WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансово-управлінські технології формування бюджету (пошукова робота) - Реферат

Фінансово-управлінські технології формування бюджету (пошукова робота) - Реферат

складеного за традиційним підходом бюджету полягає в тому, що він не дає уявлення про те, чи досягнуті поставлені цілі, достатньо чи замало асигновано коштів на ту чи іншу діяльність.
Бюджет від виконання (або бюджет на основі результатів) виходить із концепції приймання бюджету за функціями, видами діяльності та її результатами. Головне в цьому підході - реалізація і контроль здійснюваних операцій через раціональний розподіл ресурсів. Бюджет від виконання певною мірою вирішує частину завдань: ефективного використання існуючих ресурсів для досягнення цілей, що стоять перед організацією; забезпечення оперативного контролю за виконанням конкретних завдань відповідно до графіка. Під час складання такого бюджету спочатку визначають вид діяльності, збирають інформацію про неї, а потім порівнюють витрати з результатами. Щоправда, подібне завдання просте, коли йдеться про конкретні результати від витрачених коштів (площа побудованих приміщень, кількість погашених пожеж, довжина побудованих доріг тощо). Складніше визначити ефективність бюджету від виконання у разі фінансування нематеріальних послуг і сфер діяльності (освіта, охорона здоров'я й наукові дослідження тощо).
З огляду на ці обставини система планування бюджету й управління ним від виконання співіснувала з традиційним підходом затратного типу. У зв'язку з цим використовувалися і відповідні форми та методи бюджетного менеджменту. Орієнтація тільки на контроль і ефективність управління не давала бажаних результатів, бо не завжди передбачала глибокий і ретельний попередній аналіз діяльності та вибір найбільш економного варіанта (з існуючих альтернатив) досягнення мети. Проте підхід до управління бюджетом насамперед на основі кінцевих результатів рішуче розривав із старою традицією, оскільки під час розподілу асигнувань означав переорієнтацію уваги від фінансування організації як такої до результатів її діяльності. А це, у свою чергу, вело до якісних змін у самому бюджетному менеджменті.
Починаючи з 60-х років відбувається перехід до планування бюджету й управління ним на основі аналізу альтернатив. У зв'язку з цим останні десятиліття в західних країнах найбільшого поширення набули програмно-цільові бюджети (у тому числі на се-редньостроковий і довгостроковий періоди), відомі також під назвою бюджетів пріоритетів. Останні призначені для реалізації загальнонаціональних стратегічних інтересів, залежно від яких виділяються ліміти коштів окремим відомствам, галузям, регіонам, програмам, проектам, грантам. Західні економісти дуже високо оцінюють систему програмно-цільового управління бюджетом. Деякі з них навіть вважають, що вона ознаменувала революцію у сфері бюджетного менеджменту. Найбільш інтенсивного розвитку система програмно-цільового управління бюджетом і споріднені з нею технології одержали в Сполучених Штатах Америки і країнах Західної Європи.
Великого значення набули питання програмування бюджету, у тому числі на середньостроковий і довгостроковий періоди. Програмне бюджетування базується на системно-теоретичній концепції, яка виходить з наявності чотирьох важливих сфер функціонування політичного управління1: планування, яке охоплює визначення цілей і напрямів державної діяльності та їх конкретизацію в розрізі окремих відомств, техніко-операційні дефініції; програмування, що пов'язане з аналізом можливостей реалізації цілей шляхом розроблення альтернативних програм для їх здійснення. На цій стадії активно застосовується аналіз методом витрати-вигоди; бюджетування, що означає на практиці трансформацію поточної, середньострокової і довгострокової програми дій у щорічний бюджет; оцінка виконання включає контроль реалізації цілей, який охоплює бюджетний контроль і насамперед контроль результатів.
Удосконалення бюджетного планування і менеджменту стало можливим завдяки дії важливих соціально-економічних та інформаційних чинників.
По-перше, бюджет у західних країнах стали досліджувати за допомогою макроекономічних методів аналізу, запропонованих кейнсіанською школою економічної думки. Вплив кейнсіанства на бюджетний процес полягав у тому, що при формуванні бюджету замість простих вимог щодо його збалансування та справляння податків на достатньо низькому рівні почали враховувати загальний ефект впливу державних видатків на економіку. Кейн-сіанство реабілітувало сам термін "планування", створило умови для розроблення бюджету на основі макроекономічних і макро-фінансових показників, економічної класифікації функціонального призначення державних видатків.
По-друге, значною мірою система програмно-цільового бюджетування (СПЦБ) веде своє походження від спроб прихильників економіки добробуту розробити теоретико-методологічні засади бюджету на основі принципу граничної корисності. (Нагадаємо, що йдеться про альтернативну трудовій теорії вартості доктрину визначення вартості або цінності благ на основі їх корисності та рідкості, а не на основі трудових затрат на їх виробництво.) Теоретично критерій корисності забезпечує оптимальний розподіл ресурсів шляхом порівняльної оцінки витрат і вигід на реалізацію різних бюджетних програм та дає змогу з'ясувати, яка комбінація програм максимізує суспільну корисність. Цей підхід до бюджетного планування і бюджетного менеджменту означає, що остаточне рішення не приймається, доки не будуть розглянуті всі можливі варіанти його наслідків. Один із авторів СГЩБ писав із цього приводу ще на початку розроблення даної бюджетної технології: "За рахунок аналізу витрат і доходів різних взаємозамінних елементів у розділах програм, СПЦБ відкрила можливість використання в бюджетному процесі аналізу на основі категорій корисності та граничних витрат".
По-третє, на створення СПЦБ значною мірою вплинуло розроблення сучасних інформаційних технологій і процедур приймання рішень. Саме вони методологічно відповідають підвищеним вимогам СПЦБ щодо обробки інформації та аналізу альтернатив.
Уже сама назва "система програмно-цільового бюджетуван-ня" говорить про комбінацію трьох взаємодіючих і взаємодоповнюючих етапів бюджетного планування. Перший етап передбачає формулювання тапрогнозування довго- і середньострокових цілей діяльності певної бюджетної організації чи програми, а також розроблення стратегії для реалізації поставлених цілей і завдань. На цьому етапі бюджетне планування передбачає визначення існуючих фінансових коштів та їх ефективне використання. Бюджетне планування супроводжується цільовим плануванням завдань, визначенням кінцевої та проміжної цілей, способів їх досягнення.
На другому етапі складають самі програми, що включає аналіз і відбір програм, проектів, видів діяльності на певний період, а також визначення величини фінансових ресурсів, необхідних для їх реалізації. На цьому етапі відбувається розподіл обов'язків між окремими органами управління як інституційними виконавцями.
Третій етап і є власне складанням бюджету. Він передбачає розподіл зусиль персоналу, матеріалів, грошових коштів, необхідних для виконання затвердженої програми. На даному етапі бюджетного планування вимоги до ресурсного забезпечення ставлять у залежність від результатів роботи організації.
Із запровадженням програмно-цільових методів бюджетне планування стало більш комплексним і системним. СПЦБ запропонувала більш логічно обґрунтоване приймання
Loading...

 
 

Цікаве