WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Управління капіталом - Реферат

Управління капіталом - Реферат

підприємством:
" зростає ризик неповернення кредиту з відсотками для банкіра;
" зростає ризик падіння дивідендів і курсу акцій для інвестора.
На практиці існує ряд методів, за допомогою яких здійснюється процес фінансування інвестиційних проектів. Основні з них представлені на мал. 1. Вибір того чи іншого методу залежить від різних факторів. Наприклад, від достатньої забезпеченості підприємства власними коштами, від доступності позикового капіталу, а також його вартості, від розвитку ринку банківських послуг і фінансового ринку та інших факторів.
Мал. 1. Методи фінансування інвестиційних проектів.
Інфляція приводить до знецінювання фінансових ресурсів і капіталу підприємства. Для збереження їхньої вартості проводять індексацію, яка являє собою спосіб збереження реальної величини грошових ресурсів (капіталу) і доходів в умовах інфляції. В основі його лежить використання різних індексів. При аналізі й прогнозі фінансових ресурсів необхідно також враховувати зміни цін, для чого використовуються індекси цін.
Індекс цін - показник, що характеризує зміну цін за певний проміжок часу. Розрізняють індивідуальний (одне-товарний) і загальний (груповий) індекси. Індивідуальний індекс цін [Z] розраховується як відношення ціни конкретного товару звітного періоду Р1 до ціні базисного періоду [Р0]:
Z = Р1 / Р0
Загальний індекс цін визначається на підставі агрегатного індексу:
G = Р1N1/ Р0N1,
де
G - загальний індекс цін;
N1 - кількість товару, проданого за звітний період.
Індекси цін можуть застосовуватися: по-перше, для оцінки динаміки купівельної спроможності споживачів у звітному періоді; по-друге, для прогнозу необхідних у майбутньому фінансових ресурсів, виходячи з існуючої тенденції цін.
Для аналізу й прогнозу кількісних показників господарської діяльності використовують також індекси вартості (виторгу, товарообігу) і інші.
2. Застосування моделі оцінки капітальних активів
для визначення вартості капіталу
Перед тим, як приступити до інвестиційного аналізу, необхідно визначити середню вартість капіталу, яка являє собою середню післяподаткову "ціну", у яку підприємству обходяться власні й позикові джерела фінансування.
У повсякденній практиці за середню вартість капіталу приймається середня банківська ставка відсотка, з огляду на те, що будь-яке вкладення фінансів має сенс лише в тому випадку, коли очікувана прибутковість вкладення вище за середній банківський відсоток, який, таким чином, є мінімально очікуваною прибутковістю.
Майбутня вартість грошей являє собою суму інвестованих у поточний момент грошових коштів, у яку вони перейдуть через певний період часу з урахуванням умов вкладення. Визначення майбутньої вартості грошей пов'язане із процесом нарощення цієї вартості (компаундингом), що являє собою поетапне збільшення вихідної суми шляхом приєднання до її первісного розміру процентних платежів.
Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових надходжень, приведених до теперішнього періоду за допомогою певного коефіцієнта - ставки відсотка (дисконтування). Визначення теперішньої вартості грошей пов'язане із процесом дисконтування цієї вартості. Операція дисконтування як метод обліку фактора часу дозволяє визначити нинішній (поточний) грошовий еквівалент суми, що буде отримана у майбутньому.
Процеси дисконтування й компаундинга є зворотними по відношенню один до одного, і обчислення теперішньої вартості грошей і майбутньої вартості грошей можна робити за наступними формулами:
МВГ= ТВГ х (1 + k)n
ТВГ = МВГ / (1 + k)n
де МВГ - майбутня вартість грошей,
ТВГ - теперішня вартість грошей,
k - обрана ставка відсотка / дисконтування,
n - число періодів одержання доходів.
3. Основні підходи до максимізації прибутку.
Механізм диференціації витрат
Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.
Прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.
Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
На формування прибутку як фінансового показника роботи під-приємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений державою порядок формування витрат на виробництво продукції (робіт, послуг); обчислення й калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг); визначення позареалізаційних прибутків і витрат; визначення балансового (валового) прибутку.
Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.
Розглянемо особливості впливу на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.
Максимізація прибутку в короткостроковому періоді
Оскільки у короткотерміновому періоді капітал залишається незмінним, то пристосування обсягів виробництва фірми до ринкових умов для максимізації прибутку чи (а таке теж буває досить часто) мінімізації збитків досягається маневруванням змінними витратами.
Побудова моделі поведінки виробника вимагає з'ясування механізму пошуку відповіді на такі запитання:
1. Варто чи не варто виробляти продукт?
2. Якщо варто, то скільки?
3. Які прибутки чи збитки принесе це виробництво?
У мікроекономіці існує два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та сукупних витрат і гранич-ного доходу та граничних витрат. Зупинимося на кожному з них окремо.
Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі припинення виробництва. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий доход виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі виробництва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію, ніж припинити виробництво. У цьому випадку вона буде вирішувати завдання максимізації прибутку.
Складніша справа, якщо за будь-яких обсягів виробництва сукупні витрати перевищують валовий до-
ход. За цих умов треба шукати таке рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки будуть дорівнювати постійним
Loading...

 
 

Цікаве