WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → 1. Валютне регулювання та валютний контроль. 2. Організація та особливості функціонування депозитного ринку - Контрольна робота

1. Валютне регулювання та валютний контроль. 2. Організація та особливості функціонування депозитного ринку - Контрольна робота


КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з фінансів
1. Валютне регулювання та валютний контроль
Режим здійснення валютних операцій на території України, принципи валютного кредитування, повноваження державних органів і функції банків (інших кредитно-фінансових установ) в регулюванні валютних операцій порядок здійснення валютного контролю регулює Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (від 1993 р. із змінами та доповненнями).
Структурна побудова Закону подана на рис.1.
Концепція НБУ у сфері валютного регулювання визначена законом України "Про національний банк України".
Нацiональний банк дiє як уповноважена державна установа при застосуваннi законодавства України про валютне регулювання i валютний контроль.
До компетенцiї Нацiонального банку у сферi валютного регулювання належать:
1) видання нормативних актiв щодо ведення валютних операцiй;
2) видача та вiдкликання лiцензiй, здiйснення контролю за дiяльнiстю банкiв та iнших установ, якi отримали лiцензiю Нацiонального банку на здiйснення операцiй з валютними цiнностями;
3) встановлення лiмiтiв вiдкритої валютної позицiї для банкiв та iнших установ, що купують та продають iноземну валюту.
Нацiональний банк визначає структуру валютного ринку України та органiзовує торгiвлю валютними цiнностями на ньому вiдповiдно до законодавства України про валютне регулювання.
Нацiональний банк проводить дисконтну та девiзну валютну полiтику i застосовує в необхiдних випадках валютнi обмеження.
Нацiональний банк здiйснює дисконтну валютну полiтику, змiнюючи облiкову ставку Нацiонального банку для регулювання руху капiталу та балансування платiжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиницi України до iноземних валют.
Нацiональний банк здiйснює девiзну валютну полiтику на пiдставi регулювання курсу грошової одиницi України до iноземних валют шляхом купiвлi та продажу iноземної валюти на фiнансових ринках.
Для забезпечення внутрiшньої i зовнiшньої стабiльностi грошової одиницi України Нацiональний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активiв:
- монетарне золото;
- спецiальнi права запозичення;
- резервна позицiя в МВФ;
- iноземна валюта у виглядi банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;
- цiннi папери (крiм акцiй), що оплачуються в iноземнiй валютi;
- будь-якi iншi міжнародні визнанi резервнi активи за умови забезпечення їх надiйностi та лiквiдностi. ( Стаття 47 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1919-III вiд 13.07.2000 )
Поповнення золотовалютних резервiв проводиться Нацiональним банком шляхом:
1) купiвлi монетарного золота та iноземної валюти; ( Пункт 1 статтi 48 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1919-III вiд 13.07.2000 )
2) отримання доходiв вiд операцiй з iноземною валютою, банкiвськими металами та iншими міжнародними визнаними резервними активами;
3) залучення Нацiональним банком валютних коштiв вiд мiжнародних фiнансових органiзацiй, центральних банкiв iноземних держав та iнших кредиторiв.
Використання золотовалютного резерву здiйснюється Нацiональним банком на такi цiлi:
1) продаж валюти на фiнансових ринках для проведення грошово-кредитної полiтики, включаючи полiтику обмiнного курсу;
2) витрати по операцiях з iноземною валютою, монетарними металами, а також iншими мiжнародними визнаними резервними активами.
Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитiв i гарантiй та iнших зобов'язань резидентам i нерезидентам України.
Нацiональний банк є єдиним зберiгачем державного золотовалютного запасу, а також дорогоцiнних металiв, дорогоцiнних каменiв, iнших коштовностей, що належать державi.
Система валютних обмежень і регламентацій віддзеркалює стан державної валютної політики. Остання зорієнтована на досягнення певних економічних цілей, пріоритетними серед яких можна вважати:
o забезпечення рівноваги платіжного балансу;
o стимулювання експорту;
o стабілізацію валютного курсу;
o забезпечення надійних джерел надходжень валютних цінностей на валютний ринок тощо.
В основі валютної політики країни лежить вибір режиму валютних курсів. Валютний курс як ціна грошової одиниці іншої держави, що виражається у грошово-кредитній політиці держави, залежить від багатьох курсоутворюючих факторів, які впливають на нього через попит і пропозицію даної валюти на ринку. Він має безпосереднє практичне значення для тих, хто займається торгівлею, інвестиціями чи іншими фінансовими операціями. Він також відіграє певну роль у грошово-кредитній політиці де може бути інструментом або просто індикатором-залежно від стратегії цієї політики. Валютний курс залежить від стану платіжного балансу, вартості кредитів, масштабу міграції капіталів, темпів економічного зростання, перспектив політичного розвитку тощо. Існує певна логіка і залежність валютного курсу від стану платіжного балансу. Курс коливається навколо своєї основи залежно від попиту та пропозиції валюти. Несталість його коливань, значне відхилення від купівельної спроможності посилюють нестабільність міжнародних валютно-кредитних та економічних відносин, призводить до перерозподілу національного прибутку між державами, спричиняючись до прибутків одних і збитків інших. Тому необхідно вживати заходів щодо регулювання і стабілізації валютних курсів.
У міжнародній практиці використовуються фіксовані та плаваючі (гнучкі) режими валютних курсів, а також їх поєднання. За будь-якого курсового режиму можна чекати негативних наслідків від дій валютних спекулянтів.
Плаваючий валютний курс
Дестабілізуюча спекуляція імовірніша при плаваючих, а не фіксованих валютних курсах. За умови фіксованого курс центральний банк, як правило бере на себе зобов'язання підтримувати курс національної валюти на відповідному рівні за рахунок власного резерву. За плаваючого курсу він лише частково зобов'язується за рахунок валютних інтервенцій регулювати курсу на певному інтервалі, тому можливість дестабілізуючої спекуляції не виключена.
Прибічники "вільного плавання" в основному економісти неокласичного (монетаристського) напряму - М.Фрідмен (чиказька школа), Л.Ерхард, Г. Гірш (фрейбурзька школа) та інші - стоять на тому, що ринок іноземних валют є найбільш ефективним і прозорим, ринковим силам не варто перешкоджати. Грошово-кредитну політику країни слід визначати автономно, тому валютному курсу треба дозволити відхилятися в той чи інший бік.
Водночас використання плаваючого валютного курсу дає змогу:
- загальмувати необґрунтоване зростання зовнішньої заборгованості вчасно здійснювати зовнішні платежі, оскільки немає потреби у валютних інтервенціях для підтримки курсу національної валюти щодо іноземної;
- створити умови для лібералізації валютних і торгівельних
Loading...

 
 

Цікаве