WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Оптимізація бюджетного дефіциту (пошукова робота) - Реферат

Оптимізація бюджетного дефіциту (пошукова робота) - Реферат

Необхідна сума зменшення видатків порівну ділилася між цими двома групами, які фактично і брали на себе весь тягар секвестру.
Зазначений порядок виявився досить "грубим" у такому все-загальному підході до скорочення статей бюджетного фінансування, а тому викликав значне обурення як з боку виконавчої влади, так і конгресу. Для штучного уникнення секвестру фінансові агентства уряду почали переносити видатки на майбутні чи минулі періоди. Закон Гремма-Рудмена-Холлінгза було виконано в 1986 р., у 1988 р. його було скасовано, а в 1990 р. у бюджетний процес закладено новий механізм подолання дефіциту.
4. У 1990 р. у США прийнято новий закон про бюджет. Він включав такі основні положення, що безпосередньо вплинули на процедури бюджетного процесу:
o Видатки бюджету поділено на дві групи: обов'язкові (затверджуються законами) і дискреційні (вводяться спеціальними нормативними актами щодо бюджетних асигнувань). Окремо залишаються видатки, пов'язані з бюджетним відшкодуванням і сплатою відсотків за державним боргом. Дискреційні видатки поділено на три категорії: оборона, міжнародна діяльність, внутрішні видатки. Для дискреційних видатків установлено показники верхньої їх межі, які коригуються відповідно до інфляції. Будь-яке збільшення фінансування однієї з дискреційних програм має покриватися скороченням іншої програми видатків з цієї ж групи.
o Установлено принцип (РАYGO) для обов'язкових видатків і законодавства про бюджетні доходи. Принцип PAYGO означає, що пропозиції щодо скорочення доходів або збільшення видатків можливі лише за відповідного скорочення інших видатків або збільшення доходів. При цьому даний принцип повинен задовольняти не лише бюджетні показники поточного фіскального року, а й п'яти наступних років.
o Введено максимальні значення показників дефіциту, які коригуються відповідно до стану економіки (інфляція, рівень процентних ставок тощо) і технічних чинників (зміна концепцій видатків, податкового законодавства). Одне із завдань, яке намагаються вирішити за допомогою такого порядку, - мінімізувати прямі "побажання" конгресу і виконавчої влади щодо розміру дефіциту, раціоналізувати їх поведінку і посилити фіскальну відповідальність.
o Секвестр застосовується виключно до тієї групи видатків, яка порушує встановлені нормативні правила (на відміну від закону Гремма--Рудмена-Холлінгза, який передбачає суцільне скорочення видатків, окрім установлених винятків). Спроби перенести видатки на минулі чи майбутні періоди викликають негайний секвестр.
o Заощадження від неочікуваного скорочення видатків можуть бути використані виключно для цілей скорочення дефіциту; не допускається їх спрямування на зменшення податків або ж розширення видатків (ця вимога відіграла важливу роль у скороченні бюджетного дефіциту США в результаті зменшення витрат на оборону, спричиненого колапсом Радянського Союзу).
Норми нового бюджетного законодавства можуть бути порушені у випадку, якщо президент і конгрес проголосять надзвичайний стан. Крім того, конгрес може тимчасово припинити дію нових бюджетних процедур, якщо прогнозується рецесія, або якщо економіка переживає протягом двох кварталів зростання в розмірі менше 1 %.
Розподіл впливу між учасниками бюджетного процесу було дещо змінено на користь президента і виконавчих органів: завдяки праву визнавати і проголошувати надзвичайний стан президент дістав додаткові можливості; крім того, виконавча гілка влади здійснює економічне прогнозування і дає оцінки, необхідні для виконання принципу PAYGO і встановлення верхніх меж дискреційних видатків. Конгрес став головним об'єктом, стосовно якого було посилено фіскальну відповідальність і контроль.
Особливому контролю згідно з законом 1990 р. підлягають програми державного кредитування1. Безпосередній вплив на бюджетні показники мали надані і погашені бюджетні кредити, тоді як дані урядом гарантії позначалися на бюджеті тільки за умови невиконання суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань. У зв'язку з цим проявилася тенденція до того, що перевага віддавалася використанню гарантій уряду, а не прямим бюджетним кредитам. Зміни бюджетного законодавства 1990 р. вимагають урахування в бюджетних показниках субсидованої суми як із наданих кредитів, так і гарантій (нагадаємо, що бюджетні кредити містять елемент субсидії, оскільки мають пільгові порівняно з ринковими умови). Урядові агентства, які виконують бюджет і надають кредити, повинні отримати повноваження на фінансування субсидованої суми кредитної програми, а також зарезервувати на депозиті фінансові ресурси для покриття можливої претензії відносно наданої кредитної гарантії.
Основне завдання запроваджених бюджетних правил - забезпечити більш жорстку дисципліну для вирішення проблем дефіциту. На практиці США отримали підтвердження ефективності запровадженого механізму. У 1990-х роках ця країна переживала постійне скорочення дефіциту, розрахованого щодо всіх фондів фінансових ресурсів, які формують федеральний уряд і підпорядковані йому агентства (так званий дефіцит консолідованого центрального уряду): якщо у 1992 р. дефіцит становив 289,25 млрд дол., то у 1997 р. - уже 21,72 млрд дол. А з 1998 р. почав формуватися профіцит: 70,69 млрд дол. у 1998 р., 122,95 млрд дол. у 1999 р. і 230,64 млрд дол. у 2000 р. Незважаючи на еконо-мічне піднесення, яке спостерігалося в цей період розвитку США, значну роль у досягненні таких результатів відіграли зміни у бюджетному процесі.
США не тільки вдосконалювали процедури бюджетного процесу, а й проводили інші заходи для подолання розбалансованос-ті федерального бюджету. Вони стосувалися, по-перше, зниження бюджетних видатків, яке відбувалося за рахунок:
1) зменшення витрат на оборону. США скоротили чисельність збройних сил, хоча при цьому були вжиті заходи для посилення обороноздатності країни;
2) зменшення фінансування допомоги іншим країнам;
3) скорочення програми федеральної підтримки сільського господарства;
4) ліквідації програм бюджетного фінансування послуг з додаткової освіти;
5) оптимізації структури органів управління федеральною програмою житлового будівництва;
6) передання тягаря фінансування ряду видатків з федерального бюджету бюджетам нижчого рівня. Зокрема:
oбюджети штатів почали покривати витрати на субсидії з найму житла;
oнаполовину збільшено видатки бюджетів штатівна фінансування допомоги, яка раніше покривалася з федерального бюджету.
По-друге, для оптимізації розміру бюджетного дефіциту було підвищено ставки ряду податків, які закріплені за федеральним бюджетом, а також переглянуті податкові пільги. В основному ці зміни торкнулися прибуткового податку з громадян і податку на прибуток корпорацій. Так, США ввели єдину ставку в 34 % для оподаткування прибутку корпорацій.
У США бюджети штатів і бюджети органів місцевого самоврядування, як правило, є збалансованими або ж мають бюджетний надлишок. Одна з причин цього - заборона з боку законодавства багатьох штатів на формування бюджетних дефіцитів нижчестоящих бюджетів. Саме тому переважну частину заходів з оптимізації дефіциту було сфокусовано на федеральному бюджеті. В цілому
Loading...

 
 

Цікаве