WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Концептуальні засади вчення про бюджет (пошукова робота) - Реферат

Концептуальні засади вчення про бюджет (пошукова робота) - Реферат

засвоювати.
Важливим напрямом світової економічної думки, який становить одну з фундаментальних вихідних засад учення про бюджет, є концепція "суспільного товару", тобто надання державою різних суспільних благ і послуг залежно від суспільних потреб. Більшість західних теоретиків-фінансистів трактують бюджет як своєрідну галузь з виробництва і фінансування необхідних суспільству неринкових благ. Відмінності суспільного товару від приватного полягають у тому, що його споживання якимось одним членом суспільства не зменшує споживної вартості товару. Другий член суспільства і всі наступні, навіть окремі соціальні групи, споживаючи цей товар, не завдають шкоди всім іншим.
Суспільний товар має свої специфічні ознаки: неподільність серед членів суспільства, загальну доступність і надання державою (тобто поза ринком з його законами конкуренції). У західній навчальній літературі майже завжди наводиться приклад такого товару - інформація. В умовах науково-технічного прогресу більшість членів суспільства заінтересована в отриманні наукової, економічної, комерційної, валютно-кредитної, фінансової та інших видів інформації. Особи, які отримують цю інформацію від державних установ, не вичерпують її.
Ринок майже зовсім непридатний або ж мало пристосований для забезпечення суспільними товарами, тобто благами і послугами неринкового характеру, які надає держава за допомогою бюджету. Про них мовою суб'єктивної теорії вартості можна сказати, що гранична суспільна вартість таких благ не збігається з їх граничною суспільною вигодою.
Характеризуючи зміст і роль суспільних товарів, слід мати на увазі блага нетоварного, неречового характеру, які, втім, істотно впливають на рівень добробуту та якість життя. До таких благ відносять вигоди і послуги суспільству, джерелом яких є оборона країни, національна безпека і правопорядок; благоустрій, забезпечуваний об'єктами економічної, соціальної та побутової інфраструктури; захист природного середовища; освіта, охорона здоров'я, культура, наука, спорт та ін. У західній фінансово-економічній літературі досить детально розроблена класифікація подібних благ, які дістали узагальнену назву суспільних (колективних).
Значний внесок у розвиток основ теорії суспільних благ належить італійській і шведській школам фінансової науки на чолі з відповідно У. Маццолою (1863-1899) та К. Вікселлем (1851- 1926). Вони зробили спробу класифікувати суспільні блага, визначивши їх як неподільні, що використовуються спільно всіма членами суспільства. Тим самим уперше були виявлені специфічні якісні властивості суспільних благ. Як підкреслює німецький економіст Шарль Бланкарт, "У. Маццола та його сучасники з континентальної Європи відкрили нову епоху у фінансовій науці. Розроблена ними концепція суспільних благ має багато схожого з поглядами Е. Сакса (1845-1927), який висунув ідею граничної корисності суспільних благ у теорії про державне господарство"1. Ці ідеї були далі розвинуті в працях Е. Ліндаля, Е. Малін-ванда, Д. Дреце та інших відомих економістів.
Завдяки піонерним роботам лауреатів Нобелівської премії Джеймса Юкенена і Поля Самуельсона (1915 р. н.; СІНА), а також концептуальній розробці цієї проблематики Лейфом Йохан-сеном (Швеція), Річардом Масгрейвом (США), Аланом Пікоком (Англія), Джоном Хедом (США), німецькими економістами - Гюнтером Шмольдерсом, Ріхардом Вагнером, Гансом Ректенва-льдом, Вальтером Помераном, Куртом Хойзером та іншими ідея суспільного блага набула домінуючого значення для теорії державних фінансів у цілому і бюджету зокрема. Вона посіла в ній місце, порівнянне з роллю геліоцентричної системи Коперніка (1473-1543) в астрономії. Як категорія гуманістичного мислення, етична програма і матеріальна умова соціального буття, суспільне благо в поєднанні з поняттями грошей та ринку стало первісним логічним засновком, вихідною позицією теоретичного пояснення економічної природи бюджету. Прихильники цієї теорії вважають бюджет домінантою публічної, або фіскальної, економіки, її продуктивність вони пропонують вимірювати обсягом і якістю суспільних благ.
Американський економіст Р. Масгрейв доповнив модель суспільного товару так званим процесом прийняття рішень і ув'язав її з податковою системою. На його думку, механізм голосування під час прийняття рішень у парламенті з бюджетних питань необхідний не тільки для виявлення мотивації дій споживачів суспільних товарів, а й для введення на цій основі податків. Він вважає, що функціонування бюджетного механізму (за допомогою податків і видатків) необхідне для того, щоб виділити певні ресурси для фінансування суспільних потреб і покласти вартість цих послуг на індивідуальних осіб, які хочуть, щоб їх потреби були задоволені. Саме тому, підкреслює Р. Масгрейв, забезпечення суспільними товарами повинно здійснюватися через бюджет.
Ця ідея не є зовсім новою, її розвивали представники стокгольмської школи неокласичного напряму фінансової думки Швеції - К. Вікселль і Е. Ліндаль (1891-1960). їх бюджетні й особливо податкові концепції побудовані на теорії добробуту. К. Вікселль пов'язав податки з організацією податкового менеджменту, і передусім з процесом парламентського розгляду, обговорення і затвердження податків. Він випередив своїх сучасників щонайменше на півстоліття. Американський економіст Дж. Б'ю-кенен вважає його батьком сучасної теорії фінансів. К. Вікселль пропонував здійснення реформ через удосконалення буржуазної парламентської системи. Він стверджував, що їх кінцевою метою є рівність перед законами, у тому числі бюджетними і податковими, всіх (незалежно від посад і багатства), досягнення економічного і соціального добробуту, зокрема шляхом розподілу державних послуг.
Слід зазначити, що К. Вікселль розвивав свої теоретичні ідеї в перехідну епоху від капіталізму вільної конкуренції до монополістичного. Він захищав насамперед представників дрібного і середнього бізнесу (немонополістичної буржуазії). Перенесення положень і категорій теорії К. Вікселля в сучасну епоху створює пріоритетні умови для представників великого бізнесу (монополій). За Р. Масгрейвом, у суспільних товарах, спектр яких вельми широкий (від військової продукції до освіти), однаково зацікавлені всі члени суспільства. Звідси не дуже аргументований і зовсім непереконливий, сумнівний висновок - американські платники податків самі,добровільно накладають на себе податковий тягар.
Відомий американський економіст Дж. Б'юкенен виділяє й аналізує нормативний і позитивний напрями в теорії суспільного товару. На його думку, вони тісно пов'язані між собою, взаємно переплітаються. Але особливу увагу він звертає на позитивний метод дослідження. Об'єктом аналізу в нормативній теорії, як вважає Дж. Б'юкенен, є критерій можливого розподілу бюджетних ресурсів, заснований на припущенні введення різних ефективних норм. Значна частина ортодоксальної бюджетної теорії за своєю сутністю є нормативною. Вона розрахована на те, щоб дати уряду рекомендації з питань вибору найкращого варіанта бюджетної політики, досягнення ефективного розподілу фінансових ресурсів. Об'єктом аналізу позитивної бюджетної
Loading...

 
 

Цікаве