WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінансово-управлінські технології формування бюджету (пошукова робота) - Реферат

Фінансово-управлінські технології формування бюджету (пошукова робота) - Реферат

ефективність бюджетування. Бюджетування - інструмент управління, що грунтується на застосуванні економічних принципів і підходів у сфері бюджетного менеджменту. У цьому сенсі бюджетування є продовженням прийомів ринкового вибору в державному секторі.
Крім фінансових, у бюджетуванні задіяні також організаційні ресурси. Бюджетування враховує певні пріоритети та відображає наміри політичного, соціального, економічного характеру. Отже, ми розглядаємо бюджетування як специфічну форму бюджетного менеджменту, його важливу складову, пов'язану з розробленням і аналізом бюджетів, а також окремих кошторисів і державних програм.
У теоретичному плані бюджетування спирається на теорію граничної корисності, за постулатами якої цінність (вартість) благ визначається на основі суб'єктивного сприйняття їх корисності та рідкості (доступності) для споживачів. Прихильники цієї теорії вважають, що бюджетування через оцінку граничних витрат та корисності альтернатив створює можливість знайти критерій для оптимального розподілу бюджетних коштів між конкуруючими варіантами їх застосування, тобто визначити ту комбінацію видатків, яка забезпечить максимальну суспільну корисність. За образним висловлюванням американського економіста Аллена Шіка, кожен учасник процедур бюджетування стає "бюджетною людиною" - колегою "економічної... та адміністративної людини"1. (Поняття адміністративної людини ввів у вжиток класик науки управління Герберт Саймон.)
В основі технологій бюджетування лежить проблема оптимального розподілу ресурсів, оскільки потреби як на індивідуальному мікрорівні, так і на державно-суспільному макрорівні, на відміну від ресурсів, необмежені. Порівняно з попитом на них фінансові ресурси завжди в дефіциті. Беручи до уваги, що економіка - це і соціальна наука, яка вивчає мотивації і поведінку людей у контексті вибору напрямів використання об'єктивно лімітованих ресурсів (котрі мають безліч альтернативних застосувань), не можна не погодитися з одним із фундаторів теорії бюджетування, американським економістом В. О. Кі-молодшим (1908-1963). Він вважав, що головне питання формування видаткової частини бюджету таке: "На основі чого приймається рішення виділити X доларів для діяльності А замість В?"2. Якщо навіть допустити, що певне відомство витрачає виділені йому бюджетні асигнування з максимальною ефективністю, то залишається питання: чи потрібне взагалі це відомство, чи не варто перерозподілити кошти на користь іншої державної діяльності, яка забезпечує більшу суспільну корисність?
У контексті вимог бюджетування стверджувати, що певні витратні статті необхідні, недостатньо з суспільного погляду. Треба довести, що саме в цьому випадку видатки мають більшу корисність, тобто забезпечують більше благ, вигід і потреб, ніж якщо вони були б витрачені на інші цілі.
Обмеженість ресурсів ставить учасників процедур бюджетування - депутатів парламенту, функціонерів міністерства фінансів та інших відомств, чиновників місцевих органів влади - перед необхідністю вибору. Адже можна дозволити витрати на перше або на друге чи на третє і т. д., але і на перше, і на друге, і на третє і т. д., напевно, бракуватиме коштів. Тому центральна проблема бюджетування - на яких підставах робити вибір, який суспільно-політичний механізм може забезпечити адекватний вибір? Відповідь на це питання пропонує теорія суспільного вибору, головна роль у розробленні якої належить Джеймсу Б'кженену.
У кінцевому підсумку через процеси бюджетного менеджменту, бюджетного адміністрування та бюджетування визначають, яку роботу треба виконати, які надати послуги і блага, які потреби задовольнити, а понад усе - яких державних цілей досягти та які суспільні завдання виконати через відповідне розміщення бюджетних коштів.
У системі бюджетування виконавча влада стоїть не нижче законодавчої, а нарівні з нею. По суті, представницько-законодавчі структури ставлять лише певні межі для "екзекуційних", за висловом Л. Штейна, дій виконавчих органів. Завдяки своїм спеціальним знанням та професійній компетентності в найважливішій сфері державного життя фінансова адміністрація в принципі не може бути поставлена в абсолютну залежність від депутатів парламенту. На думку деяких дослідників, саме в цьому полягає причина постійних бюджетних конфліктів між законодавчою і виконавчою гілками влади в демократичних державах. Це досить актуальне питання і для сьогоднішньої України.
Процес бюджетування поступово став поширюватися на всі сфери фінансів: державні, корпоративні, фінанси домогоспо-дарств. Так, американський учений, автор посібника з організації фінансів домогосподарств Джером Кохен вважає, що навіть на рівні окремих індивідів бюджетування має елементи стратегії, тобто не зводиться до дріб'язкового обліку всіх грошових операцій. Він пише, що бюджетування "по суті належить до планування, а не до бухгалтерського обліку". "Бюджетування - порадник щодо витрачання грошей, його не можна розглядати як непорушний шаблон, якому має відповідати кожний витрачений цент"1. Поняття бюджетування включає і психологічну компоненту. Так, за оцінками експертів Королівського банку Канади, 2,5 % особистого бюджету варто витрачати, не задумуючись. "Ця сума подібна до масляної рідини, що заспокоює бурхливі води. Вона приховує помилки й допомагає уникнути головного болю".
Щоправда, в державних фінансах подібні вольності формально не допускаються, хоч фактично бюджетні кошти можуть витрачатися неефективно і в більших пропорціях. Запобігання нераціональному витрачанню іманентне обмежених коштів є сутнісним призначенням бюджетування. Процедури бюджетування дають змогу "ув'язати надходження державних коштів з їх витрачанням, а також визначити коло тих, хто платитиме, і тих, хто отримає вигоди в результаті складного комплексу бюджетних рішень". Маючи такі властивості, бюджетування чутливо реагує на кон'юнктуру, більш адекватно відображає фінансові потреби у світлі суспільних пріоритетів. Користуючись методом бюджетування, аналітик визначає мету та її вартість, враховує вплив різних соціально-політичних сил, від яких залежить фінансово-ресурсне забезпечення державної, відомчої, муніципальної діяльності.
Кілька слів стосовно розуміння і сфери вживання самого терміна "бюджетування" в українській фінансовій теорії і практиці. Ми звертаємо на це увагу тому, що сьогодні, за дуже рідкісним винятком", цей термін у російськомовній та українській літературі з корпоративних фінансів досить широко вживається не за призначенням, тобто не відповідає його змісту, ролі і сутнісним завданням. Термін "бюджетування" запозичений (на наш погляд, некритично, без необхідних наукових роздумів і підстав) російськими авторами з частини західнихпідручників, в яких розглядаються питання організації і сутності фінансового господарства і фінансового менеджменту корпорацій, а багатьма українськими авторами - переважно з російських джерел. У цій літературі категоріальна дефініція "бюджет" широко вживається на рівні корпоративних фінансів, при цьому називається близько двадцяти різних бюджетів. Більшою або меншою мірою це ж характерно і для фінансової практики.
Слід підкреслити, що в західній економічній літературі дефініції "бюджет" і "бюджетування" історично завжди застосовувалися виключно як поняття макроекономічного рівня (державних
Loading...

 
 

Цікаве