WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетування на нульовій основі і метод «витрати—вигоди» (пошукова робота) - Реферат

Бюджетування на нульовій основі і метод «витрати—вигоди» (пошукова робота) - Реферат

теперішніх витрат з вартістю майбутніх вигід. На відміну від методу "витрати-ефективність", який більше стосується аналізу поточної короткострокової діяльності, за процедурою "витрати-вигоди" аналізуються кількісні й якісні параметри очікуваних вигід. У формалізованому вигляді оптимальне відношення вигоди/витрати має бути більшим одиниці.
У Сполучених Штатах Америки метод "витрати-вигоди" у сфері державної діяльності має вікову історію; вперше він був застосований корпусом армійських саперів у 1900 р. для вибору оптимальних способів водопостачання. З 1981 р. ця аналітична процедура використовується на рівні федеральних установ з метою економічної оцінки ефективності фінансових витрат на захист довкілля, заходи з техніки безпеки, державний контроль за якістю продуктів харчування та ін.
Процес аналізу включає три послідовні етапи:
o інформаційний: визначення переліку статей витрат та видів потенційних вигід пропонованої бюджетної програми;
o оціночний: визначення грошової оцінки очікуваних вигід;
o дисконтний: визначення майбутньої чистої вигоди (вартість вигоди мінус сума витрат) у сучасній її вартості та з урахуванням можливості бюджетного фінансування за даних умов.
Передбачення складу й вартості потенційних вигід та визначення оптимальних витрат на їх створення згідно з названими вимогами досить часто потребує складного багатофакторного аналізу, для виконання якого потрібні спільні зусилля експертів різної компетенції: учених, економістів, інженерів, менеджерів. У процесі аналізу розрізняють два види вигід: прямі та непрямі. Перші виражаються в безпосередньому ефекті. Наприклад, пряма вигода від інвестицій в іригацію полягає в підвищенні врожайності. Непрямі вигоди породжуються побічними ефектами даного проекту за межами його прямого призначення. У наведеному прикладі до непрямих вигід відносять зростання доходів фермерів, а також вартості нерухомого майна на впорядкованій території, з відповідним збільшенням податкових надходжень до бюджету. Необхідно врахувати й ефект від побічних невигід, скажімо, в результаті зниження врожайності тих культур, яким протипоказане зрошення.
Центральне місце в методиці "витрати-вигоди" посідає проблема дисконтування, бо аналіз за схемою "витрати-вигоди" застосовується до ф'ючерсного фінансування на певний строк. Дисконтування означає приведення економічних розрахунків, зроблених на перспективу, до умов найближчого моменту. Необхідно визначити відповідну дисконтну ставку, тобто зробити поправку на вартісну різницю між теперішніми і майбутніми вигодами за даних витрат.
Розрахунки норм дисконту мають суттєве значення для бюджетної політики, особливо для вибору стратегії державних видатків інвестиційного характеру. Якщо кількісні показники майбутньої вигоди (норма процента, рівень рентабельності) очікуються нижчими, ніж нинішні, фінансові витрати, спрямовані в майбутнє, стають безперспективними. Немає рації в інвестиціях у майбутнє і тоді, коли порівняно з можливістю сучасних вигід вигоди, віддалені в часі, мінімальні. До того ж у масштабах тривалості людського життя вони можуть стати недосяжними для нинішнього покоління, що установлює політичні обмеження на осіб, від яких залежить приймання рішень. Ці міркування змушують остерігатися дій, націлених на майбутні вигоди за рахунок витрат і жертв, що мають бути понесені в очікуванні потенційних вигід. Водночас і без коштів, інвестованих у майбутнє, неможливі ні людське життя, ні існування держави.
