WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Аналіз грошових коштів за напрямками діяльності підприємства, аналіз фінансової стійкості підприємства - Контрольна робота

Аналіз грошових коштів за напрямками діяльності підприємства, аналіз фінансової стійкості підприємства - Контрольна робота

через порівняння грошових надходжень і виплат, що прогнозуються, розраховується чистий грошовий потік.
На четвертому етапі розраховується сукупна погреба в корот-костроковому фінансуванні. Сутність етапу полягає у визначенні розміру короткострокового банківського кредиту на плановий період, необхідного для забезпечення прогнозованого грошового потоку.
При розрахунку рекомендується брати до уваги бажаний мі-німум грошових коштів на розрахунковому рахунку, який доцільно мати як страховий запас, а також для вигідних інвестицій.
Визначення мінімально необхідної потреби в грошових коштах для здійснення поточної діяльності спрямоване на установлення нижньої межі залишків необхідних грошових активів у національній та іноземній валюті.
Існує два методи розрахунків:
а)
б)
де ГАК - залишок грошових активів на кінець звітного періоду; ПВГА і ФВГА- відповідно плановий та фактичний обсяги (величини) платіжного обороту за поточними господарськими операціями згідно з планом (фактом) надходження грошових коштів у майбутньому (звітному) періоді; ОГА- оборотність грошових активів з урахуванням запланованих заходів щодо прискорення оборотності грошових активів.
Необхідно звернути увагу на те, що в процесі визначення мі-німальної потреби в грошових активах здійснюється їх диферен-ціація, основою якої є плановий обсяг витрачання грошових активів за внутрішніми і зовнішніми економічними операціями. Мета такої диференціації - виокремлення із загальної потреби в грошових активах валютної їх частини.
Оскільки грошові кошти підприємства являють собою один із випадків інвестування в товарно-матеріальні цінності, то під час аналізу до них можуть бути застосовані аналогічні моделі, які дають змогу оптимізувати величину грошових коштів. Мова йде про те, що необхідно оцінити:
" загальний обсяг грошових коштів та їх еквівалентів;
" яку їх частку необхідно тримати на розрахунковому рахунку, а яку у вигляді цінних паперів, що швидко реалізуються;
" коли і в якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів та активів, що швидко реалізуються.
Для вирішення цих питань рекомендується застосовувати дві моделі: Баумоля та Міллера-Орра, зміст та специфіку використання яких необхідно розглянути самостійно.
Важливим фрагментом аналізу руху грошових потоків є оцінка ануїтетів.
Ануїтет являє собою окремий випадок грошового потоку, а саме: потік односпрямованих платежів з однаковими інтервалами між послідовними платежами протягом певної кількості років.
Логіка, що закладена в схему ануїтетних платежів, використо-вується при оцінці боргових та пайових цінних паперів, в аналізі інвестиційних проектів, а також при аналізі оренди.
Ануїтети розрізняють за такими основними характеристиками:
" величиною кожного конкретного платежу;
" інтервалом часу між двома послідовними інтервалами;
" строком від початку ануїтету до кінця його останнього періоду;
" відсотковою ставкою, що застосовується при нарощуванні або дисконтуванні платежів.
Необхідно підкреслити, що ключовим моментом при оцінці ануїтетів є припущення, що аналіз здійснюється з позиції "розум-ного інвестора", який не нагромаджує отриманих сум, а негайно інвестує їх з метою отримання додаткового доходу. Розрізняють ануїтети пренумерандо та постнумерандо. Ануїтети, для яких платежі здійснюються на початку відповідних інтервалів, мають назву ануїтету пренумерандо; якщо платежі здійснюються у кінці інтервалу - постнумерандо.
Оцінювання ануїтетів передбачає розгляд двох задач: прямої та зворотної.
2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
Оцінювання фінансової стійкості підприємства передбачає про-ведення об'єктивною аналізу величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення па цій основі його фінансової стабільності і незалежності, а також аналізу відповідності фінансово-гос-подарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.
