WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Управління капіталом - Реферат

Управління капіталом - Реферат


Реферат на тему:
Управління капіталом
1. Принципи формування капіталу. Особливості формування власного капіталу. Особливості формування позичкового капіталу
Фінансові ресурси підприємства - це кошти, які знаходяться в його розпорядженні. Вони можуть бути спрямовані на розвиток виробництва, утримання об'єктів невиробничої сфери, створення резервів. Та частина фінансових ресурсів, що направляється на розвиток виробничо-комерційного процесу, являє собою капітал у його грошовій формі.
Таким чином, фінансовий капітал - це частина фінансових ресурсів підприємств, за допомогою якої підприємство створює додану вартість.
Загальна формула капіталу: Г- Т- Г1,
де
Г - кошти, авансовані інвестором;
Т - товар (куплені засоби виробництва, робоча сила і тощо);
Г1 - кошти, отримані інвестором від продажу продукції, включаючи додаткову (додану) вартість.
Капітал повинен знаходитися в постійному обороті. Чим більше за рік оборотів капіталу, тим більше прибуток в інвестора. До структури капіталу входять кошти, які були вкладені в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні фонди, фонди обороту.
Фінансові ресурси підприємства утворюються за рахунок цілого ряду джерел. Серед них є власні, позикові і притягнуті. Джерелами фінансових ресурсів є: прибуток, амортизаційні відрахування, кошти від продажу цінних паперів, пайові й інші внески юридичних і фізичних осіб, кредити, кошти від реалізації страхового поліса і тощо.
Статутний капітал являє собою суму внесків засновників господарського суб'єкта для забезпечення його життєдіяльності. Розмір статутного капіталу відповідає сумі, яка зареєстрована в установчих документах. Збільшення чи зменшення статутного капіталу може бути здійснено тільки у встановленому порядку і вимагає перереєстрації господарського суб'єкта. У якості внесків у статутний капітал можуть бути внесені спорудження й устаткування, матеріальні цінності, цінні папери, нематеріальні активи, кошти. Пайовий внесок може бути в матеріальній чи в нематеріальній формі, наприклад, у виді ноу-хау (це комплекс технічних знань і комерційних секретів). На відміну від секретів виробництва, ноу-хау не патентується, оскільки значною мірою складається з різних прийомів, навичок і ін. У світовій практиці ціна ноу-хау складає від 5 до 20% майбутнього прибутку.
Вартість внесків засновників оцінюється в грошовому вираженні й утворює їхню частину в статутному капіталі.
Інвестиції - це сума коштів, що вкладає інвестор і яка дає йому можливість стати одним із власників підприємства і розраховувати на одержання певної частини прибутку.
Кредити можуть бути банківськими чи комерційними. Комерційний кредит являє собою відстрочку платежів одного суб'єкта господарювання іншому. Може бути у формі вексельного кредиту, фірмового чи відкритого рахунку чи у формі авансу покупця постачальнику.
Основні джерела формування фінансових ресурсів відбиті в схемі:
Джерела формування фінансових ресурсів
Власні Позикові Притягнуті
Частина прибутку, що направляється на розвиток виробництва.
Амортизаційні відрахування.
Доходи від реалізації основних засобів.
Частина залишків оборотних активів, що мобілізується.
Емісія цінних паперів. Довгострокові кредити банків і інші кредитні ресурси.
Цільовий державний кредит, спрямований на конкретний вид інвестування.
Лізинг. Внесок сторонніх вітчизняних і закордонних інвесторів (грант, безповоротна фінансова допомога).
Структура й вартість капіталу
Залучення того чи іншого джерела фінансування пов'язано для підприємства з певними витратами: акціонерам необхідно виплачувати дивіденди, банкам - відсотки по кредитах і тощо.
Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного об'єму фінансових ресурсів, виражена у відсотках до загального об'єму, зветься ціна капіталу.
Її можна визначити як середньо зважену величину капіталу (СВК).
Методика розрахунку СВК:
" розділити суму дивідендів по привілейованих акціях на суму, мобілізовану в результаті продажу цих акцій;
" розділити суму дивідендів по звичайних акціях на суму коштів, мобілізовану в результаті продажу цих акцій, і нерозподілений прибуток;
" розрахувати середню розрахункову ставку відсотків до позикових коштів;
" визначити питому вагу кожного з визначених джерел коштів у пасивах підприємства;
" перемножити вартість коштів по кожному джерелу на відповідну питому вагу;
" підсумувати результат.
Приклад 1.
За наступними даними підприємства "Збруч" розрахувати СВК:
Найменування джерела коштів Середня вартість даного джерела, % Питома вага даного джерела в пасиві
Привілейовані акції 160 0,1
Звичайні акції і нерозподілений прибуток 180 0,5
Позикові кошти, включаючи кредиторську заборгованість 140 0,4
Відповідно до вищенаведеної методики розрахунку СВК, множимо вартість джерел коштів у відсотках на відповідну питому вагу даного джерела, після чого знаходимо суму отриманих добутків. Вона і буде вартістю СВК:
СВК = 160% X 0,1 + 180% X 0,5 + 140% X 0,4 = 162%.
СВК являє собою мінімальну норму прибутку, очікувану інвесторами від своїх вкладень. Обрані проекти повинні забезпечувати хоча б не меншу прибутковість.
В умовах високих темпів розвитку й упровадження досягнень науково-технічного прогресу кожне підприємство, якщо бажає залишитися в ринковому середовищі, не зможе обійтися в процесі своєї діяльності тільки власними коштами. Але позики, надаючи можливість розвитку й підвищення прибутковості фірми, у той же час формують певний рівень фінансового ризику. Для того, щоб не втратити платоспроможність, при формуванні оптимальної структури капіталу варто враховувати ефект фінансового важеля (леверіджа). Відповідно до концепції західноєвропейських фінансистів:
Ефект фінансового важеля -це приріст рентабельності власних коштів, отриманий завдяки використанню позикових коштів.
Рівень ефекту фінансового важеля (ЕФВ) визначається за формулою:
ЕФВ = (1 - ставка оподатковуваного прибутку) х (ЕР - СРСВ) х ПК / ВК,
де
(ЕР - СРСВ) - диференціал;
ПК / ВК - плече ЕФВ;
ЕР - економічна рентабельність активів, розраховується розподілом НРЕ і на валюту балансу.
НРЕІ - це нетто результат експлуатації інвестицій, розраховується як сума балансового прибутку й відсотків по кредитах.
СРСВ- середня розрахункова ставка відсотка (фінансові витрати на 1 грн. позикових коштів у відсотках).
ПК - позикові кошти, які несуть проценти.
ВК- власні кошти.
Найбільш важливі правила:
1. Якщо нова позика приносить підприємству збільшення рівня ЕФВ, це вигідно. Але при цьому необхідно стежити за станом диференціала: при зростанні плеча фінансового важеля банкір прагне компенсувати зростання свого ризику за рахунок підвищення ціни кредиту.
2. Ризик кредитора виражається через величину диференціала: чим він більше, тим менше ризик, і навпаки.
3.Фінансовий менеджер професіонал не стане збільшувати за будь-яку ціну плече фінансового важеля, а буде регулювати його в залежності від диференціала.
4. Диференціал не повинен бути негативним.
5. Ефект фінансового важеля повинен дорівнювати 1/3...1/2 рівня економічної рентабельності активів.
Чим більше сила впливу фінансового важеля, тим більше фінансовий ризик, пов'язаний з

 
 

Цікаве

Загрузка...