Наведені аргументи торкаються всіх статей бюджетних видатків, але особливо вони актуальні стосовно державного фінансування людського фактора сучасної економіки. Як наголошувалося на Світовому економічному форумі в Давосі (Швейцарія, січень 2000 р.), в умовах економіки, заснованої на інформації та знаннях, інвестиції в інтелектуальні ресурси (освіту, науку, технології) скуповуються інтелектуальною рентою швидше всіх інших. Проте ця істина не знімає питання про необхідність вибору таких інвестиційних програм, які б, відповідаючи поставленим вимогам, водночас обходились найдешевше. Адже мінімізація витрат рівнозначна зближенню очікуваних вигід з їх реальним сьогоднішнім рівнем, що рівнозначно знешкодженню потенційних невигід. Тому розрахунки дисконтування виконуються в усіх випадках, коли треба схвалити чи відхилити певні інвестиційні програми.
За існування загальних норм прибутку і процента в масштабах національної економіки для оцінювання потенційно можливої вигоди від коштів, витрачених з державного бюджету, береться розрахункова, так звана суспільна норма дисконту. Плюсова норма означає, що майбутні вигоди вартістю один долар нееквівалентні нинішнім вигодам також вартістю один долар. Наприклад, якщо норма процента становить 5 % за рік, тоді достатньо інвестувати 95,24 дол., щоб отримати 100 дол. (95,24 + 0,05 х х 95,24 = 100) через рік. Тобто вигода в 100 дол., одержана з відстроченням в один рік, будееквівалентна сьогоднішній вигоді вартістю 95,24 дол.
Професор Девід Хайман з університету штату Північна Каро-ліна (США) пропонує такі формули для дисконтування майбутньої чистої вигоди.
Сучасна вартість РУ сумою X дол. через п років за норми процента г обчислюється за формулою
Тоді
Чим вища норма процента, використовувана для дисконтування певної суми майбутнього доходу X, тим менша сьогоднішня вартість X. Процент r, або соціальна норма дисконту, є основою для розраховування сучасної вартості X. Якщо певний проект приносить дохід протягом ряду років, річна чиста вигода ХІ може бути щорічно дисконтована за формулою
Якщо проект приносить суму Х1 чистого доходу протягом першого року і Х2 протягом другого року, сьогоднішня вартість даного проекту становитиме:
Наведені вище розрахунки мають велике значення для практичного вирішення питання про співвідношення між вигодами (величиною доходів, обсягами споживання) у порівнянні їх між нинішнім і майбутнім періодами. Відкладене споживання, капіталізований дохід можуть виявитися кориснішими у майбутньому. Як спосіб кількісного емпіричного аналізу схема "витрати- вигоди" методологічно близька до схеми "витрати-випуск", розробленої американським економістом В. Леонтьє-вим, з тією різницею, що аналітична система Леонтьєва оперує вже існуючими фактичними даними, а за методом "витрати-вигоди" розрахункові майбутні вигоди оцінюються через прирівнювання до необхідних для їх досягнення витрат за нинішніх умов.
Інтерес до методу "витрати-вигоди" обумовлений і тими міркуваннями, що суспільної згоди на жертвування теперішніми інтересами заради прийдешніх вигід може і не бути. Така ситуація цілком реальна в умовах представницької (парламентської) плюралістичної демократії. Переконати суспільство в доцільності середньо- і довгострокової капіталізації поточних вигід в інвестиції з відповідним відстроченням реалізації невідкладних інтересів легше, коли сучасні норма процента і рівень рентабельності, з орієнтацією на які приймаються рішення, порівняно невисокі. Чим у віддаленіше майбутнє спрямовані інвестиційний проект чи програма бюджетних витрат, тим охочіше за інших рівних умов вони будуть прийняті за невисоких показників сучасних вигід.
Метод "витрати-вигоди" - корисний аналітичний інструмент, важливий засіб пізнання динамічних бюджетно-економічних процесів. Хоч і визнається, що оцінити, а тим більше точно кількісно виміряти потенційну вигоду витрат на майбутнє, залишається непростим завданням. Постає одвічна проблема - як оптимально збалансувати поточні й перспективні інтереси, розподілити витрачання наявних, завжди обмежених фінансових ресурсів між поточними і перспективними вигодами. Зіставляння реальних витрат з потенційними вигодами створює
Loading...

 
 

Цікаве