WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Основи формування і використання прибутку підприємств - Реферат

Основи формування і використання прибутку підприємств - Реферат

витрат та реалізованої продукції.
Капітал підприємства будь-якої організаційно-правової форми -це загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, авансованих у формування активів підприємства. Тому ефективність використання капіталу характеризується показником рентабельності активів підприємства (необоротних та оборотних), який визначають за формулою
де ЧП - чистий прибуток; А - сума активів підприємства.
Рентабельність активів можна визначати також диференційовано за їх складовими.
Рентабельність необоротних активів:
де НА - сума необоротних активів.
Рентабельність оборотних активів:
де ОА - сума оборотних активів.
Капітал поділяється на власний і позиковий. Власний капітал належить власникам підприємства, з їх погляду найважливішим є показник рентабельності власного капіталу:
де ВК - сума власного капіталу.
Рентабельність витрат характеризує прибутковість виробництва і реалізації продукції, тому цей показник називають рентабельністю продукції і визначають за формулою
де ПР - прибуток від реалізації продукції; СРП - собівартість реалізованої продукції.
Рентабельність продажу (реалізації) характеризує співвідношення прибутку від реалізації продукції з виручкою, розрахованою за ціна-ми без податку на додану вартість і без акцизного збору (за підакциз-ноюпродукцією), тобто з чистою виручкою:
де ЧВ- чиста виручка.
Цей показник можна розрахувати в цілому по підприємству, і за видами продукції. Це дає змогу контролювати співвідношення між прибутком і ціною за кожним видом продукції та формувати асорти-ментну структуру, яка забезпечує збільшення показника рентабель-ності продажу (реалізації) підприємства.
За допомогою показників рентабельності оцінюють можливості підприємств задовольняти потреби розширення виробництва, здійс-нювати капіталовкладення за рахунок внутрішніх джерел фінансу-вання.
Статистичні дані свідчать про низьку прибутковість українських підприємств, що значно ускладнює виконання ними функції відтворення і розвитку виробництва (табл. 3.1).
Згідно з даними табл. 3.1 у 1998 р. загальний прибуток по Україні становив 3418,8 млн грн, або 24,7 % порівняно з попереднім роком. Прибуток у розмірі 20700 млн грн одержали 46 % підприємств, проте на загальні підсумки роботи підприємств і організацій значно вплинули збитки в розмірі 17300 млн грн, яких зазнали 54% підприємств. Причому зниження прибутків спостерігалось майже в усіх секторах економіки.
У 2000 р. ситуація поліпшилась - сумарний прибуток суб'єктів господарювання становив 26,4 млрд грн, збитків - 14,6 млрд грн, отже, позитивний фінансовий результат (загальний прибуток) становив 11,8 млрд грн. У 2000 р. збитково працювало 48 % підприємств. Найбільшу частку таких підприємств становили транспортні, будівельні організації і підприємства в галузі електроенергетики. Тенденція до зменшення кількості збиткових підприємств триває, але їх частка ще залишається великою (43 % в 2002 р. та 41 % -в 2003 p.).
Низькі показники прибутку та рентабельності підприємницьких структур пов'язані з погіршенням їх фінансового стану, що зумовлюється загальною економічною кризою і збільшенням витрат на виробництво.
На сучасному етапі трансформації економічної системи держави на прибуток впливають такі процеси, як приватизація, створення конкурентного середовища, структурна перебудова економіки. З огляду на це до необхідних складових збільшення доходів підприємств доцільно зарахувати такі:
o реформування податкового законодавства (держава може знизити податкове навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосувати гнучку систему податкових пільг і податкових "канікул" для інноваційних інвестицій);
o збільшення джерел інвестування - внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що сприятиме фінансовому оздоровленню економіки загалом;
o орієнтація на залучення стратегічного інвестора і розвиток фондового ринку. Основна мета стратегічного інвестора полягає в концентрації власності й досягненні ефективності роботи підприємства у перспективі, а не в одержанні прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Значна розпорошеність акцій між дрібними акціонерами негативно позначається на ефективності управління підприємством. Цю проблему загострює неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність;
o розвиток системи правових гарантій захисту інвесторів від інвестиційних ризиків;
o забезпечення ефективного управління державними корпоративними правами;
o формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;
o поліпшення технологічної структури виробництва з використанням світових науково-технологічних досягнень;
o сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;
o державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень і розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання.
Список використаної літератури:
1. Наринский А. С, Гаджиев Н. Г. Контроль в условиях рыночной экономики. - М.: Финансы и статистика, 1994.
2. Некоторые аспекты развития финансовой системы на Западе (опыт США и других стран): Сб. науч. тр. - М.: Изд-во ИМЭМО, 1990.
3. Новосад Л. Я. Соціально-економічні передумови і макроекономічні наслідки державної заборгованості //Фінанси України. -1998. -№ 6. - С 37-46.
4. ОпарінВ. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб. -К.: Вид-во КНЕУ, 1999.
5. Осокина В. В., Калина А. В. Экономическая теория и практика хозяйствования: Учеб. пособие. -К: МАУП, 1997.
6. Павловсъкий М. А. Макроекономіка перехідного періоду. - К., 1999.
7. Павлюк К. В. Організація виконання державного бюджету // Фінанси України. - 1998. -№ 3.
8. Парижак Н. В. Формування ефективної бюджетної системи України // Фінанси України. - 1998. -№ 1. - С 29-35.
9. Пушкарева В. М. История финансовой мысли и политика налогов: Учеб. пособие. - М: ИНФРА-М, 1996.
10. РадіоноваІ. Ф., Бурлай Т. В. Модель дефіциту бюджету України //Фінанси України. - 1998. - № 9. - С. 18-23.
11. Розенберг Д. М. Инвестиции: Терминологич. словарь. - М.: ИНФРА-М, 1997.
Loading...

 
 

Цікаве