WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетна система. Дефіцит державного бюджету, причини виникнення та економічні наслідки - Курсова робота

Бюджетна система. Дефіцит державного бюджету, причини виникнення та економічні наслідки - Курсова робота

ефективного та результативного використання розподілу бюджетних ресурсів.
Вперше програмне фінансування було запроваджено у 40-х роках двадцятого століття у США. На початку 60-х років Департамент Оборони США. інституціював програмно-цільовий метод бюджетування, після чого президент Джонсон задекларував запровадження такої практики в усіх підрозділах державного управління [74, с.141]. На протязі останніх двох десятиліть в усьому розвинутому світі програмно-цільовий метод набув популярності як інструмент бюджетного управління. Цей новий метод допоміг урядовцям чітко встановити пріоритети в межах існуючих фіскальних обмежень, а також отримати інформацію від платників податків про рівень наданих послуг. Найпрогресивнішими в плані застосування програмно-цільового методу складання бюджету є Австралія та Нова Зеландія [75, с.99].
Для кращого розуміння застосування програмно-цільового методу розглянемо його застосування в окремих країнах [75, с. 106].
Великобританія. Більша частина видатків планується на трирічний термін. Плануючи та контролюючи державні видатки, уряд дотримується двох правил: 1) Позики здійснюються лише з метою інвестицій (не допускається фінансування поточних видатків). 2) Відношення суми державного боргу до ВВП повинно утримуватися на сталому доцільному рівні. Ще однією особливістю бюджету Великобританії є те, що у планах видатків дозволено переносити невикористані кошти з одного бюджетного періоду в інший.
Данія. На початку процесу формування бюджету Мінфін коригує довгострокові прогнози для відображення припущень щодо заробітної плати та рівня цін. Переговори стосовно бюджету ведуться довкола покриття нових видатків та можливостей скорочення деяких з них для міністерств, яким важко дотримуватися встановлених норм.
Німеччина. Річний бюджет складається на основі середньострокового фінансового плану, який щороку подається на розгляд в парламент. План відображає загальну фіскальну політику по кожному із сорока великих блоків. Ці блоки складаються із багаторічних оцінок, зроблених одночасно з річним бюджетом по кожній статті видатків, включених до бюджету. Показники узгоджуються з галузевими міністерствами. При прогнозуванні потреби в коштах на наступні три роки до деяких блоків включають поправку на підвищення цін.
Канада. У Канаді замість середньострокових планів перейшли до дворічного планування, оскільки міністерства дійшли висновку, що увага на короткотерміновому етапі планування є більш доцільною з погляду бюджетної консолідації.
Австралія. На початку роботи над бюджетом. Мінфін будує перспективні оцінки витрат в постійних цінах на кожний з наступних трьох років . Ці прогнози "Від базового рівня" звичайно включають тільки оцінки витрат по затверджених програмах при відсутності змін політики. Характерним елементом бюджету є система поточних видатків. Ця система наділяє керівників галузевих міністерств значною свободою щодо управління власними людськими та адміністративними ресурсами у межах жорстких фінансових обмежень.
Запровадження програмно-цільового фінансового планування відповідає вимогам реформи державного управління.
Огляд міжнародних практик та уроків застосування елементів програмно-цільового методу у країнах з перехідною економікою, також свідчать про ефективність розробки і впровадження програмно-цільового методу формування бюджету як на державному, так і на місцевому рівнях. Досвід цих країн показує, що соціально-економічний розвиток місцевих громад має пряму залежність від спрямування державної політики у цій сфері. Йдеться про розвиток громад не лише з точки зору елементів державного управління розвитком територій (система дотацій та субвенцій), а й про зв'язок основних державних цільових та галузевих програм, та програм, що приймаються до реалізації на рівні міст, районів, селищ, сіл.
Румунія. У Румунії, Законом про Державне фінансування та поправками до нього, прийнятим у 2001 році, забезпечується виконання бюджетного планування на три роки згідно програмно-цільового методу на всіх рівнях бюджетної системи країни.
Болгарія. У Болгарії, низкою законодавчих актів, що регламентують бюджетний процес, передбачається поступовий перехід до цілеспрямованого фінансового планування на місцевому рівні, забезпечуються повноваження місцевих органів самоврядування на визначення показників виконання по найбільш важливих галузях.
Наразі, основні компоненти програмно-цільового методу застосовуються в країнах Балтики, а саме в Литві та Естонії, і ці компоненти виступали як умови для вступу до ЄС.
Обсяг бюджетних коштів завжди обмежений, навіть у найбільш економічно розвинутих країнах, таких як Німеччина, США, а особливо в країнах з перехідною економікою, таких, як Румунія чи Україна. Бюджети виступають базовим інструментом у процесі розподілу обмежених фінансових ресурсів для задоволення соціальних потреб. На протязі останніх десятиліть фінансове планування зазнало декілька стадій своєї еволюції, починаючи з низки простих бухгалтерських таблиць, які до 40-х років XX століття перетворились на об'ємну систему фінансового обліку.
Будь-який метод складання бюджету має сої переваги і недоліки. Для початку розглянемо переваги та недоліки традиційного бюджету.
Формат традиційного (постатейного) бюджету є найпопулярнішим. Його особливість полягає у формуванні видатків за функціями державного сектора (частіше функції представлені відповідними міністерствами або галузями), та по статтях економічної класифікації. Акцент робиться на фінансуванні статей в межах наявних бюджетних коштів, контроль виконання статей відбувається в процесі формування, моніторингу та виконання бюджету. Такий бюджет передбачає формування статей видатків за бюджетною мережею та забезпечує фінансування на утримання бюджетних установ, без детального аналізу того, чи використання коштів призводить до досягнення бажаних результатів. Він може бути відносно загальним, або ж занадто деталізованим, наприклад, відображаючи поштові витрати та поставку пестицидів як окрему статтю. Однак, деталізація є основною тенденцією такого бюджету.
Популярність постатейного бюджету пояснюється, в основному, традиційністю його застосування, але він має все ж-таки деякі суттєві переваги.
Відносна простота сприйняття;
Відносна простота в підготовці;
Спрощена система ведення облікута контролю;
Дає можливість попередження нецільового використання бюджетних коштів;
Простота формату постатейного бюджету має, однак, суттєві недоліки, якщо розглядати його як інструмент, корисний в сучасному фінансовому менеджменті.
Цей бюджетний формат не дає корисної інформації, з точки зору управління, про зв'язок між затратами та завданнями, використаними фінансовими ресурсами та досягнутими результатами. Акцент робиться скоріше на адміністративних одиницях та об'єктах видатків, аніж на результатах, провідну роль грає контроль за придбанням, а не управлінням;
Такий бюджет не в змозі прослідкувати доцільність видатків, ефективність розподілу ресурсів та якість наданих послуг;
Такий бюджет зацікавлений у прирості, тобто, обговорення питань по такому бюджету сфокусоване на тому, щоб, у порівнянні з діючим бюджетом, збільшити
Loading...

 
 

Цікаве