WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Інструменти фінансового ринку - Реферат

Інструменти фінансового ринку - Реферат

нерозподілений прибуток.
Привілейовані акції поділяються на зворотні й незворотні. Якщо корпорація випускає зворотні акції, вона залишає за собою право їх викупу (погашення) на певних умовах. Зворотність вигідна для корпорації, але не для власників акцій. Ціна, за якою викуповуються акції, не повинна перевищувати їх номінальної вартості та премії, що є своєрідною компенсацією за викуп. Незворотні акції не можуть бути оплачені доти, доки існує корпорація, що випустила їх.
Власники привілейованих акцій мають привілеї при отриманні дивіденду, фіксований розмір якого встановлюється під час випуску таких акцій. Оскільки комерційні інтереси утримувачів привілейованих акцій захищені фіксованими дивідендами, вони, як правило, не мають права голосу в акціонерному товаристві.
За характером розпорядження розрізняють іменні акції та на пред'явника. Іменні акції реєструються в реєстрах власників іменних акцій корпорації. Для передавання їх іншій особі необхідно внести відповідні зміни в реєстр. Акції на пред'явника емітуються без зазначення власника. У міру розвитку та поширення акціонерного підприємництва акції на пред'явника, що стали об'єктом купівлі-продажу на ринку цінних паперів, істотно потіснили іменні.
За черговістю розрізняють такі фінансові інструменти:
o первинні (фінансові інструменти першого порядку). Такі фінансові інструменти (як правило, цінні папери) характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо);
o вторинні, або деривативи (фінансові інструменти другого порядку, похідні цінні папери), що характеризують виключно цінні папери, які підтверджують право або зобов'язання їх власника купити або продати первинні цінні папери, що обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи за наперед визначеними умовами в майбутньому. Такі фінансові інструменти використовуються для здійснення спекулятивних фінансових операцій і страхування цінового ризику (хеджування). Залежно від складу первинних фінансових інструментів (або активів, до яких вони випущені в обіг) деривативи поділяються на фондові, валютні, страхові та товарні. Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти. Опціон - це контракт на право купівлі або продажу певної кількості цінних паперів у будь-який момент протягом визначеного строку за фіксованою ціною.
В Україні опційні угоди дістають дедалі більшого поширення. Такими угодами торгують як на фондових біржах, так і на позабіржовому ринку.
Варант (різновид опціону) - це сертифікат, який дає право його власникові купити певний цінний папір за фіксованою ціною у визначений термін. Варанти випускаються в обіг не самостійно, а з іншими цінними паперами (наприклад, разом з привілейованими акціями або корпоративними облігаціями) для того, щоб зробити їх привабливішими.
Ф'ючерсний контракт (фінансовий ф'ючерс) - це стандартний документ на купівлю або продаж певної кількості визначених цінних паперів у зазначений час за встановленою ціною. Фінансові ф'ючерси, що є також контрактом на операцію з цінними паперами у чітко встановлений час у майбутньому, відрізняються від опціонів тим, що передбачають зобов'язання, а не право на здійснення тієї чи іншої операції, яке бере на себе покупець ф'ючерсу. Обіг ф'ючерсів здійснюється виключно на організованому фінансовому ринку.
Форвардний контракт - це спеціально складений ф'ючерсний контракт, що відповідає потребам конкретного клієнта, не є стандартним, не укладається на організованому фінансовому ринку.
Своп (обмін) - двостороння угода про обмін у майбутньому серіями платежів у різних валютах.
За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти поділяються на такі:
o з фіксованим доходом. Для них характерний гарантований рівень дохідності при погашенні (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юнктурних коливань ставки позикового відсотка (норми прибутку на капітал) на фінансовому ринку;
o з невизначеним доходом. їм властивий рівень дохідності, який може змінюватися залежно від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв'язку із зміною кон'юнктури фінансового ринку (боргові фінансові інструменти, з плаваючою відсотковою ставкою, "прив'язаною" до встановленої облікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти тощо.
За рівнем ризику розрізняють такі фінансові інструменти:
o безризикові. До них належать державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найнадійніших банків, "тверда" іноземна валюта, золото та інші дорогоцінні метали і коштовне каміння, придбані на короткий період. Термін "безризикові" певною мірою умовний, оскільки потенційний фінансовий ризик криє в собі будь-який з перелічених видів фінансових інструментів; вони призначені лише для формування точки відліку визначення рівня ризику для інших фінансових інструментів;
o з низьким рівнем ризику. До них належать, як правило, короткострокові боргові фінансові інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантоване стійким фінансовим становищем і надійною репутацією позичальника (характеризується терміном "першокласний позичальник");
o з помірним рівнем ризику. Вони характеризують фінансові інструменти, рівень ризику за якими приблизно дорівнює середньоринковому;
o з високим рівнем ризику. Це фінансові інструменти, рівень ризику за якими значно перевищує середньоринковий;
o з дуже високим рівнем ризику (спекулятивні). Такі фінансові інструменти характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найризикованіших спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Прикладом високоризикових фінансових інструментів є акції "венчурних" (ризикових) підприємств, облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з нестійким фінансовим становищем, опційні та ф'ючерсні контракти.
Наведена класифікація відображає розподіл фінансових інструментів лише за найсуттєвішими загальними ознаками. Кожна з розглянутих груп фінансових інструментів, у свою чергу, класифікується за окремими специфічними ознаками, які відображають особливості їх випуску, обігу і погашення.
1. Корнєєв В. В.Проблеми і перспективи розвитку фінансової політики в Україні в умовах ринкової економіки: Матер, конф. 17-18 травня 1999 р. - Чернівці, 1999. - Гл. 2: Роль державних фінансів у розвитку економіки України. - С 45^8.
2. Кравченко В. Місцеві фінанси України. -К: Знання, 1999.
3. Криниця С О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального самоврядування // Фінанси України. - 1998. - № 2. - С. 11-13.
4. Кузнецова Н. С, Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. - К: Юрінком Інтер, 1998.
5. Кузьменко Н.А. Удосконалення міжбюджетних відносин // Фінанси України. - 1998. - № 1.-С 6-Ю.
6. Курс экономической теории: Учеб. пособие / Науч. ред. А. В. Сидорович. - М.: Изд-во МГУ, 1997.
7. Кучер Г. В. Державний борг: історія і сьогодення // Фінанси України. - 1999. - № 2. - С. 16-22.
8. Льовочкін С. Причини та чинники бюджетного дефіциту в Україні // Економіст. - 1999. - № 11. - С 19-23.
9. Лютий І. О. Державний борг і ефективність використання державного кредиту // Фінанси України. - 1999. - № 9. - С. 21-26.
10. Макконел К., Брю С Экономика: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. -К.: Хагар-Демос, 1993.
11. Маханецъ Л. Л. Зовнішній борг і політичний ризик // Фінанси України. - 2000. - № 2. - С. 64-67.
12. Мишкін Фр. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків: Пер. з англ. - К.: Основи, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве