WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетна система. Дефіцит державного бюджету, причини виникнення та економічні наслідки - Курсова робота

Бюджетна система. Дефіцит державного бюджету, причини виникнення та економічні наслідки - Курсова робота

приріст планового бюджету. У результаті, виробляється схема поступового збільшення приросту без серйозного врахування результатів, які рано чи пізно дадуть про себе знати. І хоча до будь-якого бюджетного формату можна вносити поправки стосовно приросту, постатейний бюджет є особливо схильним до таких поправок.
Головна відмінність методології програмно-цільового методу від традиційного постатейного методу формування бюджету полягає у різниці підходів до проблем, які підлягають вирішенню а також, у різному наборі інструментів, що використовується для вирішення цих проблем. Цю різницю наглядно представлено на рис.2.1 та 2.2. На рис.2.1 відображено спрощену модель традиційного постатейного процесу формування бюджету.
Метою такого процесу є збереження організаційної структури шляхом закладення у бюджет на наступний рік достатнього фінансування на підтримку всього бюджетного сектора - видатків на виплату заробітної плати, оплату комунальних послуг та інші. Школи чи лікарні матимуть змогу функціонувати протягом всього періоду. Тоді постає проблема забезпечення надходжень коштів. Кількісним вирішенням цієї проблеми буде реальна величина надходжень до затвердженого бюджету протягом року плюс невеликий надлишок. Ці цілі досягаються в основному політичними методами, оскільки запити бюджетних установ на виділення коштів значно перевищують наявну кількість бюджетних ресурсів, виділення коштів одному сектору зменшує обсяги фінансування іншого.
Рис. 2.1. Схема моделі традиційного (постатейного методу формування бюджету [62]
Програмно-цільовий метод докорінно відрізняється від традиційного методу. Він ґрунтується на раціональному управлінні, тобто його метою є не збереження організаційної структури, а вирішення соціальних проблем. Організації не фінансуються просто тому, що вони існували раніше, кількість персоналу, що працює у бюджетній сфері, не залишається сталою. Навпаки, програмно-цільовий метод намагається внести покращення в існуючі організаційні методи роботи і фінансувати тільки ті установи, які найбільшою мірою сприяють досягненню поставлених цілей. Метод програмно-цільового фінансування використовує систематичний підхід до визначення завдань та цілей установ як складових бюджетного процесу, встановлюючи прямий зв'язок між використаними ресурсами та досягнутими результатами, як у середньостроковій, так і довгостроковій перспективі досягнення поставлених цілей. Ці відмінності проілюстровано на рис.2.2.
Рис. 2.2. Модель раціонального процесу управління (формування бюджету за програмно-цільовим методом) [62]
Процес формування бюджету за програмно-цільовим методом починається з окреслення проблем, що підлягають вирішенню: кількість дітей, яких слід забезпечити освітою, кількість пацієнтів, яких треба полікувати тощо. Для вирішення цих проблем створюються відповідні програми та підпрограми, і бюджет формується виключно на основі цих програм. Структура програм повністю відповідає державним пріоритетам. Кінцевою метою фінансування установ є втілення ними програм, спрямованих на вирішення конкретних проблем. Формулюються проміжні цілі, які слід досягнути за допомогою бюджетних ресурсів протягом певного періоду.
Наступний етап - виокремлення стратегій для досягнення поставлених цілей, і розробка кількісних параметрів реалізації цілей з метою визначення ступені досягнення цілі. Для визначення, чи установа досягнула очікуваного, після здійснення програми результати можна виміряти кількісними параметрами. Якщо цілей не було досягнуто, їх проаналізують і відредагують, щоб відкоригувати слабкі місця у наміченій стратегії, або буде проведений аналіз втілення програми, і, якщо потрібно, внесені зміни у сам процес реалізації. На цій стадії керівники визначають, чи досягнуто цілі та завдання, і на основі цього визначають суспільну вартість від продовження, завершення чи внесення змін до програми ,
Програмно-цільовий метод також передбачає, що при прийнятті рішень щодо використання коштів враховуються такі аспекти як підвищення корисності програми, зниження витрат на функціонування місцевих урядів, якісне надання послуг по галузям видатків та добробут суспільства в цілому. Керівники використовують показники виконання програм для вичерпної оцінки досягнутих в результаті втілення програми результатів, та вказують, як ці результати співвідносяться з місцевими та загальнодержавними пріоритетами.
Головні риси, що відрізняють програмно-цільовий метод від традиційного (постатейного) формування бюджету наведено нижче в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Відмінності концептуальних засад програмно-цільового та постатейного методів бюджетування
Постатейний метод Програмно-цільовий метод
1 2
Спрямованість бюджету - утримання бюджетних установ Спрямованість бюджету - результативність витрачених коштів
Бюджет формується та затверджується у розрізі бюджетних функцій Бюджет формується та затверджується у розрізі бюджетних програм
Планування бюджету на наступний бюджетний рік (лише на один) Планування бюджету здійснюється у часовому проміжку 1-3 роки
Обґрунтування видатків здійснюється на основі "історичних даних", без оцінки доцільності та якості бюджетних послуг Підхід на основі визначення соціальної цілі здійснення видатків і визначення показників соціальної та економічної результативності
1 2
Відсутність відповідальності за якість послуг, що надаються Персональна відповідальність керівників установ та організацій (відповідальних виконавців програм) за досягнення соціальних результатів бюджетних програм
Непрозорість витрачання бюджетних коштів Прозорість витрачання бюджетних коштів
Програмно-цільове бюджетування - це бюджетування, орієнтоване на результат, де акценти робляться на тому, що потрібно зробити, скільки потрібно зробити, чого потрібно досягти, скільки досягнуто в результаті та скільки це коштує платникам податків. Основною метою програмно-цільового методу постає забезпечення необхідної інформації про ресурси та ефективність видатків, від яких залежить виконання програми та підпрограми. Така інформація допоможе керівникам, які приймають рішення,правильно вибрати першочергову та найважливішу для населення ту чи іншу програму серед інших, альтернативних програм, які також можуть бути важливими, але при обмежених фінансових ресурсах фінансування всіх бажаних програм та підпрограм стає наразі нереальним.
Основними рисами програмно-цільового фінансування є:
Зосередження уваги на результатах. Зміщення акценту з витрачання ресурсів на виконання програми та досягнення результатів;
Підвищення ефективності державного сектору. В межах ПЦМ забезпечується виконання одного з найпереконливіших пунктів плану моніторингу та аналізу бюджетного виконання, а саме - співвідношення видатків з досягнутими результатами. Аналіз виступає інструментом для програмного оцінювання, та дозволяє затвердити і запровадити бюджетну програму, результати якої виправдають ефективність виконаних затрат;
Підвищення бюджетної прозорості та заохочення громадськості до участі в бюджетному процесі шляхом підготовлення та проведення громадських слухань з питань місцевого самоврядування та бюджету;
Loading...

 
 

Цікаве