Фінансово стійким є такий господарський суб'єкт, котрий за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи (основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і розраховується за своїми зобов'язаннями в зазначений термін.
На фінансову стійкість підприємства впливають такі фактори:
" стан підприємства на товарному ринку;
" виробництво якісної продукції;
" становище підприємства в діловому співробітництві;
" залежність підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів;
" наявність неплатоспроможних дебіторів;
" ефективність господарських і фінансових операцій.
Фінансова стійкість є відображенням стабільною перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства та завдяки ефективному їх використанню сприяє безперервному процесу виробництва і реалізації продукції.
Для визначення рівня фінансової стійкості підприємства необ-хідний аналіз:
o складу і розміщення активів господарського суб'єкта;
o динаміки і структури джерел фінансових ресурсів;
o наявності власних оборотних коштів;
o кредиторської заборгованості;
o наявності і структури оборотних коштів;
o дебіторської заборгованості;
o платоспроможності.
Важливим показником оцінки фінансової стійкості підприємства є темп приросту реальних активів. Реальні активи - це реально існуюче власне майно підприємства і фінансові вкладення за їх справжньою вартістю. До реальних активів не належать нематеріальні активи, знос основних засобів і матеріалів, позикові кошти. Темп приросту реальних активів визначається за формулою:
де А -темп приросту реальних активів, %; 03 - основні засобиі вкладення за вирахуванням вартості зносу, нематеріальних активів; 3 - знос основних засобів і матеріалів; Г - грошові кошти без урахування використання позикових коштів; індекс "о" - минулий (базисний) рік; індекс "1" - звітний рік.
Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовують коефіцієнт автономії і коефіцієнт фінансової стійкості/
Коефіцієнт автономії характеризує незалежність фінансового стану підприємства від залучених джерел. Він показує частку власних коштів у загальній сумі джерел і визначається за формулою:
де Ка- коефіцієнт автономії; М - власні кошти, тис. грн; - загальна сума джерел, тис. грн.
Мінімальне значення Ка 0,6. Збільшення коефіцієнта свідчить про зростання фінансової незалежності й зниження ризику фінансових ускладнень.
Коефіцієнт фінансової стійкості - це співвідношення власних і позичених коштів:
де Кс - коефіцієнт фінансової стійкості; К - кредиторська за-боргованість, тис. грн; П - позичені кошти, тис. грн.
Перевищення власних коштів над позиченими означає, що підприємство має достатній запас фінансової стійкості та відносної незалежності від зовнішніх фінансових джерел.
Далі вивчаються окремо динаміка та структура власних обо-ротних коштів і кредиторська заборгованість. Аналіз наявності і руху власних оборотних коштів підприємства передбачає визна-чення фактичного обсягу коштів і факторів, які впливають на їх динаміку.
Після цього переходять до аналізу кредиторської заборговано-сті.
Подальший аналіз оборотних коштів проводиться в напрямку вивчення динаміки і складу оборотних коштів у цілому. При аналізі зіставляються суми оборотних коштів на початок і кінець звітного періоду та виявляються законність і доцільність відволікання коштів з обороту.
Для більш детальної оцінки аналізують оборотні кошти під-приємства порівняно з нормативом за звісний рік.
У процесі аналізу фінансової стійкості підприємства необхідно проаналізувати дебіторську заборгованість, установити її законність і терміни виникнення, виявити нормальну та невиправдану дебіторську заборгованість. На фінансову стійкість підприємства впливає не сама по собі наявність дебіторської заборгованості, а її розмір, рух і форма, тобто чим зумовлена ця заборгованість. Дебіторська заборгованість не завжди виникає в результаті порушення порядку розрахунків і не завжди погіршує фінансовий стан підприємства. Тому її не можна повною мірою вважати відволіканням власних коштів з обігу, оскільки
Loading...

 
 

Цікаве