WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Оптимізація бюджетного дефіциту (пошукова робота) - Реферат

Оптимізація бюджетного дефіциту (пошукова робота) - Реферат

відміну від бюджетного обліку, всі фінансові операції записуються "нижче лінії" (наприклад, надання урядом кредитів або ж їх погашення в бюджетному обліку обліковується відповідно як видатки і доходи);
- заощадження не є доходами, а також надходження від реалізації основних фондів, будучи використанням заощаджень, не входять до складу наявних ресурсів;
- чисті запозичення (дефіцит) показується зі знаком "-", а надлишок - зі знаком "+".
До 1999 р. включно звітність країн ЄС стосовно дефіциту базувалася на ЄСНР 1979 р. З 2000 р. ці дані повинні відповідати принципам ЄСНР 1995 р. Основні відмінності двох редакцій ЄСНР полягають у вдосконаленні ряду методологічних процедур, зміні критеріїв віднесення тих чи інших суб'єктів до складу сектору державного управління, а також у повному переході до обліку операцій на основі методу нарахувань.
Розрахунок показника фіскального дефіциту можна записати такою формулою:
При цьому загальна сума.ресурсів включає:
o Поточні ресурси:
- податки на виробництво й імпорт;
- податки на доходи і майно;
- соціальні внески;
- інші поточні ресурси.
Отримані капітальні трансферти. Загальна сума видатків охоплює:
o Поточні видатки:
- колективне споживання;
- соціальна допомога в натуральній формі;
- соціальні трансферти в грошовій формі;
- процентні платежі;
- субсидії;
- інші поточні видатки.
o Валові капіталовкладення.
o Інші капітальні видатки.
До джерел фінансування належать операції з такими активами:
o монетарне золото і спеціальні права запозичення;
o депозити і готівка;
o цінні папери (крім акцій);
o акції та інші форми акціонерного капіталу;
o позики та кредити;
o технічні резерви страхових компаній;
o інша кредиторська та дебіторська заборгованість.
МВФ у своєму прагненні наблизитися до принципів звітності, закладених у СНР ООН, розробив нову редакцію Положення СДФ, опубліковану в 2001 р. Нова концепція виділяє чотири показники фіскального дефіциту: валовий операційний баланс, чистий операційний баланс, чисті запозичення/чисте кредитування, політичний баланс.
Чистий операційний баланс фактично показує зміни чистої вартості уряду в результаті здійснених ним грошових операцій. Цей показник вважається таким, що відображає здатність фіскальної політики забезпечити сталий розвиток. У зв'язку з труднощами оцінки амортизації основних фондів, можливо, більшої ваги набуде показник валового операційного балансу.
Чисті запозичення/чисте кредитування відображає потреби у запозиченнях. Даний показник відповідає показникові дефіциту сектору державного управління, розрахованому відповідно до вимог законодавства ЄС на базі даних ЄСРН.
Політичний баланс являє собою аналог показника дефіциту/ надлишку, розрахованого на касовій основі (див. Положення СДФ, 1986 р.), але визначеного на основі методу нарахувань.
Важливо, що інформаційною базою розрахунку дефіциту за методикою МВФ є дані з бюджетних рахунків.
1970-1980-ті роки відзначилися в розвинених країнах потужним зростанням сектору державного управління, особливо в Європейському співтоваристві, де видатки цього сектору зросли з 36 % ВВП у 1970 р. до позначки трохи більше 52 % ВВП у 1993 р. і дещо скоротилися після вжитих заходів до 47 % у 2000 р. (тоді як у США і Японії в 1999 р. цей показник становив відповідно 32 % ВВП і 40 % ВВП)1. Це було викликано в основному збільшенням соціальних виплат і процентних платежів уряду. Покриття високих державних видатків стало можливим, зокрема, завдяки розширенню державних запозичень, якими фінансувалися бюджетні дефіцити. Економісти і політики традиційно пов'язують їх з цілим рядом негативних економічних ефектів. Загроза сталому соціально-економічному розвитку і фінансовій стабільності через розбалансованість державних фінансів і державний борг зумовили прискіпливу увагу до цих питань.
На початку 1990-х років фактично всі розвинені країни світу проводили програми з фіскальної консолідації, мета яких полягає у досягненні довгострокового зменшення фіскального дефіциту. Центральне місце в них займали заходи щодо скорочення дефіциту бюджету. Тому їх реалізація позначилася на змінах бюджетного процесу. Найбільш яскравими прикладами стали заходи, здійснені в США, Новій Зеландії, ЄС.
США мали постійні дефіцити федерального бюджету починаючи з 1969 р. аж до початку 1990-х років. Нормативні документи, які регламентують бюджетний процес США, мали кілька механізмів, за допомогою яких намагалися контролювати дефіцити:
1. Боргові обмеження. Федеральний уряд протягом кількох десятиліть установлював граничні показники рівня державного боргу, що повинно було обмежувати державні запозичення, а отже і рівень дефіциту (аналогічна практика постійно застосовується в Україні). Ефективність цього механізму виявилася незадовільною, оскільки, по-перше, ліміти державного боргу постійно зростали; а, по-друге, конгрес США мав право класифікувати певну частину боргу як таку, що не підлягає обмеженням.
2. Агреговане бюджетування. Згідно з прийнятим у 1974 р. законом конгрес США був зобов'язаний ухвалювати рішення про дефіцит/надлишок відповідно до існуючої макроекономічної ситуації, а також приймати нормативні акти щодо бюджетних доходів і програм видатків, орієнтуючись на межі встановленого бюджетного сальдо. Саме в цей період була спроба звернутися на практиці до концепції бюджету повної зайнятості, яка була розроблена в США ще наприкінці 1940-х років. При цьому всі показники розраховувалися на основі національних макроекономічних рахунків і стосувалися не лише федерального бюджету, а й усіх позабюджетних фондів уряду. З 1921 р. президент США мав більше бюджетних повноважень, ніж інші учасники бюджетного процесу, з метою забезпечення фіскальної відповідальності; а з 1974 р. потужніший вплив на прийняття податково-бюджетних рішень отримав конгрес. Однак вирішити проблеми з бюджетними дефіцитами не вдавалося.
3. У 1985 р. у США прийнято новий закон про збалансований бюджет і надзвичайний контроль за дефіцитом, який широко відомий як закон Гремма-Рудмена-Холлінгза. Передбачені в ньому обов'язкові заходи відповідно до прогнозних розрахунків мали привести до подолання дефіциту в 1993 р. Механізм досягнення бюджетного балансу передбачав:
o установлення до початку фіскального року планової величини дефіциту. Реально на практиці виявилося, що вона часто була занадто оптимістичною. Це призводило до ускладнення виконання запланованих бюджетнихпоказників і до політичних конфліктів (у зв'язку з загальною процедурою досягнення фіскальної дисципліни);
o застосування механізму секвестру бюджетних видатків, якщо вони перевищують бюджетні доходи. Це має здійснюватися у такий спосіб, щоб не порушувався запланований показник дефіциту;
o значна кількість статей фінансування не підлягали секвестру (зокрема, соціальні програми, програми поліпшення добробуту, виплати з соціального страхування). Для деяких статей видатків секвестр було обмежено (наприклад, для Месіісаге, студентського кредитування). Усі інші видатки були поділені на дві групи: внутрішні та оборона.
Loading...

 
 

Цікаве