WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансова система держави - Курсова робота

Фінансова система держави - Курсова робота

вирівнювання.
В межах кожної країни об'єктивно існують розбіжності у фінансовому потенціалі окремих територій, є особливості у формуванні дохідної бази бюджетів і можливостях задоволення місцевих потреб. В зв'язку з цим видатки місцевих бюджетів у співставленні з кількістю населення можуть значно відрізнятися у територіальному розрізі. Фінансове вирівнювання спрямоване на нівелювання таких відхилень, тому що їх існування створює неоднакові умови для задоволення гарантованих державою соціальних, адміністративних та інших послуг.
У складних процесах бюджетного регулювання необхідно відокремлювати вертикальне і горизонтальне бюджетне регулювання. Вертикальне бюджетне регулювання має на меті забезпечення необхідними доходами джерелами бюджетів різних рівнів у відповідності до діючого порядку розмежуванняповноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Вирішення цього завдання досягається шляхом розподілу видатків між бюджетами і надання їм доходів, достатків для фінансування визначених видатків.
Горизонтальне бюджетне регулювання покликано усунути розбіжності у рівнях бюджетної забезпеченості в розмірі бюджетів місцевого самоврядування. Іншими с ловами, основний зміст горизонтального бюджетного регулювання полягає у фінансовому вирівнюванні бюджетів в територіальному розрізі. Причому горизонтальне вирівнювання здійснюється лише в межах бюджетів територіальних громад, окремо серед міських, селищних та сільських бюджетів.
Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетів, вирівнювання бюджетної забезпеченості територій здійснюється за допомогою особливих методів. Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між ланками бюджетної системи у відповідності до поділу повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням. У світовій практиці використовуються три основні способи розмежування доходів.
1). розподіл податків та інших доходів між бюджетами різних рівнів;
2). розщеплення поступлень від податків шляхом закріплення за кожним рівнем бюджетної системи конкретних часток податку в межах єдиної ставки оподаткування;
3). встановлення територіальних надбавок до загальнодержавних податків.
Застосування того чи іншого способу розмежування доходів залежить від засад побудови бюджетної системи, які у свою чергу визначаються державним устроєм країни.
В унітарних(єдиних) державах, як правило використовуються другий і третій спосіб розмежування доходів усередині бюджетної системи, органи місцевого самоврядування одержують власні доходи, збалансування місцевих бюджетів досягаються за допомогою передачі частини зібраних на їх території загальнодержавних податків або місцевій владі надається право встановлювати надбавки до податків (у межах, визначених центральним урядом).
У федеративних країнах частіше застосовується розмежування доходів, тобто чіткий поділ податків та інших доходів між центральним бюджетом, бюджетами членів федерації і місцевими бюджетами. Крім того, для бюджетного федералізму характерна самостійність суб'єктів федерації у встановленні власних податків-фіскальний федералізм, при цьому поступлення доходів можуть також розщеплюватися між окремими ланками бюджетної системи, які відповідають різним рівням управління.
В Україні з її перехідною економікою бюджетна система в перші роки після здобуття незалежності мала багато рис, успадкованих від бюджетної системи колишнього СРСР, зокрема їй була притаманна практика розщеплення податків між різними рівнями бюджетів, яка сформувалася внаслідок зміцнення централізованих засад в управлінні країною, обмеження прав місцевих органів влади. Розмежування доходів між ланками бюджетної системи в нашій країні до недавнього часу представляло симбіоз першого і другого з відзначених методів.
До 1997 р. переважно використовувався метод розщеплення податків між Державним бюджетом України і місцевими бюджетами; у 1997-1998рр. намітилася тенденція до розподілу податків у Державний бюджет України були передані непрямі податки, у місцеві бюджети - прямі; у 1999 р. знову відбулося повернення до системи розщеплень податкових надходжень. У 2000-2002 рр. діє система розподілу податкових надходжень.
Протягом тривалого часу у вітчизняній бюджетній практиці застосовувалися наступні два методи бюджетного регулювання:1). метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету ;2). надання фінансової допомоги бюджетам у певній визначеній сумі (бюджетні трансферти). В даний час перевага віддана трансфертам.
Трансферти - це кошти, які безплатно і безповоротно передаються з одного бюджету в інший. Міжбюджетні трансферти поділяються на чотири види.
Перший вид - це дотації вирівнювання, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетом. Основною метою даного виду трансфертів є здійснення вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який її отримує, тобто, у кінцевому підсумку, проведення фінансового вирівнювання.
Другий вид міжбюджетних трансфертів - це субвенції; вони можуть надаватися як з державного, так і місцевих бюджетів. Характерною ознакою субвенцій є цільове використання одержаних коштів, основні напрямки якого визначено:
- здійснення програм соціального захисту;
- компенсація втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
- виконання інвестиційних проектів;
- утримання об'єктів спільного користування чи ліквідація негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;
- виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;
- інші цілі.
Третій вид трансфертів представляє передачу коштів до державного або місцевого бюджету з інших місцевих бюджетів у випадках, коли прогнозні показники доходів місцевого бюджету перевищують розрахунковий обсяг видатків. Четвертий вид міжбюджетних трансфертів-це інші дотації, які надаються з державного бюджету до місцевих бюджетів.
3. Фінансова безпека і малий бізнес
В економічній літературі чіткого визначення категорії "фінансова безпека" немає. Український професор О.І. Барановський зауважує, що "фінансова безпека являє собою надзвичайно складну багаторівневу систему, яка охоплює фінансову безпеку окремого громадянина, домашніх господарств, населення, підприємців, підприємств, організацій тощо". Отже, йдеться про захищеність фінансових інтересів на макро - і мікрорівнях.
В умовах глобалізації фінансових ринків розширюється рух капіталу між країнами, для одних він приносить додаткові накопичення, для інших - фінансову залежність від економічного розвинених країн. Завдяки глобалізації досягається зближення світових культур, удосконалюється міжнародне
Loading...

 
 

Цікаве