WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Методи розробки прогнозних фінансових документів - Реферат

Методи розробки прогнозних фінансових документів - Реферат

внутрішнього зростання (Кв 3) це максимальний темп зростання, якого компанія може досягти без будь-якого зов-
нішнього фінансування. Цей коефіцієнт визначають за формулою
де ROA - рентабельність активів (відношення чистого прибутку до середньої вартості активів); ^ - коефіцієнт реінвестування (капіталізації), тобто частка чистого прибутку, що залишається в компанії після виплати дивідендів.
Коефіцієнт стійкого зростання (Kсз) - це максимальний темп зростання, якого компанія може досягти за рахунок внутрішніх дже-рел фінансування і збереження постійного співвідношення між позиковим та власним капіталом (постійного фінансового важеля) без додаткового зовнішнього фінансування за рахунок емісії нових
акцій. Цей коефіцієнт визначають так само, як Кв 3, тільки замість показника ROA використовують ROE:
де ROE - рентабельність власного капіталу (відношення чистого прибутку до середньої вартості власного капіталу).
Коефіцієнт стійкого зростання свідчить про те, на скільки відсотків можна забезпечити зростання, якщо реінвестувати р відсотків чистого прибутку і залишити коефіцієнт фінансового важеля на ба-зовому рівні, залучивши для цього певну суму позик.
З формули коефіцієнта стійкого зростання випливає, що він під-вищуватиметься із збільшенням ROE та р. Згадавши формулу Дюпона) та розклавши ROE на компоненти,
побачимо, які фактори приводять до збільшення цього показника, а отже, і Ксз.
Ураховуючи, що збільшення р (коефіцієнта капіталізації прибутку) так само сприяє збільшенню Ксз, доходимо висновку, що здатність компанії до стійкого зростання безпосередньо залежить від таких факторів:
o збільшення рентабельності реалізації (маржі прибутку);
o дивідендної політики (зменшення частки прибутку, що сплачується у вигляді дивідендів, тобто зростання коефіцієнта капіталізації);
o фінансової політики (збільшення фінансового важеля означає збільшення фінансування за рахунок боргу, збільшується відношення позикового капіталу до власного, а також ROE);
o збільшення оборотності активів (спричинює збільшення виручки, що отримується з кожної гривні активів, і зниження коефіцієнта фондомісткості та зменшення потреби в прирості активів).
При сталих значеннях рентабельності реалізації, коефіцієнтів капіталізації прибутку, фінансового важеля та оборотності активів компанія матиме один можливий темп зростання. Якщо ж фірма хоче підвищити темпи зростання, то їй потрібно збільшити рентабельність реалізації, оборотність активів, рівень фінансового важеля, коефіцієнт капіталізації прибутку або продавати нові акції.
У процесі фінансового планування, коли генеруються і аналізуються різні варіанти прогнозних фінансових звітів, досягається узгодженість між різними показниками розвитку компанії.
Розвиток комп'ютерних технологій, поява нових програмних продуктів (електронних таблиць і комп'ютерних фінансових моделей різних типів) не тільки полегшили аналітичні розрахунки у процесі фінансового прогнозування і планування, а й значно розширили можливості менеджерів щодо перегляду альтернатив і вибору оптимальних варіантів згідно із прийнятими ними критеріями.
Безумовно, моделі фінансового планування, що дають змогу розглянути фінансові потреби щодо темпів зростання і визначити балансові взаємозв'язки, є незамінним інструментом менеджерів компаній. Проте певні співвідношення між статтями прогнозних фінансових звітів не є самоціллю, а лише засобом контролю за фінансовим становищем корпорації, тому й їх планування не може означати завершення процесу стратегічного фінансового планування в корпорації. Керівництво корпорації узгоджує кінцевий стратегічний план шляхом поєднання різних цілей у різних напрямках діяльності фірми, урахування багатьох обмежень і прийняття компромісних рішень для досягнення загальної мети корпорації. Стратегічні фінансові плани як складові стратегічного планування так само підпорядковані досягненню цієї мети і у процесі узгодження планів діяльності різних підрозділів корпорації неодноразово коригуються.
Важливим елементом фінансового планування є податкове планування, що передбачає мінімізацію податкових зобов'язань у межах чинного законодавства. Податкове планування базується на праві кожного платника податків використовувати не заборонені законом засоби, прийоми, заходи щодо скорочення своїх податкових зобов'язань. Таке планування можна здійснювати як у процесі довгострокового фінансового планування, так і при складанні поточних фінансових планів.
У довгостроковому періоді корпорації можуть передбачати такі заходи із зменшення податкового тягаря, як заснування нових підприємств у вільних економічних зонах або у країнах, що є офшорними центрами, тобто там, де застосовуються пільгове оподаткування і спрощена система бухгалтерського обліку.
У поточному періоді податкове планування складається з урахування і максимального використання всіх не заборонених законодавством податкових пільг і можливостей зменшення бази оподаткування.
Список використаної літератури
1. Сахарова О. Зловживання в акціонерних товариствах: спроби класифікації // Економіка, фінанси, право. - 1999. - № 7. - С. 34-36.
2. Сірош М. В. Перспективи підвищення ефективності корпоративного сектора економіки та корпоративного управління // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. - 2000. - № 2. - С 73-75.
3. Сірош М. В., Аблялімов Р. Є. Вплив учасників ринку цінних паперів на корпоративне управління // Про приватизацію: Держ. інформ. бюл. - 1999.-№4. -С 29-32.
4. Стецъко М. В., Юрій І. С Фінанси акціонерних товариств: проблеми і перспективи // Фінанси України. - 2000. - № 4. - С. 54-58.
5. Суржик В. Г. Акціонування й управління акціонерним капіталом // Фінанси України. - 1999. - № 1. - С 82-85.
6. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С Фінанси зарубіжних корпорацій: Навч. посіб. - К.: Либідь, 1993.
7. Тарнавский В. Путь на вершину // Рынок капитала. - 2000.-№ 1-2.- С. 18-22.
8. Тарнавский В. Тихий переворот в корпоративном управлении // Рынок капитала. - 2000. - № 19-20. -С. 15-19.
9. Тарнавский В. Управляющие становятся акционерами // Рынок капитала. - 1999. - № 22. - С. 29-30.
10. Терещенко О. О. Фінансові джерела санації підприємств // Фінанси України. - 1999. - № 9. - С 52-63.
11. Третяк О. І. Конвертовані облігації та невикористані можливості // Фінанси України. - 1999. - № 6. - С. 42-46.
12. Тюрина А. В. Инвестиции в инновации: мировой опыт и российские ре-алии // Финансы и кредит. - 2000. - № 6. - С. 15.
13. Тюрина А. В. Инновационное инвестирование: пути развития // Финан-сы и кредит. - 2000. - № 3. - С. 30-36.
14. У пошуках кращого директора: корпоративне управління в перехідній та ринковій економіках: Пер. з англ. - К.: Основи, 1996.
15. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бух-галтерського обліку: Практ. посіб. - Донецьк: ООО "Баланс-Клуб", 2000.
16. Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996.
Loading...

 
 

Цікаве