WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Прагматизм бюджетного процесу на локальному рівні. 1. Аналіз діючого порядку складання, розгляду і затвердження бюджетів органів місцевого самоврядува - Реферат

Прагматизм бюджетного процесу на локальному рівні. 1. Аналіз діючого порядку складання, розгляду і затвердження бюджетів органів місцевого самоврядува - Реферат


Реферат на тему:
Прагматизм бюджетного процесу на локальному рівні. 1. Аналіз діючого порядку складання, розгляду і затвердження бюджетів органів місцевого самоврядування.
Процес складання, розгляду та затвердження місцевих бюджетів передбачає певну послідовність дій. Ця послідовність визначається бюджетним законодавством, що регламентує бюджетний процес в державі.
На початку 90-х рр. було встановлено, що порядок складання, затвердження місцевих бюджетів визначається місцевими радами на підставі повноважень, наданих їм у 1990 р. Законом України "Про бюджетну систему УРСР". Відповідно до цього Закону місцеві ради отримали право самостійно розробляти, затверджувати свої бюджети. Було також встановлено: втручання рад вищих рівнів та їхніх виконавчих органів у зазначені процеси недопустиме. За Законом правила складання й затвердження місцевих бюджетів визначила тодішня Рада Міністрів УРСР. Протягом 1990-1998 рр. ці правила урядом України затверджено не було, що спричинило багато конфліктів місцевими виконавчими і представницькими органами влада на ґрунті поділу повноважень щодо складання, розгляду й затвердження місцевих бюджетів.
Законодавство України з питань місцевого самоврядування дещо по-іншому визначило компетенцію місцевих органів влади щодо складання, розгляду й затвердження місцевих бюджетів. Стаття 10 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве й регіональне самоврядування" від 27 березня 1992 року надає право сільським, селищним, міським радам народних депутатів у межах їхньої компетенції самостійно, без втручання державних органів розробляти і затверджувати їхні бюджети.
Свої особливості при визначені компетенції місцевих органів влади в бюджетній сфері встановив Закон України "Про бюджетну систему України" в редакції 1995 р. Згідно із ст. 7 до відання виконавчих органів місцевих рад належить складання проекту бюджету відповідно до основних напрямків бюджетної політики, регламентованих Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами.
Прийнятий у травні 1997 року Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" деталізував конституційні положення про визначення компетенції місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади у сфері складання, розгляду й затвердження місцевих бюджетів. Зокрема, це стосується положення, що втручання органів у процес складання та затвердження місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. У той же час закріплено положення про державний контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витрачанням коштів і належним їх обліком.
Організація складання проектів республіканського бюджету АР крим і відповідних місцевих бюджетів покладена на Раду Міністрів А Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад. Відповідно до статті 75 Бюджетного кодексу Міністерство фінансів України після парламентських слухань з питань бюджетної політики доводить її інформацію про особливість складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період. Разом з тим ці органи зобов'язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів України - для проведення розрахунків між бюджетних трансфертів та інших показників; Верховній Раді України - для перевірки достовірності цих розрахунків.
Побудова процесу складання бюджету та управління ним є досить складним.
Макроекономічний прогноз є основою для визначення суттєвих аспектів, необхідних для початку бюджетного процесу.
До цих аспектів можна віднести [ ]:
- аналіз основних показників економіки;
- демографічні тенденції, пов'язані з зайнятістю населення;
- інфляція взагалі та в окремих галузях;
- тенденції заощаджень та інвестицій;
- обсяг державного боргу, структура його планування та управління ним;
- основі події, що впливають на економіку;
- прогноз заощаджень;
- потенційний дефіцит бюджету при різних варіантах бюджету;
- розуміння основних фінансових ризиків.
Макроекономічний прогноз повинен складатися на кілька років, так як проголошення урядом основних заяв щодо фінансової та економічної політики проводиться у вигляді середньострокових фінансових і економічних прогнозів.
Цими прогнозами користуються ряд державних органів, а саме:
- Міністерство фінансів - при розробці прогнозів місцевих бюджетів, пропозицій щодо змін податкового законодавства та їх впливу на показники бюджету, інструкцій до бюджету;
- Уряд - при розробці бюджетної політики та політики в сфері оподаткування;
- Національний банк і міністерства - для оцінки діючих програм та майбутніх потреб.
Необхідність мати точні прогнози надходжень стосуються всіх джерел надходжень, включаючи загальний та спеціальний фонди.
Важливими економічними змінними величинами є: ВВП номінальний, темпи економічного зростання (ВНП і ВВП), рівень цін (індекс споживчих цін, індекс цін виробників), обмінний курс гривні до долара США, рівень безробіття, відсоткові ставки, грошові доходи населення, індекс реальної зарплати робітників та службовців [35, с.122].
Координація зусиль між урядом і законодавцями з питань макроекономічних прогнозів і оцінок надходжень допомагає уникнути непродуктивних аргументів під час процесу складання бюджетів.
Чітке розуміння основних етапів у процесі складання бюджету, а також того, хто відповідає за конкретні дії на кожному етапі, є абсолютно необхідним для правильності складання бюджету.
Щоб процес складання бюджету проходив належним чином, слід запланувати адекватний час для здійснення кожного етапу.
Більшість національних процесів складання бюджету складається з окремих етапів. Особливо це стосується систем, у яких спочатку визначається національний напрямок, а потім уряд реагує на пропозиції міністерств і управлінь стосовно витрат.
Для унітарних систем з чітким розмежуванням між виконавчою і законодавчою владами спільними є такі основні етапи [57, с.21]:
Встановлення граничних обсягів загальних видатків. На основі структури та пріоритетів, у більшості країн фінансові органи встановлюють граничні обсяги, яких повинні додержуватись розпорядники при розробці своїх бюджетних запитів. Ці ліміти можуть встановлюватись для окремих розпорядників програмами чи функціями або для їх комбінації. В деяких випадках не вся сума прогнозних надходжень асигнується в межах лімітів: частину коштів залишають для фінансування нових пропозицій. Це пояснюється необхідністю забезпечити отримання органом влади одного комплекту пропозицій щодо виділення асигнувань, які можуть фінансуватись у межах прогнозних надходжень незалежно від того, які зміни можуть бути внесені перед поданням проекту бюджету на розгляд представницького органу. Як правило, цей етап завершується виданням інструкцій до бюджету.
Видання інструкцій до бюджету. Розробка інструкцій до бюджету часто вимагає прийняття складних рішень. Але у більшості країн вважають, що процес складаннябюджету формально починається з виданням інструкцій до бюджету, хоча насправді він починається раніше.
Підготовка бюджетних запитів. Головні розпорядники, як правило, мають свої власні детальні процедури розробки
Loading...

 
 

Цікаве