WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Міжбюджетні відносини: стан і проблеми удосконалення. Порядок касового виконання бюджетів за доходами - Контрольна робота

Міжбюджетні відносини: стан і проблеми удосконалення. Порядок касового виконання бюджетів за доходами - Контрольна робота

підприємств чи прибутковому податку з громадян (див. рис. 2) занормативом, закріпленим окремим законом. Право на допомогу із цих фондів слід надавати тим регіонам, які мають податкоспроможність на рівні менше 5 % від середньої податкоспроможності в межах "багатих" областей та 8 % -- на території "бідних" областей. Внески до фондів мають здійснювати громади із податкоспроможністю, що перевищує 2 % від середньої податкоспроможності по регіонах країни в "багатих" областях та 10 % -- в "бідних".
Формування дієвої моделі міжбюджетних відносин є запорукою, з одного боку, створення регіональної економіки, що стабільно розвивається, а з іншого, гарантією того, що кошти державного та місцевих бюджетів будуть витрачатися ефективно. Тому ухвалення Бюджетного кодексу сприяло упорядкуванню й підвищенню ефективності міжбюджетних відносин. Однак модифікація механізму міжбюджетних відносин згідно Бюджетного кодексу не позбавлена негативних моментів. Однією з головних проблем є відсутність принципу пропорційності фінансових засобів, що мають закріплюватися за територіальними громадами, зважаючи на обсяг їхніх повноважень. Іншими проблемами є:
1. У порівнянні з 2000 роком (до прийняття Бюджетного кодексу) частка місцевих доходів у ВВП виросла на 0,2% у 2003 році. Частка місцевих видатків у ВВП за цей же період збільшилась на 2,8%. Це є свідченням того, що податкові повноваження на місцях не збільшились, однак на місцевий рівень було делеговано більше повноважень і трансфертів з державного бюджету на їх виконання.
2. У місцевих органів влади відсутні стимули до збільшення доходів саме в регіонах-донорах.
3. В результаті застосування чинної схеми міжбюджетних трансфертів складається ситуація, коли органи місцевого самоврядування позбавлені можливості самостійно вирішувати власні проблеми: одні через залежність від дотацій, інші через те, що зайві кошти вилучаються. Органи місцевого самоврядування не мають стимулів для більш ефективного розвитку інфраструктури, оскільки вигідніше залишатися реципієнтом, ніж переходити у розряд донорів.
4. Незважаючи на те що Бюджетним кодексом закріплено за місцевими бюджетами на довгостроковій основі понад 16 різних джерел доходів, які не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів (які не вилучаються у разі перевиконання плану), фіскальні повноваження по них місцевих органів влади (можливості змінювати податкову базу, ставку) залишаються незначними. Місцеві ради мають право встановлювати ставку місцевих податків або суму збору у межах, визначених ще Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 року (із змінами та доповненнями), а також звільняти від сплати податків і надавати пільги по місцевих податках. Немає зацікавленості у збиранні і в раціональному впровадженні тих доходів, що не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів.
5. Бюджетним кодексом територіальні громади поставлені у досить нерівні відносини між собою. "Бюджетоутворюючі" території не завжди відповідають економічному потенціалу. На таких територіях коштів бюджету вистачає тільки на забезпечення діяльності органів управління.
6. Багатоканальна система фінансування бюджетних галузей украй неефективна. Немає змоги налагодити контроль за цільовим спрямовуванням коштів. Не визначено і державних стандартів щодо рівня фінансування тих чи інших бюджетних потреб.
7. Значною є диференціація доходів місцевих бюджетів у розрахунку на одну особу наявного населення.
Як видно з таблиці, бюджетні доходи на одну особу у 2003 році у регіональному розрізі різко коливалися, від максимальних цифр у м. Києві (1586,6 грн.), м. Севастополі (626,1 грн.), Дніпропетровській області (569,8) до мінімальної у Тернопільській (225,4 грн.). Тобто диференціація між максимальним та мінімальним значенням складає понад 7 разів (без врахування міст Києва та Севастополя більш ніж 2,5 разу).
Серед інших проблем міжбюджетних відносин можна назвати: низький рівень обґрунтованості й прогнозованості доходної частини місцевих бюджетів; неврегульованість відносин на рівні район - місто районного значення, селище, село; невнесення до місцевих бюджетів коштів, необхідних на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що переходять у комунальну власність; невирішеність питань подолання заборгованості між бюджетами різних рівнів за взаємними розрахунками.
Отже, бюджетна система України сьогодні недостатнім чином відповідає потребам регіонального розвитку. Надмірна централізація фінансових потоків призводить до того, що органи місцевого самоврядування не мають можливості проводити у межах своєї компетенції належну політику. Недостатність власної доходної бази породжує залежність від вказівок центральних органів влади. Неможливість проведення власної політики у задоволенні місцевих інтересів породжує зменшення авторитету органів місцевого самоврядування. Це ставить під сумнів перспективи розвитку демократичних відносин на місцевому рівні і в масштабах всієї країни. Потрібна подальша реформа з метою посилення самостійності місцевих бюджетів.
Однак, до значних здобутків Бюджетного Кодексу можна віднести той факт, що після його ухвалення було відкрито шлях до прискореного реформування бюджетної системи, особливо у частині встановлення взаємовідносин між Державним та місцевими бюджетами. Так, у минулому (2003 році) було прийнято ряд законодавчих актів, що регламентують міжбюджетні відносини, та внесенні змін до існуючих. Було затверджено Методику розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та бюджетами міст районного значення, сіл, селищ (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2003 р.). Як продовження започаткованих модифікацій, у 2004 році було прийнято Постанову Верховної ради України "Про прийняття за основу проекту Закону України про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань" (від 16 березня 2004 року). Цим же Законом також будуть визначатися засади міжбюджетних відносин між міським бюджетом міста обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення, міста Севастополя, та бюджетами адміністративно підпорядкованих йому міст, селищ, сіл. Тим самим було зроблено важливий крок - законодавчо забезпечено подальшу децентралізацію бюджетної системи. Це дозволить органам місцевого самоврядування базового рівня (міст районного значення, сіл, селищ) відчути себе реальними суб'єктами творення регіональної політики на низовому рівні, розширить їх можливості у плануванні діяльності, у фінансовому забезпеченні потреб громадян.
Реформу системи міжбюджетних відносин і становлення фінансово міцних місцевих бюджетів послідовно має продовжувати і бюджетна політика у наступному році. Так, в Основних напрямках бюджетної політики на 2005 рік (схвалено Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року) зазначено, що необхідно зміцнити ресурсну
Loading...

 
 

Цікаве