіталу, який може бути збільшено. Якщо передбачається продуктивне використання капіталу, пов'язане зі збільшенням прибутку, то можна йти на одержання позик, продаж привілейованих акцій із фіксованими відсотками. З іншого боку, якщо кошти буде використано на поліпшення, ремонт і т. ін., тобто на потреби,
Loading...

 
 

Цікаве