WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Управління капіталом - Реферат

Управління капіталом - Реферат

кривої граничних витрат фірми, який лежить вище від кривої середніх змінних витрат, є кривою її пропозиції у короткотерміновому періоді.
Таким чином, використання як першого, так і другого підходу приводить до однакових висновків. В узагальненому вигляді модель прийняття рішень, які максимізують вигоди підприємства у короткотерміновому періоді, наведено у табл. 7.3.
Максимізація прибутку в довготерміновому періоді
Перехід до аналізу довготермінового періоду потребує переходу від аналізу поведінки окремої фірми до з'ясування взаємодії всіх фірм у процесі утворення ринкової пропозиції та формування ринкової ціни. Це передбачає введення деяких нових припущень:
1. Пристосування галузі до потреб ринку у довготерміновому періоді відбувається шляхом залучення в галузь нових виробників чи виходу їх із галузі.
2. Усі фірми у галузі мають однакові або дуже близькі криві витрат, що дає можливість говорити про середню, типову фірму.
Нехай ринкова ціна на стільці установилася на рівні 147 гри. (Pi), що дає змогу типовій фірмі у галузі отримувати економічний прибуток. Як поведуть себе при цьому підприємці інших галузей? Логічним буде спрогнозувати, що вони спробують переорієнтувати свою діяльність на виробництво стільців, оскільки воно приносить не тільки нормальний, а й економічний прибуток. Як відомо, під впливом збільшення кількості виробників крива ринкової пропозиції переміститься вправо, що призведе до зниження ринкової ціни рівноваги (рис. 7.5). Отже, вступ у галузь нових виробників ліквідує економічний прибуток.
Якщо ціна знизиться до рівня Р2,- тобто до 130 грн., то типова фірма не зможе отримувати економічний прибуток. Більше того, вона зіткнеться з проблемою збитків (рис. 7.6), оскільки ціна буде нижчою, ніж мінімальний рівень середніх витрат. У довготерміновому періоді розпочнеться відтік фірм з цієї галузі у ті, де е можливість отримати хоча б нормальний прибуток. Зменшення кількості виробників зменшить ринкову пропозицію, що призведе до встановлення нового рівня цін. Отже, масовий відтік фірм з галузі ліквідує збитки.
Такі припливи та відливи капіталу в галузь призведуть до встановлення врешті-решт ціни, що буде забезпечувати лише відшкодування мінімальних середніх витрат виробництва, тобто типова фірма отримуватиме нормальний прибуток, але не зможе мати економічний. Це дає змогу сформулювати загальний висновок відносно досягнення фірмою рівноваги у до-вготерміновому періоді: після того, як усі довготермінові пристосування завершені, тобто коли досягнута довготермінова рівновага, ціна продукту буде повністю відповідати точці мінімуму середніх сукупних витрат фірми, і виробництво припаде на цю саму точку.
4. Метод максимальної і мінімальної точки. Графічний (статистичний) метод. Метод найменших квадратів
Існує три основних методи диференціації витрат :
1. Метод " Високий-Низький" ("High-Low") , названий також методом максимальної і мінімальної точки.
2. Графічний (статистичний) метод.
3. Метод найменьших квадратів.
Валові витрати підприємства складає сума постійних і змінних витрат.
Пошук найбільш вигідних комбінацій між питомими змінними витратами (на одиницю продуції) , постійними витратами , ціною і обсягом продажу можливий за допомогою операційного та маржинального аналізу.
В основі операційного аналізу , який ще називається аналізом "Витрати - обсяг - прибуток ", - вивчення залежності фінансових результатів бізнесу від витрат і обсягів збуту продукції. Операційний аналіз часто називають аналізом беззбитковості , тому що його використання дає можливість розрахувати такий обсяг продажу (в натуральному чи вартісному виразі ) , при якому прибутки співпадають з витратами. Цей обсяг характеризує точку беззбитковості , тобто критичну , оскільки продаж в обсязі меньшому цієї точки веде за собою збитки , а вище - забезпечують прибуток.
Вартість продукції Вартість реалізованої продукції
Валові витрати
Точка беззбитковості
Область прибутків
Постійні витрати
Обсяг продукції беззбиткового
Область виробництва
збитків
обсяг продукції
Рис. 1. Схема маржинального аналізу
Точку беззбитковості часто називають порогом рентабельності. Це важливий показник. Падіння попиту на продукцію легше перенести фірмі з низьким порогом рентабельності. Зниження порогу рентабельності можна забезпечити за рахунок зменьшення постійних витрат чи росту валової маржі (ВМ). Поріг рентабельності розраховується по формулі :
, де (1.3)
С - постійні витрати ;
КВМ - коефіцієнт валової маржі , що визначається як :
, де (1.4)
S - вартість реалізованої продукції ;
ВМ - валова маржа , яка дорівнює :
, де (1.5)
V - змінні витрати.
У рамках грошового аналізу прибуток визначається так :
, де (1.6)
П - прибуток ;
ЗФП - запас фінансової прочності , яка представляє надлишок фактичної вартості реалізованої продукції над порогом рентабельності . він розраховується по формулі :
(1.7)
По мірі віддалення S від її порогового значення запас фінансової прочності збільшується , що обумовлено відносним зменшення постійних витрат у релевантному диапазоні.
Головний сенс маржинального аналізу заключається у встановленні зв'зку між рівнем ділової активності , характеризуємою динамікою обсягів продажу і прибутком фірми (рис. 1.2.).
Вартість повернених
витрат вартість реалізованої
продукції
змінні витрати
повернені витрати
обсяг продукції беззбиткового Обсяг продажу
виробництва
Рис. 2. Прибуток і вартість повернення витрат.
Процес виробництва продукції , тривалий далі певного рівня , дає можливість не тільки повернути вартісні витрати , але й збільшити вартість за рахунок формування доданої вартості. Особливості співвідношення витрат і вартості продукції при різних обсягах її виробництва і збуту приведені на рис. 1.1. , а співвідношення прибутку і вартості повернення - на рис. 1.2. На цих малюнках точка беззбитковості є критичною , тому , як і в операційному аналізі , висновок один : перш ніж підприємство почне отримувати прибуток , воно повинно забезпечити такий рівень обсягу виробництва і збуту , який дає можливість покрити не тільки постійні витрати , але й суму змінних витрат , обумовлену даним обсягом виробництва. Для одного виду продукції критичний обсяг (Nkp) може бути розрахований по формулі :
, де (1.8)
Ц - ціна одиниці продукції ;
V - питомі змінні витрати ;
Ц-V - питомий маржинальний дохід.
Економічний сенс критичної точки заключається в тому , що він характеризує обсяг продукції , сумарний маржинальний дохід якого дорівнює сумарним постійним витратам. Для визначення обсягу реалізації продукції у натуральних одиницях (N) , необхідного для отримання цільової суми прибутку , формула може бути трансформована наступним чином :
, де (1.9)
N - обсяг продукції , який відповідає цільовому прибутку.
Отримання прибутку
Loading...

 
 

Цікаве