WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансові особливості діяльності транснаціональних корпорацій - Реферат

Фінансові особливості діяльності транснаціональних корпорацій - Реферат


Реферат на тему:
Фінансові особливості діяльності транснаціональних корпорацій
Компанії, що здійснюють фінансово-господарську діяльність на території кількох країн, називають транснаціональними (або міжнародними) корпораціями (далі - ТНК). Нині мережа ТНК вже контролює більшу частину світових технологічних, товарних і виробничих ресурсів і продовжує розширюватись. Вітчизняні компанії повинні це враховувати, розроблюючи власні стратегічні плани, оскільки окремі з них згодом, можливо, так само стануть транснаціональними, а деяких можуть поглинути інші ТНК.
Дослідники проблем фінансового управління корпораціями називають шість причин утворення ТНК :
o пошук нових ринків збуту;
o забезпечення виробництва сировиною;
o пошук нових технологій;
o підвищення економічної ефективності за рахунок переміщення виробництва у країни з меншими виробничими витратами;
o подолання перешкод політичного і законодавчого характеру;
o диверсифікація капіталовкладень.
Розширення ТНК, безумовно, свідчить про успішні фінансові результати діяльності цих структур. Разом з тим така діяльність у різних країнах породжує фінансові складності, що можуть знизити ефективність діяльності ТНК. Завдання менеджерів -проаналізувати фактори, що впливають на фінанси міжнародних компаній, а також розробити і використовувати у практиці управління фінансами методи, що запобігають виникненню втрат і зменшують ризики від здійснення операцій на території різних країн.
Наведемо основні фактори, які слід ураховувати, виконуючи фінансові операції за межами країни:
o існування різних валют, обмінних курсів валют і валютних обмежень;
o розбіжність між банківськими процентними ставками в різних країнах;
o особливості оподаткування в кожній країні;
o вплив політичних подій на діяльність підприємств.
Дія цих факторів зумовлює появу низки ризиків міжнародних операцій. Одним з найбільш значущих є валютний ризик, що спричинюється коливанням курсів валют.
Короткостроковий валютний ризик виникає внаслідок щоденних коливань валютного курсу. Міжнародні компанії, звичайно, мають укладені угоди на купівлю або продаж товарів у найближчому майбутньому за встановленими цінами. Якщо для платежів використовуються різні валюти, слід звернутися до способів страхування короткострокових валютних ризиків.
Довгостроковий валютний ризик пов'язаний з тим, що вартість операцій за кордоном може змінитися внаслідок непередбачених змін економічних умов (наприклад, незаплановане підвищення заробітної плати у країні, де ТНК здійснювала діяльність з метою економії на оплаті праці, може привести до зниження прибутку або до збитків).
Страхування довгострокового ризику складніше, ніж короткострокового.
Для великої ТНК управління валютним ризиком ускладнюється тим, що розрахунки між її філіями в різних країнах здійснюються в кількох різних валютах. Можливо, що зміна обмінного курсу однієї з валют принесе прибуток одній філії і водночас негативно позначиться на діяльності іншої філії.
Не дивно, що в управлінні фінансами ТНК важливе місце посідають процедури з хеджування (страхування) валютних ризиків.
Фінансовими інструментами, що спеціально призначені для хеджування, є ф'ючерси, форвардні контракти, свопи та опціони. Усі
вони належать до похідних інструментів, оскільки їх вартість залежить від вартості базових активів.
Ф'ючерсний контракт - це заздалегідь розміщене замовлення на купівлю або продаж активу. Ціни встановлюються при укладенні контракту, але оплата активів здійснюється на момент настання дати виконання контракту.
Ф'ючерсні контракти (ф'ючерси) є стандартними документами, що засвідчують зобов'язання продати (придбати) відповідну кількість базового активу у визначений час у майбутньому з фіксацією ціни базового активу під час укладення контракту. Обіг ф'ючерсів здійснюється виключно на організованих ринках. За законодавством України базовим активом ф'ючерсів можуть бути тільки товарні ресурси або валютні цінності. Історично найдавнішим інструментом страхування ризику зміни цін на товари вважаються товарні ф'ючерсні контракти, що з'явились на ринках сільськогосподарської продукції США. Продаючи ф'ючерси на певний вид продукції, фермери могли зменшити невизначеність щодо ціни продажу майбутнього врожаю, оскільки контракт встановлював зобов'язання продати за визначеною сьогодні ціною певну кількість продукції в майбутньому. З розвитком фінансових ринків і міжнародних операцій коливання процентних ставок і обмінних курсів стали таким самим джерелом ризику, як і зміни цін на товари. Фінансові ф'ючерси, що з'явились у 1972 р., стали досить вдалим нововведенням, яке дало змогу фірмам знижувати ці ризики. На відміну від товарних ф'ючерсів базовими активами фінансових ф'ючерсів є фінансові активи.
Завдяки стандартизованій формі ф'ючерсні контракти високо-ліквідні, вони щоденно продаються і купуються на організованих ф'ючерсних біржах на мільярди доларів. Проте якщо умови ф'ючер-сних контрактів не відповідають конкретним потребам, то можна здійснити хеджування за допомогою купівлі або продажу форвардного контракту.
Форвардний контракт - це спеціально складений ф'ючерсний контракт, тобто індивідуалізований документ, що відповідає потребам конкретного клієнта, не укладається на організованому ринку, може укладатись на нестандартні суми або на нестандартні терміни.
Ф'ючерсні контракти закриваються щоденно. Клірингова палата веде щоденний облік прибутків і збитків за контрактами. На наступний день відкриваються нові контракти. На відміну від ф'ючерсних контрактів форвардні не зараховуються на ринку щоденно. Прибутки і збитки за ними визначаються в день виконання контракту. У світі дуже популярні угоди про форвардну банківську процентну ставку і форвардні контракти на купівлю або продаж іноземної валюти.
Припустимо, що фірма планує через шість місяців узяти кредит на три місяці. Вона може зафіксувати процентну ставку за цим кредитом, уклавши з банком контракт про форвардну процентну ставку. Банк, наприклад, може запропонувати шестимісячну угоду за ставкою ЛІБОР за тримісячним депозитом 7 %. Якщо наприкінці шестимісячного періоду ставка ЛІБОР за тримісячним депозитом перевищуватиме 7 %, то банк сплатить фірмі різницю, а якщо буде меншою, то фірма сплатить банку різницю [21, с 702].
Фірми можуть захищати себе від ризику зміни обмінних курсів, систематично купуючи і продаючи форвардні валютні контракти. Можна самостійно розробляти схеми, що забезпечать хеджування подібно до форвардного контракту. Наприклад, замість того щоб купити форвардний валютний контракт, можна здійснити позику в доларах, обміняти її на іншу валюту і позичити цю валюту на необхідний строк. Це забезпечить такі самі грошові потоки, як і форвардний контракт. Останніми роками фірми почали укладати різноманітні угоди про свопи.
Своп - це двостороння угода про обмін у майбутньому серіями платежів у різних валютах. Обмінє комбінацією операцій на умовах "спот" і "форвард". Як відомо, на валютному ринку існують два основні типи операцій: касові - за теперішньою ціною (спот) і термінові - за форвардним курсом. Касові операції передбачають, що обмін валютою і розрахунки здійснюються за
Loading...

 
 

Цікаве