WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Валютний ринок - Реферат

Валютний ринок - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
"Валютний ринок"
ПЛАН
Вступ
1. Загальна характеристика та структура валютного ринку
2. Валютні операції на валютних ринках. Котирування валют
3. Види валютних операцій
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Сучасний валютний ринок це не просто місце здійснення валютних операцій. Він представляє систему різноманітних екномічних та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.
Валютний ринок - це складова частина грошового ринку, де зустрічаються попит і пропозиція на валюту.
Зовнішній валютний ринок (ЗВР) - це найбільший у світі фінансовий ринок, на якому здійснюються міжнародна торгівля та обмін іноземних валют. ЗВР не є централізованим, він діє за допомогою багатьох установ.
1. Загальна характеристика та структура валютного ринку
Валютний ринок розгалужена система фінансово-кредитних інститутів та механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж іноземних валют для обслуговування іноземних платежів.
Розрізняють національні, регіональні та світові валютні ринки залежно від обсягу, характеру операцій і кількості використаних валют. Більша частина операцій припадає на долари США, а також на німецьку марку, англійські фунти стерлінгів, японську єну, французький та швейцарський франки.
На валютному ринку беруть участь різні групи екномічних суб єктів, кожна з яких прагне задовільнити власний комерційний інтерес. Це традиційна тріада продавці валюти, її покупці та посередники.
Головними суб єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні корпорації та банки (ТНК, ТНБ). Вони щоденно розпорджаються певними сумами вимог та зобов язань на кожну іноземну валюту. Якщо ці величини співпадають, тоді валютна позиція називається закритою, якщо виявиться за цими величинами нерівноважність відкритою, або неприкритою. причому відкритість ця рахується "короткою", якщо сума продажу валюти (зобов язань) перевищила суму купівлі (вимог), або "довгою" якщо вимоги на дану валюту перевищили зобов язання.
Наприклад, банк, який мав попередню закриту позицію відносно німецьких марок та французьких франків, продав 10000 ДМ за 30000 FFr. Позиція перейшла у відкриту: коротку до марок і довгу до франків.
Відкрита позиція пов язана із валютним ризиком, хоч інколи може принести додатковий прибуток (наприклад, якщо курс валюти зростає у довгій позиції). Переважна частина активів (валютного товару) представлена депозитами до запитання, котрими великі банки торгують між собою. Обмін валюти готівкою складає незначну частину валютного ринку.
Інколи комерційні банки можуть виступати у ролі брокерів. У цій якості вони не "підтримують позицію" до окремих валют, а тільки зводять разом покупців і продавців. Так, наприклад, англійська фірма може попросити Лондонський банк виступити у ролі брокера при необхідній для неї організації обміну доларів на марки.
Курс
обміну
валюти
N К
Надлишок
пропозиції
W
надлишковий
попит
m
(m - рівноважна маса валюти)
Графік 1. Рівновага на валютному ринку.
На валютних ринках постійно функціонують брокери і ділери, що займаються посередницькою діяльністю і отримують від цього відповідну комісійну винагороду. Різниця між ними у тому, що брокер це посередник, котрий заключає угоду від імені та дорученню і за рахунок клієнта, він отримує винагороду за угодою сторін, або за визначеною таксою. Дилер фізична або юридична особа, котра здійснює валютні операції від свого імені і за свій рахунок, його прибуток складається із різниці між цінами купівлі та продажу. Нині на валютних ринках функціонують об єднання брокерів і ділерів: брокерські фірми, ділерські контори, які поєднують посередницькі послуги з продажею інформації, консультаціями тощо.
Важливим атрибутом валютного ринку є зосередженя пропозиції і попиту на іноземну валюту переважно через комерційні банки, які мають найбільш розгалужену мережу кореспондентських відносин з банками інших країн.
Отже, запровадження валютного коридору (ширина якого визначається верхньою і нижньою точками інтервенції) забезпечує вільне формування курсу валюти у заздалегідь обраних параметрах (ринкова рівновага) і представляє експортерам та імпортерам тверду основу для розрахунків, завдяки чому сутьєво стимулюється міжнародна торгівля.
2. Валютні операції на валютних ринках.
Котирування валют
На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються шляхом котирування валют.
Котирування - це офіційно встановлений центральним банком ринковий курс (ціни) національной валюти до відповідних іноземних валют на день проведення операцій. Інакше кажучи, котирування валют - це встановлення ринкового курсу дня.
При продажу і купівлі національної валюти банки диференціюють рівні курсів: "курс продавця" встановлюється вищим від курсу "покупця". Повна котировка включає курс покупця і продавця, у відповідності з якими банк купить або продасть іноземну валюту на національну. Курс купівлі при цьому розраховується, виходячи з рівня офіційного курсу проданої валюти та курсу, згідно з яким здійснена угода купівлі-продажу, за формулою:
КК = ОК : (ОК : КП) ,
де
КК - курс купівлі;
ОК - офіційний курс;
КП - курс продажу за домовленістю.
Різниця між курсами покупця і продавця - "маржа" - джерело доходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується банком прибуток від валютних операцій. Крім цього, оскільки валютні операції пов язані з певним ризиком, маржа в деякій мірі служить для страхування валютного ризику.
Існують два методи котировки іноземної валюти до національної - пряма і непряма. Більшість країн викоритсовує пряму котировку. При прямій котировці вартість одиниці чи 100 одиниць іноземної валюти виражена в національній грошовій одиниці. При непрямій котировці за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземної валюти. Непряма котировка - це величина зворотня прямій котировці. Непряма котировка використовується переважно у Великобританії. Що стосується США, то для внутрішніх цілей використовується принцип прямої котировки, а в міжнародній сфері американські банки застосовують метод непрямої котировки для багатьох валют, крім фунта стерлінга.
Можна розглянути приклади визначення курсу продавця і покупця при прямій і непрямій котировці валют на таких прикладах.
Приклад 1.
Нью-Йорк на Лондон (пряма котировка):
1 ф.ст. - 1,6427 дол. США -курс покупця, 1 ф.ст. - 1,6437 дол. США - курс продавця.
Банк в Нью-Йорку прагне продати фунти стерлінгів, одержавши при цьому більше національної валюти (1,6437), а купуючи їх, платити меньшу кількість її (1,6427).
Приклад 2.
Нью-Йорк наФранкфурт-на-Майні (непряма котировка):
1 дол. США - 1,7973 марки -курс продавця, 1 дол. США - 1,7983 марки - курс покупця.
Банк у Нью-Йорку, продаючи марки ФРГ, бажає заплатити за кожний долар меньше марок ФРГ (1,7973) і отримати їх більше при покупці (1,7983).
Процедура котировки, яка складається шляхом послідовного зіставлення попиту і пропозиції по кожній валюті, називається "фіксинг". На основі фіксинга встановлюються курси продавця і покупця, які
Loading...

 
 

Цікаве