WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінанси малого підприємництва - Дипломна робота

Фінанси малого підприємництва - Дипломна робота

фінансово-кредитне, організаційно-управлінське регулювання.
Нормативно-правовий напрям має пріоритетне значення, тому що є основою для впровадження державою різних регулюючих заходів через прийняття законодавчих актів, розробку загальнонаціональних програм, тобто є підґрунтям інших складових механізму регулювання.
Зі здобуттям Україною незалежності, почалося створюватися правове поле для функціонування підприємництва. Зокрема прийнято закони "Про підприємництво" від 7.02.1991р., "Про підприємства" від 27.03.1991р., "Про господарські товариства" від 19.09.1991р., що пізніше були включені до Господарського кодексу України, який на даний момент є фундаментом інституту підприємництва. Саме Господарський кодекс України визначив загальні правові економічні та соціальні засади, умови здійснення підприємницької діяльності, а також визначив правові основи державного регулювання та підтримки підприємництва, відносин суб'єктів підприємницької діяльності та держави.
У травні 1991р. було створено Державний комітет України з сприяння малим підприємствам і підприємництву, на який покладалося здійснення державної підтримки і координації розвитку підприємництва, в тому числі малого бізнесу, реалізація стратегії державної політики розвитку суспільного виробництва, сприяння структурній перебудові економіки, формування системи заходів щодо забезпечення економічної самостійності України.
З метою реалізації державної політики сприяння розвитку підприємництва, у тому числі малого бізнесу, у березні 1993 року Кабінетом Міністрів України була схвалена програма державної підтримки підприємництва в Україні, яка розглядалась як складова комплексу заходів щодо сприяння розвитку ринкових відносин та виходу України з економічної кризи і входження країни у світові господарські зв'язки. Основні заходи держави по сприянню розвитку малого підприємництва здійснювалися згідно з Комплексним планом реалізації вищезазначеної Програми (щоправда, такі комплексні плани було розроблено у 1993 та 1994 роках, а вже в 1995-1996роках такий план не затверджено).Основною метою Програми визначається реалізація державної політики щодо підтримки і захисту підприємництва, створення правових і організаційно - економічних умов для його розвитку та формування механізму державного регулювання і координації підприємницької діяльності.
Програма відповідала розумінню суті підприємництва того часу - державні органи збирались регулювати та координувати підприємницьку діяльність, як це було за часів планової економіки, і тому Програма повністю побудована в форматі патерналізму.
В Концепції державної політики розвитку малого підприємництва, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 404 від З квітня 1996 року, зокрема підкреслюється, що державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної соціальної та економічної політики України і визначає основні принципи, напрями і форми економічного та адміністративного впливу.
28 червня 1996 р. відбулося конституційне закріплення свободи підприємництва.
Вирішення широкого кола проблем на шляху розвитку малого бізнесу стала державна Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 1997-1998 роки, розроблена Міністерством економіки відповідно до положень Концепції державної політики розвитку малого підприємництва, і затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1997 р. Метою Програми визначено забезпечення сталого розвитку малого підприємництва як невід'ємного сектора ринкової економіки та головного чинника створення нових робочих місць.
В Програмі простежується розуміння того, що заходи державної політики мають ґрунтуватись на засадах економічної доцільності, малі підприємства мають спиратись перед усім на власні сили, а держава має забезпечити умови для збереження конкуренції.
Саме на початку 1998 року були прийняті ключові законодавчі зміни, що ввели три нові для України методи спрощеного оподаткування: фіксований податок (введений Законом України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.98), спеціальний торговий патент (введений Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 10.02.98 ) та єдиний податок (введений Указом Президента України від 03.07.98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Запровадження цих методів оподаткування під тиском підприємницького середовища мало найбільш суттєвий вплив на ріст суб'єктів малого підприємництва, який спостерігався починаючи з 1998 року.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їхньої державної реєстрації залежно від залежно від виду діяльності і не може становити менш як 20 грн. І більш як 200 грн. за місяць. У разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, вона має придбати одне свідоцтво і сплачувати єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Якщо платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.[28;50]
Суб'єкт малого підприємництва - фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатоюзаробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.
Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи поряд із діючою системою оподаткування можуть самостійно обрати спосіб оподаткування прибутків за єдиним податком. При цьому спосіб оподаткування обирається один раз і залишається незмінним протягом звітного року.
Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:
" 6 % від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість згідно з законом України "Про податок на додану вартість ";
" 10 % від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
" податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;
" податку на прибуток підприємств;
" податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);
" плати (податку) за землю;
" збору на спеціальне використання природних ресурсів;
" збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та
Loading...

 
 

Цікаве