WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Ринкове господарство і державний бюджет - Реферат

Ринкове господарство і державний бюджет - Реферат

розмір державного сектору взагалі і бюджету зокрема, про оптимальне співвідношення між ними.
Якщо на товарному ринку реклама сприяє збільшенню обсягів продажів, то, за аналогією природно очікувати, що для розширення сфери надання суспільних благ треба прагнути до зростання обсягів державного і місцевих бюджетів. Приватна компанія рекламує свою продукцію і себе з метою максимізації прибутку, урядові ж установи ведуть агітацію заради ширшого доступу до бюджетних коштів. Мотивація бюрократа не збігається з прагненнями бізнесмена, проте для обох з них реклама є необхідною.
На відміну від приватних фірм, державні організації не можуть пропонувати свою "продукцію" безпосередньо всім потенційним споживачам. Проте механізм представницької демократії дає їм можливість зосередити агітаційно-пропагандистські зусилля на порівняно вузькому колі людей, які в реальному житті фактично приймають рішення. Ідеться головним чином про ключові фігури різних партій, законодавчої і виконавчої гілок влади. Це дає чималу економію рекламних витрат, які не лягають на бюджет таким тягарем, як масована й "агресивна" комерційна реклама приватного бізнесу, розрахована на розпорошений і менш ідентифікований контингент потенційних споживачів.
Щоб зрозуміти цю різницю, достатньо порівняти лобіювання, скажімо, аерокосмічного відомства з проблемами автобудівної фірми, яка просуває на ринок нову модель. Відомство має справу з представниками інтересів досить обмеженого кола корпорацій військово-промислового комплексу за умов майже повної відсутності конкуренції. Автомобільна ж фірма стикається з запеклою конкуренцією численних вітчизняних і зарубіжних виробників, що змушує її застосовувати витончену і дорогу рекламу.
Як давно вже помічено, територіальне й відомче розміщення бюджетних асигнувань визначається не стільки міркуваннями фінансової ефективності, скільки проштовхуванням необхідних рішень довіреними особами - депутатами і лобістами, дії яких підсилюються пропагандистськими зусиллями преси, радіо і телебачення. Здатність лобістів максимізувати близькі їхнім інтересам відомчі бюджети американські соціологи Кеннет Кларк-сон і Роберт Толлісон зводять у теоретичний принцип суспільного життя під назвою "теорії урядового рекламування".
Теоретизування державної агітаційно-рекламної й пропагандистської діяльності зводиться до узагальнення практичних форм і методів впливу відомчої бюрократії на громадську думку, поведінку виборців і парламентаріїв. Наприклад, міністерство оборони може навмисно допустити витік страхаючої секретної інформації про потенційну воєнну загрозу, щоб вплинути на результати голосування щодо бюджету. У зв'язку зі специфікою армійського відомства не завжди можлива незалежна перевірка достовірності і правдивості подібної інформації.
Всупереч Гелбрейту деякі економісти переконані, що можливості державного "паблісіті" - популяризаторства, маніпулювання суспільними настроями, громадською думкою, проведення агітаційно-рекламних заходів не менші, а значно більші, ніж у приватних фірм. Є підрахунки, згідно з якими на долар рекламних витрат в урядових інституціях ефект більш значний порівняно з приватним сектором2. Давно і повсюдно помічено: чиновництво, не завжди чутливе до загальнодержавних вигід та народних запитів, діє досить ефективно у відомчих інтересах, передусім заради власних вузькокорисливих і егоїстичних інтересів.
Бюджетні "апетити" державних відомств через їх монопольне становище все ж можуть бути, незважаючи на діяльність лобістів, надмірними, стати політичне неприйнятними з погляду представницьких органів. По суті, це означає існування двох конкуруючих, хоч і взаємозв'язаних центрів прийняття бюджетних рішень: бюрократичного офісу і парламентського комітету. У прагненні забезпечити успіх своїй версії вирішення питань вони постійно перебувають у гострих протиріччях, звичайно в межах конституційного порядку. Бюрократія намагається подати в якомога вигіднішому світлі діяльність свого відомства. Зі свого боку, законодавчий корпус має повноваження приймати остаточні рішення й контролювати витрачання коштів. У кінцевому підсумку "рекламна" теорія бюджету є складовою тих методологічних побудов, які зводяться для трактування внутрішньої логічної аналогії між функціонуванням ринку і діяльністю держави.
Крім Гелбрейта, з різних позицій розглядають взаємозв'язок і взаємозалежність між ринком і бюджетом, шукають способи встановлення оптимальної рівноваги між державним і приватним секторами економіки Д. Б'юкенен, Е. Даунс, У. Нісканен, Г. Тул-лок, Ш. Бланкарт, Г. Шмольдерс, Г. Штольтенберг, X. Ректен-вальд та інші представники західної фінансової науки.
Практика лобіювання, активне спілкування міністерств і відомств з громадськістю, цілеспрямоване висвітлення в пресі офіційних матеріалів та урядової політики, гласність і прозорість інформації, доступність до неї - все це функціональні складові ринкової реклами. Зусилля відомчої дипломатії зосереджуються на тому, щоб привернути увагу й переконати всіх причетних до вирішення питань обсягу бюджетів та інших вигід бюрократії. Вдається це чи ні залежить від збігу обставин, від співвідношення політичних сил, загальної соціально-етичної атмосфери в суспільстві. У будь-якому разі перед наступом ринку державні інституції зберігають надійні позиції у вирішенні кардинальної проблеми використання економічного потенціалу - розподілу фінансових ресурсів між приватним сектором і державою.
Список літератури:
1. Андрущенко В. Камералістика: витоки фіскально-адміністративної науки // Вісник податкової служби України. - 2003. - Квітень- травень. - С. 46-53.
2. Андрущенко В. Л. Фінансова думка заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів). - Львів: Каменяр, 2000. - 302 с.
3. Бентом Й. Избр. соч.: Пер. с англ. - СПб., 1867. - С. 321.
4. Бессон 3. Бюджетньїй контроль во Франции й заграницей: Пер. с франц. - СПб., 1901.
5. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки: Пер. з нім. / Передмова і наук, редагування. В. М. Фе-досова. - К.: Либідь, 2000. - 654 с.
6. Бруно С. Фрай, Райнер Айхенбергер. По той бік територіальної монополії держави: федералізм за допомогою РОСІ // Ринок цінних паперів України. - 2001. - № 2-3. - С. 7, 9.
7. Бюджетна система України: Навч. посіб. / С. І. Юрій, Й. М. Бескид, В. Г. Дем'янишин та ін. - К.: НІОС, 2000. - 400 с.
8. Вагнер А. О научном мьішлении й популяризации в науке: Пер. с нем. - СПб., 1900. - С. 4.
9. Василик О. Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2002. - 608 с.
10. Германчук П. К., Стефанюк І. Б., Рубан Н. І., Александров В. Т., Назарчук О. І. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит. - К.: НВП "АВТ", 2004. - 424 с.
11. Годме П. М. Финансовое право: Пер. с франц. - М.: Прогресе, 1978.
12. Добриловський М. Основи фінансової науки: Курслекцій. - Подебради: Українська господарська академія в ЧСР, 1934.
Loading...

 
 

Цікаве