WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Взаємозв'язок дивідендної політики і структури капіталу - Реферат

Взаємозв'язок дивідендної політики і структури капіталу - Реферат

наступному році, тобто це проекти з позитивним NPV. Для кожного з них визначається IRR (нагадаємо, що IRR - це процентна ставка, при якій NPV проекту дорівнює нулю).
Далі проекти ранжуються у порядку від найвищого рівня IRR до найнижчого з урахуванням розміру нового капіталу, необхідного для фінансування кожного проекту. Інвестиційні можливості графічно відбито на рис.
Рис. Інвестиційні можливості фірми Z
Отже, для реалізації інвестиційних можливостей фірмі необхідно 1200 тис. дол. нового капіталу. Це може схилити менеджерів до залишкової дивідендної політики, якщо вони прагнуть реалізувати всі інвестиційні можливості.
Перш ніж обчислювати коефіцієнт виплати дивідендів, тобто яку частину чистого прибуткуреінвестувати, а яку спрямувати в дивідендний фонд, менеджери визначають:
o оптимальний бюджет капіталовкладень;
o капітал, необхідний для фінансування цього бюджету;
o чистий прибуток, який слід спрямувати на реінвестування, щоб не зросла гранична вартість капіталу.
Розглянемо ці кроки, знову звернувшись до прикладу з інвестиційними можливостями фірми Z. Визначимо оптимальний бюджет капіталовкладень, тобто які найвигідніші інвестиційні проекти можна здійснити, якщо гранична вартість капіталу мінімальна. Для цього спочатку необхідно встановити базову структуру капіталу фірми, на яку можна буде спиратися, визначаючи оптимальний бюджет капіталовкладень.
Базова структура капіталу - це співвідношення між позиковим і власним капіталом (тобто плече фінансового важеля), з яким компанія планує нарощувати капітал. Базова структура залежно від зміни умов з часом може змінюватись.
Тепер об'єднаємо графік інвестиційних можливостей фірми з графіком граничної вартості капіталу і побачимо, від яких проектів слід відмовитись, оскільки їх IRR нижча від вартості капіталу.
Таким чином, як випливає з рис. 5.4, фірмі недоцільно фінансувати проекти D і Е, оскільки вартість капіталу перевищує їх IRR, а варто профінансувати проекти А, В, С. Оптимальний бюджет капіталовкладень становитиме 700 тис. дол. у разі здійснення залишкової дивідендної політики, оскільки весь чистий прибуток (420 тис. дол.) буде реінвестовано. Якщо ж менеджери планують дотримуватися стабільної дивідендної політики, а в минулому році корпорація Z спрямувала на дивіденди, наприклад, 120 тис. дол., то з 420 тис. дол. чистого прибутку потрібно виділити не менш як 120 тис. дол. на вип-лату дивідендів. На інвестиції залишиться 300 тис. дол. прибутку, бюджет капіталовкладень становитиме 300 : 0,6 = = 500 тис. дол.; 500 - 300 = 200 тис. дол. - додаткові позики. З цієї суми капіталовкладень фірма зможе профінансувати лише проект В. Для фінансування проектів А і С доведеться випустити нові акції й залучити нові позики або відмовитись від реалізації цих проектів.
Рис. Об'єднання графіків інвестиційних можливостей і граничної вартості капіталу
Рішення щодо виплати дивідендів і реінвестування прибутку та їх пропорції суттєво впливають на фінансову структуру корпорації в тому розумінні, що від цих пропорцій залежить розмір нових позик.
Інвестиційні можливості й прибуток коливаються з року в рік, тому точне дотримання правил, що відповідають залишковій дивідендній політиці, спричинює коливання дивідендів, іноді значні. Це,
як доведено практикою, викликає недовіру акціонерів і може призвести до зниження ціни акцій. Тому розрахунки, що відповідають залишковій дивідендній політиці, фірми використовують найчастіше як орієнтовні з метою визначення можливих варіантів виплат дивідендів у перспективі, але не застосовують залишковий принцип у кожному конкретному році.
Корпорації здійснюють залишкову дивідендну політику час від часу, коли мають дуже привабливі інвестиційні можливості. В основному ж вони віддають перевагу стабільній дивідендній політиці.
Розрізняють такі типи дивідендної політики:
o постійних виплат, тобто коли AT платить дивіденди, що дорівнюють постійному відсотку його прибутку;
o регулярних дивідендів, що полягає у виплаті регулярних стійких дивідендів;
o поступового збільшення дивідендів;
o екстрадивіденду, коли AT поділяють дивіденд на дві частини: регулярний дивіденд і екстрадивіденд, який виплачується за сприятливих обставин;
o виплата дивідендів акціями.
На практиці багато зарубіжних компаній схиляються до дивідендної політики, яку можна назвати компромісною. Мається на увазі компроміс між фінансуванням інвестицій, задоволенням очікувань акціонерів щодо поточних виплат доходів і стабільністю структури капіталу. Компромісна дивідендна політика спрямована на досягнення таких цілей, як реалізація інвестиційних можливостей компанії (намагання про фінансувати проекти з позитивним значенням NPV); підтримка оптимального співвідношення між боргом і акціонерним капіталом, а також запланованого рівня дивідендних виплат; уникнення скорочення суми дивідендів і необхідності випускати нові акції.
Вирішуючи питання про дивіденди, менеджери піклуються про забезпечення акціонерів "справедливим" рівнем дивідендів. Більшість менеджерів свідомо або несвідомо притримуються довгострокового планового коефіцієнта дивідендних виплат. Але якщо б вони просто використовували запланований коефіцієнт виплати щодо прибутку кожного року, то розмір дивідендів суттєво змінювався б з року в рік. Тому менеджери намагаються вирівняти коливання дивідендних виплат, лише частково наближаючись до запланованого коефіцієнта виплат.
Стабільність дивідендних виплат можна забезпечити, виплачуючи регулярні й додаткові дивіденди. Встановлюються регулярні дивіденди як відносно невелика частка постійного прибутку, щоб їх було легко підтримувати. За періоди, в яких спостерігається збільшення прибутку, сплачуються додаткові дивіденди (екстрадивіденди).
Іноді компанії звертаються до такої форми, як виплата дивідендів акціями. Акціонери отримують додатковий пакет акцій, а прибуток залишається в компанії; при цьому статутний фонд збільшується на суму дивідендів, сплачених акціями. Оскільки збільшується кількість акцій в обігу, прибуток на кожну акцію зменшується, теоретично ринкова ціна акцій також має знизитися. Практично це залежить від розміру дивідендів, що сплачуються акціями. Невеликі дивіденди у формі акцій - до
Loading...

 
 

Цікаве