WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Державне регулювання випуску та обігу корпоративних цінних паперів у зарубіжних країнах і в Україні - Реферат

Державне регулювання випуску та обігу корпоративних цінних паперів у зарубіжних країнах і в Україні - Реферат

крах фондової біржі у 1929 р. Згідно із цим законом у США було створено і діє дотепер Комісія з цінних паперів і бірж (SEC). Вона вимагає від корпорацій-емітентів реєструвати проспекти емісії, надавати громадськості певну інформацію про продаж цінних паперів, активи і доходи, а також обмежує купівлю-продаж цінних паперів корпорації найбільшими акціонерами (що відомі як інсайдери), щоб запобігти маніпуляціям з курсами цінних паперів.
У США створено установи, що здійснюють нагляд і за іншими секторами фінансового ринку, зокрема комісія з товарів і торгівлі (регулює ф'ючерсні ринки), управління контролера грошового обігу (регулює федеральні чартерні комерційні банки), управління національних кредитних спілок (регулює федеральні чартерні кредитні спілки), комісія із страхування та банків штатів (регулює чартерні банки і страхові компанії штатів), управління нагляду за ощадними установами (ощадні й позичкові асоціації). Крім того, нагляд за всіма банками покладається на Федеральну резервну систему. Федеральна корпорація страхування депозитів крім контролю за комерційними банками, взаємними ощадними і позиковими асоціаціями забезпечує страхування до 100 тис. дол. на кожного вкладника в банк; це урядова організація, в яку комерційні банки і взаємні ощадні банки роблять внески для відшкодування вкладникам збитків у разі банкрутства банку. Цю корпорацію було створено в 1934 р. після хвилі банкрутств банків у 1930-1933 pp.
Основними засобами контролю за функціонуванням фінансового ринку, що застосовуються всіма згаданими установами, є реєстрація і перевірка бухгалтерських книг відповідних фінансових компаній та встановлення обмежень на активи, якими вони володіють.
У 1996 р. було прийнято Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", що визначив правові засади державного регулювання ринку цінних паперів та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних.
Закон визначає також, що державне регулювання ринку цінних паперів здійснює ДКЦПФР. Основними формами регулювання, які вона застосовує, є видача ліцензій на професійну діяльність на ринку цінних паперів; реєстрація емісій та інформації про емісію цінних паперів; контроль за достовірністю інформації, що надходить від емітентів та осіб, які професійно працюють на ринку цінних паперів, контролюючим органам. Згідно із законом ДКЦПФР має широкі повноваження в разі виявлення правопорушень, зокрема призупинення або анулювання ліцензії; зупинення торгівлі на фондовій біржі; здійснення перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності емітентів та осіб, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, фондових бірж; накладання адміністративних стягнень, штрафних санкцій за порушення законодавства; порушення питання про звільнення з посад керівників фондових бірж та інших установ інфраструктури фондового ринку; зупинення або припинення допуску цінних паперів на фондові біржі; зупинення клірингу та укладення договорів купівлі-продажу на певний термін для захисту держави, інвесторів; надсилання матеріалів у правоохоронні органи щодо фактів правопорушень, за які передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність, або в Антимонопольний комітет у разі виявлення порушень антимонопольного законодавства; моніторинг руху інвестицій в Україну та за її межі через фондовий ринок.
Законом передбачено, що ДКЦПФР може делегувати зареєстрованим нею саморегульованим організаціям частину повноважень з регулювання і контролю за ринком цінних паперів, зокрема щодо розробки та впровадження правил і стандартів виконання операцій; сертифікації фахівців фондового ринку; надання ліцензій особам, що здійснюють на фондовому ринку професійну діяльність.
Нині в Україні вже діють 10 саморегульованих організацій, най-відоміші з них - Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД), яка налічує 281 члена, і Асоціація учасників фондового ринку України (АУФРУ), що об'єднує реєстраторів, зберігачів та депозитаріїв. До її складу входять 108 членів.
Фінансуються ДКЦПФР та її територіальні відділення за рахунок коштів державного бюджету України.
З метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг і забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг у 2001 р. був прийнятий Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Ним передбачено, зокрема, що для державного регулювання ринків фінансових послуг (крім ринків банківських послуг, цінних паперів та похідних цінних паперів) створюється спеціально уповноважений орган виконавчої влади.
Отже, можна констатувати, що започатковане і розвивається регулювання фондового ринку України з урахуванням досвіду промислово розвинених країн, який, має спільні риси із системами регулювання ринку цінних паперів, які вони застосовують. Зокрема, спільним є контроль за ринком цінних паперів як державними органами, так і саморегульованими організаціями. Але на відміну від таких країн, як США і Велика Британія, в українській системі регулювання фінансового ринку поки що відсутній надійний механізм захисту інвесторів (вкладників) у разі неплатоспроможності фінансових компаній - банків і торговців цінними паперами.
Очевидно, практична відсутність у системі регулювання гарантії повернення вкладів (адже можливість повернення банківського вкладу в сумі, що не перевищує 1200 грн, не здатна позитивно вплинути на ситуацію) стримує приплив інвестицій віднаселення через фінансових посередників у реальний сектор економіки, уповільнює темпи розвитку фінансового ринку.
Захист інвестора - найважливіша, але не єдина причина створення системи регулювання фондового ринку. У сучасному світі регулювання фондового ринку, визнається абсолютно необхідним для усунення "системних" помилок ринкової економіки. Проте існує багато додаткових витрат на регулювання. До прямих належать витрати праці й капіталу для формування і функціонування регулюючих органів, до непрямих - витрати фірм, що підпадають під регулювання. Зокрема, складання регулярних звітів потребує значних витрат часу висококваліфікованих фахівців (див. у розд. З звітність ВАТ перед ДКЦПФР). Крім того, існує концепція "пастки регулювання", згідно з якою державний орган, призначений вводити регулюючі норми в інтересах суспільства, стає найбільшим лобістом об'єктів регулювання, тобто фірм, що працюють на фондовому ринку (ця концепція найяскравіше виявляється в діяльності саморегульованих організацій), обмежуючи конкуренцію, діючи на користь кількох фірм і надаючи їм монопольне право на надання послуг . Отже, удосконалення вітчизняного державного регулювання фондового ринку потребує ретельного аналізу переваг і недоліків існуючих підходів до цього процесу.
Список використаної літератури
1. Пеанов А. П. Акционерные общества: управление капиталом и дивидендная политика. - М.: ИНФРА-М, 1996.
2. Іменітова О. Методи оцінки ринкової вартості акцій // Ринок цінних паперів. - 1997. - № 20. - С 5-8.
3. Карбовник О. I. Шляхи фінансування акціонерних підприємств в Україні // Фінанси України. - 1998. - № 5. - С. 82-85.
4. Касимов Ю. Ф. Основы теории оптимального портфеля ценных бумаг. - М.: Филинъ, 1998.
5. Килячков А. А. Немецкий рынок ценных бумаг, его инструменты и индексы // Финансы и кредит. - 1999. - № 8. - С. 14-20.
6. Коломина-Труман М., Бараховский А. Опыт регулирования фондового рынка в Великобритании // Финансы и кредит. - 1999. - № 7. - С. 14-21.
7. Короленко М. В. Дивідендна політика акціонерного товариства // Фінанси України. - 2000. - № 2. - С 58-63.
8. Кучеренко В. Національний ринок - Terra Incognita? // Економіка, фінанси, право. - 1999. - № 7. - С 22-24.
9. Кучеренко В. Рейтинги ПФТС: Тільки індикатори ринку, чи інструменти формування прибутків // Економіка, фінанси, право. - 2000. - №1.-С 27-31.
10. Ли Ченг Ф., Финнерти Джозеф И. Финансы корпораций: теория, методы, практика. - М.: ИНФРА-М, 2000.
11. Лінніков В. М., Глущенко С. В. Методологічні принципи аналізу суті фондового ринку в цілому та України зокрема // Фінанси України. - 1998.- №3. - С 92-101.
12. Лупенко Ю. О. Формування контрольних пакетів акцій акціонерних товариств //Фінанси України. - 1997. -№9. -С 98-101.
13. Лялин С. Перспективы развития российского рынка корпоративных облигаций // Фин. бизнес. - 1999. - № 11. - С. 24-31.
14. Малишев Б. Правові аспекти управління відкритим акціонерним товариством // Економіка, фінанси, право. - 1999. - № 8. - С. 25-29.
Loading...

 
 

Цікаве