WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетний федералізм (пошукова робота) - Реферат

Бюджетний федералізм (пошукова робота) - Реферат

- наголошував: "Питання відносин штатів і федерального уряду є кардинальним питанням нашої системи"2. На функціонування бюджетного федералізму істотно впливають особливості американської вертикалі державної влади. Конструкція останньої така, що країна поділена на відомчі (банківські, фіскальні, судові, навчальні та ін.) федеральні округи, які не збігаються з адміністративно-територіальним поділом. Наприклад, у фіскальному плані США розділені на дев'ять податкових округів. На території одного штату діють установи кількох різних відомчих округів. У такому разі ресурси влади і коштів у певному регіоні не концентруються в одних руках. Рішення фінансових питань, що стосуються федеральної компетенції на даній території, належить керівникам різної відомчої підпорядкованості.
Американська система фінансових взаємовідносин за схемою "федеральна адміністрація ? штати ? органи місцевого самоврядування" є результатом еволюційного, якщо дивитись з історичної дистанції, компромісу між місцевими і федеральними силами. Тому і модель міжбюджетних відносин є суперечливим поєднанням обмежених повноважень й ініціативних можливостей різнорівневих підрозділів державної адміністрації, їх тісної взаємозалежності та відносної самостійності, поєднанням співробітництва й конкуренції, розбіжностей і угод на фунті спільних інтересів.
Ці риси відображають зміст 10-ї поправки до конституції США, згідно з якою власті штатів і федеральний уряд автономні й рівноправні між собою. Декларована мета міжбюджетної співпраці різних рівнів влади - підвищення ефективності використання бюджетних коштів за допомогою координації федеральних, штатних і місцевих програм, забезпечення на субнаціональ-ному рівні загальнодержавних стандартів якості життя.
Крім власних податкових доходів, штати і території фінансують свою діяльність за рахунок фінансової допомоги з боку федеральних властей у формі грантів (Огапіз іп Аісі), як у США називають субсидії, дотації й трансферти. А також перерозподілу податкових надходжень. Федеральна допомога надається по 28 статтях видатків, їх сума становить понад 500 млрд дол. (більш як 15% видатків федерального бюджету, п'ята частина бюджетних видатків штатів і місцевих органів). Назвемо лише цільові трансферти, вищі 5 млрд: шляхове будівництво, реконструкція міст і регіональний розвиток, освіта, зайнятість, трудові ресурси, соціальні послуги, охорона здоров'я, забезпечення мінімального рівня доходів. За своєю економічною природою гранти - безповоротні виплати, які не компенсуються і призначені для вирішення загальнонаціональних проблем за участі регіональних і місцевих властей.
Виконуючи роль фінансового інтегратора держави, трансферти не позбавлені деяких побічних негативних ефектів. Так, виконані в США емпіричні дослідження показали, що кожен долар, отриманий у формі гранта певним субнаціональним бюджетом, викликає зростання видатків даного бюджету на суму вищу, ніж можна очікувати від еквівалентного збільшення доходів на місцевому рівні. За розрахунками субсидований долар забезпечує збільшення витрат на суспільні блага локального споживання на 40 центів, а додатковий долар приватних доходів місцевої общини - лише на 10 центів.
Цей феномен увійшов у фінансову науку під назвою "ефект липучки", що в дослівному перекладі означає "ефект липучого паперу для мух". Едвард Грамліх, автор даного терміна, який увійшов у підручники державних фінансів, не без сарказму зауважив, що субсидовані грошові кошти "прилипають" до рук бюрократів і витрачаються на їх розсуд. Вважається аксіомою, що бюрократи завжди прагнуть максимізувати підконтрольні їм бюджетні ресурси. Тому вони заінтересовані в приховуванні оптимальної потреби в коштах і, вводячи в оману виборців, добиваються схвалення їх голосами завищеного обсягу місцевого бюджету в розрахунку на надходження грантів. У результаті "ефект липучки" дестимулює бюджетні обмеження, посилюючи тенденцію до фінансування програм штатного і/або локального значення радше за рахунок міжбюджєтних трансфертів, аніж коштів оподаткування приватних доходів чи запозичень на відповідних територіях.
У даному контексті важливо нагадати про положення, зафіксоване в першій статті конституції Сполучених Штатів Америки, згідно з яким у конгрес не можуть бути обрані представники неоподатковуваних індіанських племен . Без будь-яких сантиментів на тему дискримінації засновники США запровадили податковий ценз, котрий у принципі означає, що до розподілу ресурсів на державному рівні не можна допускати фіскальне недієздатних людей, які не вносять своєї частки в бюджет. Загалом своєрідність американської схеми бюджетного федералізму полягає в існуванні практично автономних бюджетів трьох рівнів на основі чіткого розмежування урядових функцій і податкових надходжень.
Свої особливості і специфічні риси має бюджетний федералізм у Німеччині, де існують федерація, землі й общини. Згідно з основним законом усі рівні влади мають чітко визначені завдання і права, обумовлені сферою їхньої діяльності і компетенції, відповідне бюджетне господарство. Принципи незалежного ведення бюджетного господарства діють з урахуванням необхідності узгодження загальнодержавних Інтересів й інтересів земель та общин під час вирішення конкретних завдань і забезпечення фінансування.
Найскладніші завдання і найважчий тягар фінансування припадає на федерацію. Фактично на федерацію покладені обов'язки, що стосуються гарантування безпеки існування держави в цілому. До федеральних функцій належать: закордонні справи, оборона, внутрішня безпека, монетарна система, важливі шляхи сполучення тощо. Федерація несе відповідальність за економічний розвиток країни в цілому, виплату військових компенсацій, соціальне забезпечення, охорону здоров'я, комплексні наукові дослідження, житлове будівництво і мостобудування тощо.
Найважливіші завдання земель стосуються культури, освіти, науки тощо. До сфери їх відповідальності належать також правосуддя, поліція, громадська охорона здоров'я. Слід мати на увазі, що в цілому землям дозволено виконання усіх державних завдань, якщо воно допускається конституцією.
Згідно з положенням про спільні завдання, федеральному урядові дозволяється брати участь у виконанні землями своїх обов'язків, коли "вони є важливими для суспільства в цілому і федеральна участь необхідна для поліпшення життєвих умов". До такої спільної діяльності належать: створення та розширення вищих навчальних закладів, у тому числі університетських клінік; поліпшення економічної структури регіонів; укріплення узбережжя; удосконалення аграрної структури тощо. У фінансуванні перших двох позицій половину всіх витрат у кожній землі несе федеральний уряд. Що ж стосується останніх двох позицій, то реальний внесок федерального уряду в удосконалення аграрноїструктури регіонів становить 60 %, а в укріплення берегів - 70 %.
Найнижчою ланкою урядування є общини. У широкому спектрі їх інтересів фактично перебуває все, що безпосередньо стосується громади й окремих членів общини. Вони вільні добровільно "брати на себе будь-які завдання
Loading...

 
 

Цікаве