WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансовий ринок України - Реферат

Фінансовий ринок України - Реферат

перераховані вище банки збільшили капіталовкладення в ОВДП у 5-8 разів, роблячи придбання ОВДП як на первинному, так і на вторинному ринках. Поряд з цими операціями банки постійно приділяють увагу новим емісіям акцій з метою збільшення своїх статутних фондів. У придбанні великих пакетів приватизованих підприємств із метою надання стратегічних інвестицій, крім вищезгаданих українських банків, активно виступають і акредитовані в Україні іноземні банки. Діяльність банків концентрується в більшому ступені в області покупки акцій в інтересах своїх клієнтів чи для формування контрольованих банками фінансово-промислових груп (ФПГ).
Такі групи сьогодні створюються в ряді галузей промисловості України: в агропромисловому комплексі, хімічної, металургійної, машинобудівної промисловості, у нафтопереробці і виробництві будматеріалів. Позитивною стороною цього процесу є те, що банки, що обрали інвестиційну діяльність у якості однієї зі своїх ключових функцій, почали дивитися на підприємства як на об'єкти, чиї цінні папери повинні приносити прибуток від короткострокових ліквідних інвестицій.
3. Інфраструктура ринку
В Україні відбувається порівняно активне формування і структуризація ринку цінних паперів. Рік 1998 став завершальним роком етапу первісної капіталізації, у результаті якої всі учасники фондового ринку очікують встановлення в Україні цивілізованих правил торгівлі цінними паперами, що відповідають світовим стандартам.
Долю фондового ринку в Україні багато в чому повинні визначати інфраструктурні елементи. До їхнього числа, у першу чергу, відносяться фондові біржі. На початок 1998 р. в Україні біржовий ринок цінних паперів представлений чотирма зареєстрованими біржами:
? Українською фондовою біржею (УФБ);
? Київською міжнародною фондовою біржею (КМФБ);
? Донецькою фондовою біржею (ДФБ);
? Українською міжбанківською валютною біржею (УМВБ).
Протягом всього етапу становлення фондового ринку в Україні ведеться дискусія про доцільність існування однієї чи декількох фондових бірж. Спочатку як у Положенні про Національну фондову біржу, так і в прийнятої парламентом 22.09.95 "Концепції функціонування і розвитку фондового ринку України", затверджувалася ідея централізації біржової торгівлі через одну біржу. Поступово узяла верх схема децентралізації формування біржового простору, і в Україні стали розвиватися кілька біржових центрів. Проте на початок 1998 р. на біржовому ринку продаються не більш 5% усіх цінних паперів. Такий невисокий КПД фондових бірж в Україні визначався, у першу чергу, політикою Фонду держмайна, що пропонувало до реалізації через біржі лише залишки нереалізованих раніше акцій приватизованих підприємств, що і визначило їх низьку інвестиційну привабливість.
Іншим інфраструктурним елементом фондового ринку останнім часом стала Позабіржова фондова торгова система (ПФТС), що швидко перехопила ініціативу в Української фондової біржі. Незважаючи на те, що УФБ виникла в 1991 р. і до 1998 р. сформувала 29 регіональних філій біржі, проте вона поступово уступила ініціативу значно пізніше виниклої ПФТС. Успіх ПФТС визначається, головним чином, тим, що її послуги виявилися значно дешевше, ніж рівень комісійних, котрі вона бере за них. У порівнянні з 1% комісійних УФБ плата за послуги ПФТС практично символічна і визначається лише вартістю використання каналів зв'язку. ПФТС залучає до себе клієнтів і тим, що процедура здійснення угод на ній значно спрощена, торговці мають доступ до роботи в режимі "он-лайн", що дозволяє заощаджувати багато часу. Процедура оформлення угод на фондовій біржі ускладнена, зв'язана з необхідністю появи на біржі у визначений час торгів і вимагає значно більшого часу. Однак змагання між названими структурами продовжується, кожна з них знаходиться в стадії інтенсивного розвитку. Так, у практичній діяльності УФБ, крім системи торгівлі "з голосу", почате впровадження системи електронного звертання цінних паперів з одноразовою фіксацією ціни, знайшли застосування моделі біржової системи з продажу муніципальних облігацій, удосконалюється також використання системи проведення ф'ючерсних торгів. Впроваджуване в діяльність обох структур удосконалювання торгових правил, що враховує найрізноманітніші моменти біржової діяльності, створює передумови для більш ефективної роботи фондового ринку України.
Важливим інфраструктурним елементом українського фондового ринку є ефективна робота депозитаріїв і реєстраторів. Як для дрібного акціонера, так і великого інвестора, крім рентабельності і надійності інвестицій, велике значення має зручність покупки і продажу цінних паперів, реєстрації і перереєстрації прав власності на них. Рішенню цих проблем багато в чому сприяють незалежні депозитарії і реєстратори.
4. Депозитарії і реєстратори
Депозитарії і розрахунково-клірингові установи представляють невід'ємну частину ринку цінних паперів. Основні функції депозитаріїв містять у собі збереження, облік і фіксацію переміщення ЦП від одного власника до іншого. Відповідно до існуючого в Україні нормами і правилами, викладеними в документах Державної комісії з цінних паперів, мінімальний розмір статутного фонду депозитарію повинний складати 400 000 ЕКЮ, що повинні бути внесені винятково у формі коштів. Ця умова виявилася настільки важким, що до початку 1998 р. в Україні практично не сформувався жоден депозитарій такого рангу.
Передбачається, що в майбутньому повинний виникнути національний ' депозитарій, що буде відігравати важливу роль у приватизаційних і постприватизаційних процесах.
Трохи інакше обстоїть справа з формуванням в Україні інституту реєстраторів. На початок 1998 р. видано більш 80 ліцензій на право проведення реєстраторської діяльності. Саме введення інституту реєстраторів торкнулося корінні майнові інтереси учасників приватизаційних процесів, перетворивши, таким чином, технічну проблему реєстрації прав власності в принципову проблему корпоративного керування. Контроль над реєстром власників іменних цінних паперів став питанням "життя і смерті" для керівництва акціонерних товариств і стратегічних інвесторів. Не менш важливе значення придбала проблема збереження прав власності на цінні папери, що з'явилися в населення замість ПМС і КС. І тут ведуча роль приділяється реєстраторам - саме тій структурі фондового ринку, що веде реєстр власників акцій знову створених акціонерних товариств.
Технологія"паперової" приватизації, що проводилася в Україні на початку 90-х років, дозволила створити умови для виникнення первинного реєстру власників цінних паперів. У результаті з 1996 р. в Україні став формуватися інститут незалежних реєстраторів. У липні 1996 р. відбулися установчі збори професійної асоціації реєстраторів і депозитаріїв України (ПАРД), на якому був прийнятий Статут і схвалені основні принципи роботи асоціації.
Модель українського реєстраційного ринку будується по рекомендаціях американських фахівців, що займалися організацією аналогічного ринку в Росії. У рамках цієї моделі на початковому етапі реєстродержателями стають самі емітенти, банки, брокери, що допомагали проводити сертифікатну приватизацію. З загасанням паперової приватизації мережа регіональних центрів сертифікатних аукціонів ліквідується і виникає інститут реєстраторів власників іменних цінних паперів.
При формуванні фондового ринку рентабельність діяльності реєстраторських фірм, що стали швидко виникати в умовах України, знаходиться в прямої залежності від можливостей емітента. І тут найбільшою проблемою, з яким зштовхнулися українські реєстратори, стала
Loading...

 
 

Цікаве