WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Державний кредит - Реферат

Державний кредит - Реферат

індивідуального розміщення.
У кожному конкретному випадку залежно від намірів держави аукціони для первинного розміщення державних цінних паперів проводяться за різними правилами (табл. 2.3). Центральний банк або інші фінансово-кредитні інститути є посередниками (агентами) під час відкритого продажу державних цінних паперів на аукціоні, що триває від кількох тижнів до кількох місяців. Умови продажу публікуються заздалегідь.
У разі індивідуального розміщення облігацій уряд проводить пе-реговори з великими інвесторами про одержання кредиту під випуск боргових зобов'язань. На переговорах обговорюються також умови отримання кредиту (строки, обсяг випуску, процентна ставка тощо). Застосовують як приватне, так і публічне розміщення міжнародних облігацій (табл. 2.4).
6. За характером сплати емісії розрізняють позики з відкладеними, або частковими, і негайними платежами. Емісії з відкладеними, або частковими, платежами - це облігації, при купівлі яких інвес-тори сплачують тільки певну частину ціни емісії, а решту - через кі-лька місяців. Це дає змогу емітентам зменшити витрати, оскільки у
них з'являється можливість отримати додатковий прибуток при зниженні ставок і/або захистити від девальвації валюту на час між початковими і кінцевими платежами. Популярність цих облігацій залежить від прогнозів руху процентних ставок і валютних курсів. Емісії з негайними платежами - це облігації, всю суму випуску яких емітент одержує одразу.
7. За виплатою доходу державні позики можуть бути процентні (з фіксованою чи плаваючою ставкою), з нульовим купоном (дисконтні), а також виграшні, процентно-виграшні, безпрограшні, безпроцентні. Під процентною розуміють позику, дохід від якої визначають у певному проценті номіналу кожного цінного папера, сплачують на основі купонів або одноразово при погашенні, без щорічних виплат. При розміщенні дисконтних позик їх купують зі знижкою від номінальної вартості (з дисконтом), а погашають за номіналом. Різниця між ціною купівлі та погашення і є доходом інвестора. Прибуток за виграшними позиками власники цінних паперів одержують при погашенні зобов'язань у формі виграшів, що потрапили в тиражі виграшів. Державні цінні папери, на які не випали виграші, через певний час викуповуються за номіналом. Умовами випуску процентно-виграшних позик передбачається виплата частини доходу за купонами, а іншої - у формі виграшів. Безпрограшні випуски позик гарантують, що протягом терміну дії позики виграш припаде на кожний цінний папір. Безпроцентні позики не передбачають виплату доходу у грошовій формі, вони погашаються у формі надання різноманітних товарів підвищеного попиту.
У сучасних умовах функціонування ринку державних запозичень найчастіше використовують дві форми виплати доходу - сплата процентів і дисконту (для облігацій з нульовим купоном). Відсотковий платіж встановлюється фіксований або з плаваючим доходом. При використанні державних цінних паперів з плаваючим доходом процентні ставки враховують зміни кон'юнктури ринку: динаміку облікової ставки, рівень дохідності державних цінних паперів та інфляцію.
8. За характером обігу державні цінні папери поділяють на такі, що вільно продаються і купуються, і такі, власники яких не можуть змінюватися.
9. За методами розміщення розрізняють добровільні та примусові позики. Нині в Україні кошти залучаються на принципах добровільності, вигідності та гарантованості повернення.
10. За терміном погашення державні позики бувають коротко-, середньо- та довгостроковими. Законодавство іноземних країн по-різному класифікує строки надання і повернення кредитів. Якщо більшістю визначено короткостроковий термін до одного року, то довгостроковими позиками в Німеччині є цінні папери з періодом 7-30 років, в Англії - понад 15 років, у Франції - 10-30 років, в Україні - понад 5 років.
11.3а типом запозичення державні позики поділяють на некомерцій-ні та комерційні. Перші найчастіше надаються іноземними країнами, міжнародними фінансовими організаціями, які зазвичай позичають на довгостроковий період, на пільгових умовах (відстрочення погашення позики), з порівняно невисокою процентною ставкою за кредитні ресурси. Напрямки та обсяги використання отриманих коштів контролюють кредитори. Умови надання позик можуть включати перелік економічних і політичних вимог до дій країни-позичальника. Комерційні позики (фідуціарні) - це запозичення на зовнішніх ринках капіталу з метою фінансування дефіциту бюджету. Фідуціарна основа передбачає надання іноземними банками позики Україні за рахунок коштів, отриманих від випуску і розміщення серед інвесторів облігацій банку-фідуціарія. Відповідальність за погашення облігацій та сплату відсотків несе держава, що позичає кошти, а не банк-фідуціарій. У вітчизняній практиці фідуціарні позики були номіновані в доларах, дойчмарках та евро, частина зобов'язань вже реструктуризована урядом України.
12. За напрямками використання розрізняють такі кредити:
o на фінансування дефіциту бюджету та погашення державного боргу;
o на підтримку національної валюти і фінансування платіжного балансу;
o на фінансування інвестиційних та інституційних проектів, у тому числі під гарантію уряду;
o на фінансування експорту товарів (робіт, послуг).
За напрямками використання позики згруповані в табл. 2.5. Значною є питома вага кредитних ресурсів, що надходять із зовнішніх джерел.
13. За характером погашення заборгованості розрізняють кредити з поверненням одноразово і частинами. Застосовують три варіанти погашення позик: позика погашається рівними частинами протягом кількох років; щоразу наростаючими сумами (застосовується тоді, коли передбачається в перспективі щорічне збільшення доходів держави); сумами, які кожного разу зменшуються (застосовується тоді, коли передбачається, що зменшуватимуться доходи держави чи збільшуватимуться державні видатки).
Список використаної літератури:
1. Боринець С. Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). - К.: Педагогіка, 1997.
2. Бровкова Е. Г., Продиус И. П. Финансово-кредитная система государства. - К.: Сирин, 1997.
3. Буковинський С. А. Шляхи розвитку бюджетної системи України // Фінанси України. - 1998. - № 9. - С 4-9.
4. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка. Європейський контекст. - К.: Основи, 1998.
5. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посіб. - К.: Вища шк.,1997.
6. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підруч. - К.: Вид-во НЮС, 2000.
7. Вахненко Т. Фінансова стійкість держави // Економіст. - 1999. - № 7. - С. 22-28.
8. Гальчинський А. С Теорія грошей: Навч. посіб. - К: Основи, 1996.
9. ГикишЛ. В. Финансы: Учеб. пособие. -К: МАУП, 2000.
10. Дорош Н. І. Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення // Фінанси України. - 1998. - № 1. - С. 47.
11. Дробозина Л. А. Общая теория финансов. - М.: ЮНИТИ, 1995.
12. Дробязко А. Какова вероятность дефолта страны в 2000 году? // Мир денег. - 1999. - № 10-12. - С. 20-22.
13. Дьяконова І. І. Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації // Фінанси України. - 1998. - № 10. - С 5-8.
14. Єпіфанов А. О., Сало І. В., Дьяконова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посіб. -К.: Наук, думка, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве