WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансовий ринок України - Реферат

Фінансовий ринок України - Реферат

створенням професійних асоціацій МСО. Саме саморегулювання в рамках асоціацій стало надійною заміною тотального державного контролю. У результаті діяльність професіоналів на вторинному ринку цінних паперів стала, мабуть, самою лібералізованою сферою фінансового бізнесу в Україні.
Більш того, державні відомства в Україні поки не одержували скарг на дії професійних посередників, що свідчить про відсутність незадоволених чи обманутих інвесторів. Висока конкуренція в центрі і регіонах сприяла появі неформальних правил ведення бізнесу, твердому добору надійних партнерів і довела тезу про те, що фондовий ринок краще регулюється самим же ринком, чим через державні інститути. А державний арбітраж і суд часто виявляються неспроможними при рішенні специфічних спорів, що виникають на ринку цінних паперів. Навпроти, внутрішній професійний арбітраж на ділі довів свою здатність розглядати конфліктні ситуації і приймати рішення, що задовольняють обидві сторони.
Самою динамічною частиною фінансового ринку України став ринок цінних паперів. На ньому до 1998 р. зверталися наступні фінансові інструменти:
? державні цінні папери;
? акції й облігації корпорацій;
? депозитні сертифікати;
? прості і перекладні векселі.
o Ринок ОВДП
У 1997 р. ринок українських державних цінних паперів був представлений:
? облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП);
? облігаціями державної зовнішньої позики (ОГДП);
? облігаціями внутрішньої ощадної позики;
? середньостроковими облігаціями внутрішньої державної позики
(СОДГП).
Державні цінні папери є одним з надійних фінансових активів з мінімальним ризиком, що дозволяє державі залучати значні кошти для покриття бюджетного дефіциту. Така практика в Україні існує з 1995 р. Ужу тоді було здійснено три випуски облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) номінальною вартістю млн. крб і загальним обсягом емісії в 31 трлн крб із виплатою доходу з розрахунку 90% річних і терміном погашення 3,6 і 9 місяців. До речі, перший випуск ОВДП був на 1 трлн крб при 140% річних терміном на 1 рік і призначався для розміщення тільки серед юридичних осіб. У 1995 р. було проведено також 30 аукціонів із продажу ОВДП і відповідно в бюджет надійшло більш 32 трлн крб.
ОВДП продовжували залишатися найбільш надійним і дохідним інструментом фондового ринку України й у 1996-97 р. Стратегія поводження комерційних банків, основних покупців ОВДП, полягала в прагненні купити якнайбільше облігацій при первинному розміщенні, оскільки прибутковість цих інструментів дозволяла дістати прибуток набагато більш високу в порівнянні з іншими активними операціями при мінімумі ризику. В міру стабілізації ринку маржа посередників падала з 5% у 1996 р. до 0,5% наприкінці 1997 р.
7. Види тактики на ринку ОВДП і ОДВП.
Політика Мінфіну України по зниженню прибутковості ОВДП у цьому інтервалі часу аж до світової фінансової кризи, що розразилась 28 жовтня 1997 р., змусила комерційні банки удосконалювати інвестиційну стратегію і тактику. У число найбільше часто застосовуваних способів ведення портфеля ОВДП входить тактика проходження кривої прибутковості ("жадібна тактика"), суть якої полягає в послідовному вкладенні засобів у випуск ОВДП із найбільшою прибутковістю. До недоліків цієї тактики варто віднести відсутність хеджирування - страхування від майбутніх ризиків шляхом ускладнення структури портфеля. Цю тактику можна вважати пасивної, оскільки при її використанні не потрібно великої прогнозно-аналітичної роботи з можливої зміни прибутковості.
Навпроти, при використанні тактики максимальної розрахункової прибутковості обов'язкове складання експертами прогнозу змін дисконтних ставок ("рішуча тактика"). Застосовуючи таку активну тактику, інвестор вкладає всі засоби в цінні папери одного сорту, що забезпечують максимальну розрахункову прибутковість на період керування. У цьому випадку хеджирування також не застосовується, оскільки вважається, що для однорідних цінних паперів воно не ефективно.
Для структурованого портфеля облігацій, що, як правило, створюється в розрахунку на невизначену зміну ставок у майбутньому і гарантує оптимальну прибутковість при всіх нерадикальних змінах, використовується тактика "імунізації" портфеля, що припускає застосування хеджирування. Такого роду портфель компенсує зменшення прибутковості одних цінних паперів збільшенням прибутковості інших.
Найбільш універсальної і також орієнтованої на використання хеджирування є тактика змішаних ризиків ("завбачлива тактика"), що припускає визначення оптимальної структуризації і диверсифікованості портфеля шляхом прогнозу можливої зміни дисконтної ставки і математичних розрахунків оптимального портфеля.
Оборот на ринку ОВДП складав у 1997 р. більш 80% усього ринку цінних паперів України (див. табл. 10.3, 10.4, 10.5). Однак ситуація на ринку ОВДП через потрясіння, що відбуваються на світовому фінансовому ринку, залишалася невизначеною, малопередбачуваною. Періодами, коли Мінфіну з метою одержання позитивного сальдо необхідно було застосовувати титанічні зусилля, первинні аукціони ОВДП проводилися практично щодня. По частоті їхнього проведення Україна упевнено вийшла на перше місце у світі. Наприкінці 1997 р. був зафіксований578-й аукціон НБУ по розміщенню ОВДП, а всього за цей рік відбулося 496 аукціонів. Середній термін звертання ОВДП випуску 1997 р. (з обліком СОВДП) склав 309 днів при середній номінальній ставці розміщення - 33,25% річних, середньої ефективної ставки - 34,36% річних. На жаль, кількість аукціонів не переросло в якість, і по обсягах приваблюваних засобів Україна поки залишається наприкінці списку позичальників капіталу. І проте, облігації ОВДП якоюсь мірою стали рятівною соломиною для наповнення бюджету країни.
Слід зазначити, що Україна, на жаль, спізнилася з виходом на міжнародні ринки зі своїми державними цінними паперами. Її випередили не тільки Естонія, Росія, Казахстан, але навіть відділові міста Росії. Розмови про випуск облігацій державної зовнішньої позики (ОДВП) велися три роки, і лише наприкінці 1997 р. перша така позика разом із поруч американських і німецьких банків був випущений. А до цієї пори роль ОДВП виконували українські ОВДП, але з вітчизняним рівнем прибутковості, значно перевищуючі міжнародні стандарти. Так, по ряду погашених наприкінці 1997 р. цінних паперів валютна прибутковість перевищувала 60%, що в порівнянні із середньоєвропейськими 9-11% неприпустимо. Це з'явилося свого роду розплатою України за відсутність реальних реформ і інфляцію, корупцію і часту зміну уряду, що на міжнародній банківській мові визначається словами - підвищений світовий ризик.
Боляче бив по іміджі України і той факт, що до кінця 1997 р. був відсутній кредитний рейтинг країн. Кризова економічна обстановка привела до відсутності усередині України дешевих і довгострокових засобів. Відомо, що лише з виходом на зовнішні ринки країна в стані подовжити термін і здешевіти вартість позик.
Доти, поки не будуть здійснені зовнішні позики чи притягнуті значні кредити, ситуація на ринку ОВДП буде недостатньо стабільною. Безумовно, на підвищення стабільності цього ринку сприятливо впливало оголошення урядом параметрів валютного коридору на другу половину 1997 р. у межах 1,7- 1,9 грн за 1 дол. США, що, на жаль, не став панацеєю від нестабільності на ринку цінних паперів, оскільки недостатньо враховував умови інфляційної економіки України. У січні 1998 р. курсовий коридор був переглянутий Урядом і НБУ і на весь 1998 р. уведений новий розширений- 1,8...2,25 грн за 1 дол.
Loading...

 
 

Цікаве