WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Склад видатків місцевих бюджетів України. Напрямки реформування місцевого оподаткування в Україні. Проблеми формування і використання місцевих бюджеті - Реферат

Склад видатків місцевих бюджетів України. Напрямки реформування місцевого оподаткування в Україні. Проблеми формування і використання місцевих бюджеті - Реферат

забезпечити бюджет сталими надходженнями.
Податок на нерухомість має особливе значення з огляду на комплекс соціально-економічних проблем. З точки зору принципів соціальної справедливості, необхідність його запровадження полягає в тому, що він дає змогунівелювати значний рівень диференціації доходів i їх накопичення в руках окремих осіб. Водночас слід наголосити, що запровадження податку на нерухомість на сучасному етапі соціально-економічного розвитку України потребує надзвичайно виважених підходів до формування механізму його справляння. В іншому разі можуть виникнути непередбачувані наслідки як для держави загалом, так i для окремих юридичних i фізичних осіб. Це, зокрема, пов'язано з тенденцією розшарування суспільства за майновою ознакою. Річ у тім, що є багато власників майна, які не мають необхідних доходів для того, аби сплатити податок. Насамперед, це стосується осіб із фіксованими доходами - пенсіонерів. Податок на власність може змусити їх відмовитись від нерухомого майна. З одного боку, дилема "сплатити податок чи відмовитися від власності" є болючою та небезпечною за своїми соціальними наслідками, а з іншого - змушує до ефективнішого використання нерухомого майна. Проте система пільг, відпрацьована в країнах, які використовують податки на майно, дає змогу уникнути ймовірних небажаних наслідків i захистити найуразливіші верстви населення.
Щоб уникнути обвального податкового навантаження на вітчизняних товаровиробників, слід вводити цей податок на об'єкти виробничого призначення поетапно.
Диференціація нерухомості за ознакою напрямів її використання (для особистих та виробничих потреб), з одного боку, сприятиме створенню передумов для стабільного та ефективного володіння нею, зокрема стосовно господарюючих суб'єктів, у напрямі оптимізації структури майна, мінімізації витрат на виробництво та підвищення рентабельності, а з іншого (щодо використання нерухомості як споживчого блага) - формуватиме ефективного власника житла, зменшуватиме різницю в рівнях добробуту членів суспільства.
Аргументом на користь застосування в місцевому оподаткуванні податку на нерухомість є й те, що цей податок, як жодний інший, відповідає принципу вигоди. Кошти від цього податку використовуватимуться для фінансування послуг на місцевому рівні. Для платників, вартість майна яких збільшується внаслідок оподаткування, податок на нерухомість асоціюється з платою за послуги, що надає місцева влада. Що більше мешканців братиме участь у формуванні фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування (за рахунок сплати не лише податку на нерухомість, а й податків з доходів), то вищим буде рівень надання суспільних послуг, на які вони можуть розраховувати.
Заходи, пов'язані із запровадженням податку на нерухомість, потребують певних витрат для формування інформаційної системи даних про об'єкти нерухомого майна, проведення вартісної оцінки нерухомості із занесенням цих даних до відповідної бази тощо. Однак подібні адміністративні витрати будуть меншими порівняно з очікуваними надходженнями від цього податку, хоча слід враховувати часовий лаг, що виникає при цьому.
Запровадження податку на нерухомість крім розв'язання зазначених проблем матиме й інші позитивні наслідки.
По-перше, сприятиме детінізації майнових відносин через встановлення реального власника майна, зменшенню можливостей отримання необгрунтованих соціальних пільг та субсидій.
По-друге, розвиватиме інститут приватної власності, створення середнього класу, на який спирається стабільне демократичне суспільство.
Це також стане поштовхом до формування ринкової свідомості у переважної більшості населення.
Враховуючи вищезазначене та у зв'язку з тим, що в нашій країні почав функціонувати інститут приватної власності i держава здійснює захист власності, зокрема шляхом забезпечення загальної законності та порядку, i власники будівель та споруд користуються й іншими послугами загальногромадського характеру (забезпечення протипожежних заходів, утримання транспортної інфраструктури, інженерних мереж, благоустрою тощо), актуальним є й розгляд Верховною Радою України проекту Закону України "Про податок на будівлі та споруди".
Законом № 1251-ХІІ від 1991 р. було передбачено запровадження податку на нерухомість, однак до цього часу його не запроваджено.
Важливою для розуміння ідеї появи податку саме на будівлі та споруди, а не на нерухомість, є та обставина, що земельні ділянки як об'єкти власності вже оподатковуються відповідно до положень окремого закону. Тобто поняття "нерухомість", яке в загальному розумінні включає й землю, не можна використовувати для означення цього податку. Інакше виникає проблема подвійного оподаткування або специфічного трактування цього терміна, яке не збігається з існуючими мовними нормами та реаліями. У контексті ж цього законопроекту терміном "будівлі та споруди", власне, охоплюється вся нерухомість, за винятком землі.
3. Проблеми формування і використання місцевих бюджетів
в щорічних законах про державний бюджет
Особливості формування доходів місцевих бюджетів полягають у розмежуванні кола повноважень між центральними та місцевими органами влади. Згідно з чинним законодавством сфери діяльності та завдання органів місцевого самоврядування поділяються на власні та делеговані повноваження. З метою виконання власних завдань органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції самостійно визначають мінімальний обсяг фінансових ресурсів.
Як економічна категорія, доходи місцевих бюджетів відображають відносини щодо формування та використання фінансових ресурсів на регіональному рівні, призначених для реалізації функцій місцевих органів влади.
Способи мобілізації грошових коштів до доходної частини місцевих бюджетів базуються на загальних методах та джерелах фінансування. До них належать:
* пряме вилучення доходів з комунального сектора;
* отримання доходів від комунального майна та власних послуг;
* перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомогою податків;
* залучення муніципальних позик.
Відповідно до статті 9 Бюджетного кодексу України доходи місцевих бюджетів класифікуються за такими групами:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) трансферти.
Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.
Неподатковими надходженнями визнаються:
· доходи від власності та підприємницької діяльності;
· адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
· надходження від штрафів та фінансових санкцій;
· інші неподаткові надходження.
Між ланками бюджетної системи різних рівнів доходи розподіляються згідно з загальнодержавними законами, а всередині ланки - відповідно до рішень місцевих органів
Loading...

 
 

Цікаве