WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Соціальна політика сучасної України - Курсова робота

Соціальна політика сучасної України - Курсова робота

на скорочення кількості таких пільг та субсидій з одночасним забезпеченням достойного рівня їх надання тим, хто дійсно потребує цього. А це вже зовсім інша і конкретна політика, про яку в Основних напрямах, на жаль, не говориться .
Далі, передбачається "забезпечити поступове наближення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсій, соціальних виплат та допомоги до рівня прожиткового мінімуму, при цьому темпи зростання мінімальної заробітної плати мають перевищувати темпи зростання інших мінімальних соціальних виплат та доплат, передусім видатки на фінансування компенсаційних виплат, допомоги ветеранам війни, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ям з дітьми та іншим категоріям малозабезпечених та соціально незахищених громадян передбачати у розмірах, що забезпечують підвищення розмірів таких виплат та допомоги" (пункт 8). Вчитаємось: з одного боку, "темпи зростання мінімальної зарплати мають перевищувати темпи зростання інших мінімальних соціальних виплат та доплат", з іншого, темпи зростання соціальних виплат та доплат "передбачати у розмірах, що забезпечують підвищення розмірів таких виплат та допомог". Зрозумій, хто може. Уряд не хоче визначати ніяких конкретних орієнтирів соціальної політики і однозначно хоче залишитись з розв'язаними руками при визначенні величин соціальних нормативів у майбутньому .
Проголошується "підвищення рівня соціальної підтримки малозабезпечених і соціально незахищених громадян шляхом запровадження пріоритетності політики зростання доходів, у першу чергу працюючого населення, в тому числі через механізм забезпечення зростання рівня зайнятості працездатного населення" (пункт 13). Не можна не погодитись з необхідністю суттєвого зростання доходів працюючих. Проте знову ж таки об'єднуються в одне ціле категорії громадян - соціальних утриманців, з одного боку, працюючих і працездатних незайнятих - з іншого. Соціальна політика уряду стосовно цих категорій має бути прямо протилежною: одним створювати умови для роботи і ефективно стимулювати працю (а це проблема не лише бюджетної політики), до інших застосовувати політику державного патерналізму. Такого розмежування уряд не визнає, він усе звалює в купу.
Останнім часом урядовці широко і кон'юнктурно використовують для реклами своїх економічних досягнень факт суттєвого зростання середньої заробітної плати, який, не виключено, є лише наслідком легалізації її певної частини, при одночасному замовчуванні такого більш суттєвого і загрозливого для соціально-економічного розвитку країни явища, як постійне зменшення частки заробітної плати у доходах населення: з 60,2 відс. у 1990 році до 42,7 відс. у 2003 році (Послання Президента..., стор. 407). Тенденція співвідношення часток заробітної плати і соціальної допомоги у доходах населення вкрай негативна: 42,7 відс. до 38,6 відс у 2003 році проти 60,2 відс. до 26,5 відс. у 1990 році. Якщо у 1990 році доходи населення від заробітної плати у 2,3 раза перевищували їхні доходи, отримані у вигляді різноманітних соціальних допомог, пільг і компенсацій, то у 2003 році - лише в 1,1 раза, тобто вони зрівнялись!
Втім, уряд надмірно захоплений проблемою розподілу, щоб вникати у сутність явищ. Передбачається "запровадити систему надання адресної допомоги малозабезпеченим та соціально незахищеним громадянам та підвищити ефективність соціальних трансфертів населенню шляхом використання науково обґрунтованої методології під час визначення розміру соціальних виплат" (пункт 11). Як бачимо, ніхто й не думає про зменшення соціальних трансфертів, навпаки, планується науково обґрунтувати тупиковий шлях використання бюджетних ресурсів і соціально-економічного розвитку держави.
Передбачається "поліпшити умови для розвитку соціальної і гуманітарної сфери шляхом збільшення обсягів видатків на соціальний захист населення, охорону здоров'я та освіту, підвищити ефективність їх використання, зокрема через удосконалення механізму розподілу міжбюджетних трансфертів" (пункт 18). І знову загальна декларація. І знову "удосконалення механізму перерозподілу трансфертів". По-перше, саме тут уряду доречно було б згадати про таке наболіле питання, як відновлення міжтарифних співвідношень в оплаті праці, якщо уряд дійсно проголошує тезу про розвиток гуманітарної сфери. По-друге, потрібно було б уточнити величину бюджетних ресурсів, які спрямовуються на освіту, науку та охорону здоров'я. Нагадаємо, що з часів появи у Державному бюджеті Спеціального фонду до бюджетних призначень Міністерству освіти і науки з року в рік зараховуються кошти, які студенти (чи їхні батьки) сплачують вузам за навчання, і кошти, які академічні інститути і вузи отримують за виконані роботи та надані послуги, до бюджетних призначень Міністерству охорони здоров'я - кошти, які хворі сплачують лікарняним закладам за отримані послуги. Перелічені кошти ніякого відношення до бюджету не мають. Це штучне, притому свідоме завищення розміру бюджету та соціальної його складової зокрема. Йдеться, між іншим, про солідні суми. Так, Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут" у 2003 році отримав із бюджету під державне замовлення на підготовку кадрів для народного господарства 57,3 млн грн, а плати за надані послуги надійшло до каси інституту - 57,5 млн грн, Києво-Могилянська академія - відповідно 7,8 млн та 9,7 млн грн, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого - 17,3 млн і 46,9 млн грн. Дещо інше співвідношення цих цифр лише у Національному університеті ім. Т.Шевченка - 76,6 млн і 10,9 млн грн відповідно. Всього ж по Міністерству освіти і науки таких "зароблених" коштів набирається 1 млрд 668,9 млн грн при виділених із бюджету 2 млрд 585,1 млн грн, по Міністерству охорони здоров'я -453,9 млн і 1 млрд 269,6 млн грн відповідно. Це зовсім різні гроші, а уряд вважає, що однакові - бюджетні. Таким чином лише по двох міністерствах штучне завищення Державного бюджету склало 2 млрд 122,8 млн грн, або 4,5 відс. його видаткової частини.
Найболючіше питання соціальної політики в Україні сьогодні - діти. Але в Основних напрямах навіть таке слово відсутнє. Нагадаємо один із безлічі фактів: нещодавно в Києві трапилось масове отруєння немовлят продуктами фабрики дитячого харчування № 1. Симптоматично на цю подію відреагували президентські "темники": "У Києві декілька десятків дітей отруїлися продуктами. Аналітики сподіваються, що телеканали не розпочинатимуть випуски новин з цієї теми". Нагадаємо підпільним "аналітикам", що з 1990 року вУкраїні спостерігається стійка тенденція скорочення населення внаслідок своєрідних "демографічних штанів" - збільшення смертності та скорочення народжуваності. Якщо у 1990 році в Україні народилося 657,2 тис. дітей, то у 2003 році - 408,6 тис., всього померлих було 629,6 тис. і 754,9 тис. відповідно. Скорочення чисельності населення відбувається переважно внаслідок зменшення народжуваності. При цьому дитяча смертність залишається надмірною: лише за перший квартал цього року померла 961 дитина до одного року, що на 17 немовлят більше, ніж за відповідний період минулого року. Вдумаємось: майже кожне соте немовля вмирає до одного року! Міжнародного розголосу набули львівські та харківські події з новонародженими, проте Служба безпеки
Loading...

 
 

Цікаве