WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Державні фінанси, їх місце у фінансовій системі (rурсова робота) - Реферат

Державні фінанси, їх місце у фінансовій системі (rурсова робота) - Реферат

формування державні доходи поділяються на: податки від юридичних та фізичних осіб, позики, надходження від реалізації державної власності.
За методами справляння: податкові надходження (податки, платежі), неподаткові надходження (позики, кредит НБУ, емісія, дивіденди по державних акціях, доход від реалізації матеріальних резервів, доходи з погашення бюджетних позик.)
В залежності від видів податків, які надходять до бюджету державні доходи класифікуються, як доходи з прямих податків та з непрямих податків.
5. ХАРАКТЕРИСТИКА І ЗМІСТ ОСНОВНИХ МЕТОДІВ МОБІЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ДОХОДІВ
Мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються у державі з метою планомірного формування фондів коштів. Збирання коштів здійснюється за допомогою обов'язкового та добровільного методів мобілізації.
Обов'язковий метод являє собою, по суті, справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів, за рахунок яких і формуються переважно доходна частина бюджетної системи країни та цільові фонди коштів.
Держава на рівні закону встановлює вид обов'язкового платежу, розмір, ставки, об'єкт та платників, порядок справляння. Метод обов'язкових відрахувань застосовується і при проведенні обов'язкового державного страхування.
До обов'язкових методів належать податки, збори (митні, дорожні та ін.), штрафи, плата за використання природних ресурсів, страхування (страхування майна, особисте страхування, страхування відповідальності тощо), платежі в централізовані спеціальні фонди грошових ресурсів (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, Чорнобильський фонд). За допомогою цих методів держава примусово залучає грошові кошти до своїх фондів.
Добровільний метод мобілізації передбачає відсутність імперативу з боку держави при здійсненні платежів і реалізується у вигляді грошово-речових лотерей, благодійних допомог, пожертвувань, дарунків, траншів тощо. До добровільного методу мобілізації слід віднести й позики, що здійснюються державою та органами місцевого самоврядування шляхом емісії державних або муніципальних цінних паперів з метою покриття дефіциту бюджету або виконання певних цільових програм.
6. ФАКТОРИ, ЯКІ ВИЗНАЧАЮТЬ ОБСЯГ, СКЛАД І СТРУКТУРУ ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ
Видатки бюджету - це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом і використанням грошових коштів держави за галузевим, цільовим і територіальним призначенням.
Категорія "видатки бюджету" проявляється через конкретні види видатків, кожний з яких може бути охарактеризований як кількісно, так і якісно.
Якісна характеристика дозволяє встановити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна - їх величину.
Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів, державних гарантій і поручительств для фінансової підтримки фермерських господарств, малих підприємств, житлового господарства тощо.
Бюджет відіграє також важливу роль у соціальному захисті громадян, розвиткові невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава направляє на оборону, утримання правоохоронних органів, апарату управління.
За роллю у відтворенні виробництва виділяють поточні і капітальні видатки бюджету. Поточні характеризують витрати на утримання підприємств, установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури. Капітальні - це видатки на створення нових та розширення діяльності діючих підприємств, установ і закладів.
За суспільним призначенням видатки відображають функції держави: економічну - видатки на економічну діяльність і науку, соціальну - видатки на соціальний захист і соціально-культурну сферу, оборонну - видатки на оборону, управлінську - видатки на органи державної влади і управління, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну і податкову службу, зовнішню політичну діяльність.
У видатках бюджету також відокремлено видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу.
За галузями економіки і соціальної сфери видатки розрізняються відповідно до різних галузей: промисловість, будівництво, транспорт, сільське господарство, освіта, охорона здоров'я.
За цільовим призначенням: видатки на капітальне будівництво, капітальний ремонт, оплату праці, комунальні послуги та інші витрати.
За рівнем бюджетних системи державні видатки поділяються на видатки Державного бюджету, Республіканського бюджету Республіки Крим, відповідних місцевих бюджетів.
За формами фінансування: проектне фінансування - фінансування з бюджету інвестиційних проектів, бюджетні кредити - надання фінансові допомоги суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі, кошторисне фінансування - виділення бюджетних асигнувань на основі кошторису, бюджетні трансферти - державні субсидії, субвенції, дотації.
7. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ
Існує декілька принципових засад, практична реалізація яких є запорукою ефективності та прозорості використання державних фінансів. Тому доцільно назвати ці засади та коротко охарактеризувати їх зміст.
1.Чітке розмежування сфери діяльності органів державного управління та інших економічних агентів.
Таке розмежування є, зокрема, основою формування нормальних партнерських стосунків між державою та підприємцями. Очевидно, що й в самій сфері органів державного управління мають бути чітко визначені відповідальність щодо державних фінансів та відповідне фінансове забезпечення виконання таких функцій.
2. Створення чіткої правової та адміністративної бази для управління податково-бюджетною сферою.
Очевидно, що законодавча та нормативно-правова база такогорегулювання має бути повною (тобто регулювати весь комплекс відповідних відносин), гармонічною (тобто позбавленою внутрішніх суперечностей), стабільною (тобто зберігати основні параметри на протязі досить тривалого часу, тоді як окремі аспекти можуть зазнавати відповідного коригування) та ефективною (тобто витрати щодо її практичного виконання мають бути розумними).
3. Надання громадськості повної інформації щодо минулої, поточної та майбутньої діяльності уряду в сфері державних фінансів.
Очевидно, що таке інформування сприяє посиленню довіри до уряду з боку суспільства та дає економічним агентам можливість ефективно будувати виробничо-комерційну політику та стратегію, заздалегідь пристосовуючись до відповідних змін у майбутньому.
4. Зобов'язання своєчасно оприлюднювати податково-бюджетну інформацію.
5. Бюджетна інформація має бути класифікована та представлена таким чином, щоб це полегшувало аналіз політики.
6. Чітке визначення порядку виконання затверджених витрат та контролю за ними. Сьогодні ця проблема особливо в частині контролю для України є надзвичайно гострою.
7. Податково-бюджетна звітність повинна бути своєчасною, повною, надійною та виявляти відхилення від затвердженого бюджету.
Очевидно, що досягти цього можливо за умови забезпечення стабільності бюджету та відмови від практики його постійного коригування.
8. Податково-бюджетна інформація повинна проходити громадську та незалежну перевірку на предмет її достовірності.
Зрозуміло, що все викладене вище стосується не тільки центрального уряду, а й відповідних органів місцевої влади.
8. АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ДЕРЖАВНИХ ДОХОДІВ В УКРАЇНІ ЗА ОСТАННІ ТРИ РОКИ, АНАЛІЗ СПІВВІДНОШЕННЯ МІЖ РІЗНИМИ МЕТОДАМИ МОБІЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ДОХОДІВ
Згідно із даними Пояснювальної записки до доопрацьованого проекту Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", доходи зведеного бюджету України на 2005 рік визначено в сумі 109,1 млрд. грн., що на 27,9 млрд. грн. або на 32,1 % більше, ніж
Loading...

 
 

Цікаве