WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Конституційно-парламентське походження бюджету і демократичний вибір бюджетних пріоритетів (пошукова робота) - Реферат

Конституційно-парламентське походження бюджету і демократичний вибір бюджетних пріоритетів (пошукова робота) - Реферат

("адміністративного ресурсу") або ж відсутності такої. У кінцевому підсумку в суспільстві складається рівнодіюча зосереджених у бюджеті матеріальних вигід і політичних інтересів, що і є фактичною умовою, яка визначає його параметри.
Патріархи теорії суспільного вибору Джеймс Б'кженен і Гордон Туллок розглядали суспільний (колективний) вибір як форму органічного зв'язку між економікою, державним бюджетом і політикою. Теоретично призначення суспільного вибору полягає в характеристиці, аналізі і поясненні різноманітних форм і способів примирення конфліктних інтересів в умовах демократії, орієнтованої на індивідуальні цінності. Практично суспільний вибір здійснюється через процедури голосування в існуючих політичних структурах - органах влади, громадських організаціях, політичних партіях. При цьому держава і уряд самі по собі не приймають незалежних ні від кого рішень. Демократична держава не має власної самостійної мотивації дій і є "нічим іншим, як сукупністю процесів, машиною, що забезпечує здійснення колективних дій" .
Отже, суспільний вибір починається з індивідуума, з визначення його потреб та способу поведінки. Уряд трактується як діючий у дусі співробітництва посередник, який сприяє погодженню й забезпеченню індивідуальних і групових інтересів різних людей. У бюджетному аспекті головна мета суспільного вибору полягає в найефективнішому використанні державно-політичних інститутів для задоволення інтересів і потреб громадян у суспільних благах.
У контексті функціонування бюджету суспільний вибір особливо актуальний тому, що у фінансовій сфері індивідуальні потреби тісно переплітаються з інтересами держави й суспільства як цілого. Відомий американський учений-фінансист Річард Мас-грейв писав з цього приводу: "Оскільки політичний процес міститься в серцевині бюджетних рішень, фінансова теорія зобов'язана переступити через традиційні межі економічної науки й заглибитись у суміжну царину політичної теорії"2. Там ми її і знаходимо у західних наукових трактатах і підручниках з питань і бюджету, і бюджетного менеджменту.
У світлі теорії суспільного вибору видозмінюється постановка деяких питань бюджетного менеджменту. Ураховуючи традиційне з'ясування впливу бюджетних заходів на ринкову поведінку людей і підприємств, їх вибір (як суб'єктів господарювання), теорія суспільного вибору аналізує також наслідки дії фінансових інститутів на політичну активність і мотивацію індивідуумів різного соціального статусу в процедурах прийняття рішень з бюджетних питань.
Провісником ідей міждисциплінарного підходу до вивчення бюджету і бюджетного менеджменту став Джеймс Б'юкенен. Його фундаментальна праця, що тепер вважається класичною, "Державні фінанси в демократичному процесі. Фіскальні інститути та індивідуальний вибір", низка подальших досліджень Б'юкенена та його послідовників здійснили у фінансовій науці так звану революцію суспільного вибору. За теоретичні розробки цієї проблематики Б'юкенен у 1986 р. став лауреатом Нобелівської премії. Попри всі відхилення у сфери політики, права, етики і філософії, створена Б'юкененом концепція, за його власними словами, залишається в рідній домівці фінансового вчення.
Сформовані на Заході, перевірені часом і визнані світом процедури прийняття рішень з бюджетних питань, визначення кількісного обсягу та структури державних видатків і доходів, проходження бюджету через послідовні фази підготовки проекту, розгляду, затвердження, виконання і контролю виглядали б як "кінець історії" бюджетного процесу, коли б не ідеї суспільного вибору та фіскальної соціології. Вони доповнили і надали нового імпульсу розвиткові знання про бюджет і бюджетний менеджмент.
В англомовній фінансовій літературі з'явився термін "бю-джетування", під яким розуміється складна технологія трудомісткого аналізу та обрахування численних бюджетних статей. Завдяки постулатам суспільного вибору та методам фіскальної соціології бюджетування було доповнене ще одним терміном - "політикування" (він належить американському політологу Ааро-ну Вілдавському). Якщо бюджетування більше пов'язане з методом пріоритетів, тобто першочерговим фінансуванням тих програм і видатків, яким уряд віддає перевагу, то політикування - це метод дискусій, переговорів, домовленостей. У них беруть участь парламентські комітети, представники заінтересованих відомств, функціонери політичних партій, які і доходять згоди та компромісів із певних питань. У практиці бюджетного менеджменту обидва методи комбінуються.
Складний і тривалий процес розподілу бюджетних коштів, а в більш широкому плані і розподілу (алокації) фінансових ресурсів між ринковим і державними секторами економіки, вийшов за рамки суто грошових виразів й абстрактно-академічної нормотворчос-ті. Бюджет розглядається в нерозривному зв'язку з розстановкою політичних сил, а отже, залежить від пульсу національного життя, суспільної реальності. Він остаточно трансформувався у фінансову репродукцію суспільно-політичних реалій.
На 34-му конгресі Міжнародного інституту державних фінансів (Гамбург, 1978 р.), присвяченому темі "Суспільний вибір і державні фінанси", у центрі дискусії була поставлена Джеймсом Б'юкененом соціально-політична суспільна проблема "готовності голосувати і платити податки". Йшлося про вплив альтернативних процедур голосування на прийняття бюджетних рішень, що в аналітичному плані інтерпретувалось як фіскально-соціологічний аналог прямої демократії. Обговорювалася залежність обсягу й структури бюджетів від схеми голосування, а також вплив на результати вотуму постатейного прийняття бюджетних асигнувань чи вотування бюджету в цілому.
Авторитетний науковий форум виходив з того, що напрям і характер функціонування державного організму в умовах демократії так чи інакше залежав від волі більшості,вираженої на виборах. У життя втілюється рішення, прийняте більшістю голосів у процесі суспільного вибору та парламентсько-законодавчої процедури. Сама більшість, необхідна для прийняття рішень, формується на умовах політичної рівноваги. Політична рівновага являє собою спільну згоду між учасниками бюджетного процесу, досягнуту за діючими правилами групового вибору, відносно обсягу й структури фінансованих з бюджету потреб за певного рівня оподаткування.
З метою формування, згрупування більшості необхідно йти на компроміси, підбираючи прийнятні для всіх учасників комбінації, інколи з взаємовиключних бюджетних характеристик. Така більшість здатна забезпечити вигідний для себе баланс корисностей і втрат (нагадаємо, що податок - ціна потреби, яка задовольняється за рахунок бюджету). Створена політична рівновага означає також компроміс з меншістю, оскільки сам процес формування більшості з різнорідних політичних груп (які перебувають у меншості) неможливий без урахування тією чи іншою мірою інтересів меншості.
Якщо уявити процес прийняття бюджетних рішень у формалізованих виразах, то доки індивідуальна вигода від фінансованого з бюджету блага буде перевищувати вартість цього блага, виражену в податках, доти виборець-податкоплатник напевно підтримуватиме відповідну бюджетну програму разом із політичними силами, які стоять за нею. Природно, що раціонально мислячі індивіди зацікавлені у результаті, максимально вигідному їм особисто.
На процес формування політичної рівноваги з приводу бюджетних питань може впливати брак інформації про вигоди й невигоди від певної оплачуваної з бюджету державної діяльності. Різновидністю подібного дефіциту поінформованості є так зване раціональне незнання, коли вартість доступу до інформації переважає вигоди, одержувані в результаті володіння нею. З інших
Loading...

 
 

Цікаве