WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Концептуальні засади вчення про бюджет (пошукова робота) - Реферат

Концептуальні засади вчення про бюджет (пошукова робота) - Реферат

соціальними класами.
Виявляється: без класового аналізу відносин, а точніше, передбачаючи, що більшість людей мають або можуть мати власність, оперуючи мотивами економічної й політичної поведінки соціальних угруповань, політичних партій та окремих індивідів, цілком реально й можливо одержати змістовні наукові висновки щодо суспільного призначення функціонування державного бюджету.
Для організації управління бюджетом, здійснення ефективного бюджетного менеджменту, розроблення й упровадження сучасних його технологій необхідні відповідні політичні інститути й управлінські структури. В основу формування суспільно-політичних інститутів буржуазна демократія поклала свободу політичного вибору та вільну економічну поведінку, керовану раціональними власницькими інстинктами. Усі політичні й економічні сили через парламентські механізми законотворчості домагаються фіксації своїх інтересів у бюджеті.
Серед джерел теорії суспільного вибору треба зазначити філософію екзистенціалізму, яка розуміє свободи та права людини як внутрішню індивідуальну свободу волі й думки, рішень та вибору. Ці вияви особистості набувають суспільного визнання через демократичну участь у соціально-політичних подіях.
У демократичному суспільстві бюджет і бюджетна політика формуються як результат складного процесу взаємодії інтересів і пристрастей економічного, соціального, політичного і культурного характеру. До того ж бюджет обслуговує не тільки поточні потреби. Він передбачає бажані та перспективні цілі й забезпечує їх реалізацію. Раціональність бюджету - не в слідуванні догмам, а в сприянні довгостроковому розвиткові та процвітанню. Перебороти прагнення задовольняти насамперед видимі, безпосередні інтереси - не просте завдання. Минуло чимало часу, перш ніж західні демократії в державних масштабах виробили механізм добору достатньо відповідальних політиків та чиновників, здатних відстоювати й забезпечувати як сьогоднішні, так і віддалені національні інтереси.
Отже, у завершеному вигляді концепція демократичного механізму, що об'єднує в одне ціле функціонування інститутів державної влади, процеси виборів та голосування, мотивацію поведінки виборців, партійні програми, політику урядової бюрократії, і дістала на Заході назву теорії суспільного вибору. Проблема суспільного вибору у сфері бюджету існує лише в контексті демократії й особистої свободи. З нормативної позиції належного суспільний вибір спирається на передумову, що суспільству необхідно мати сукупність цінностей чи забезпечуваних владою колективних благ, без яких воно не є суспільством. Користування ними має наближатися до певного ідеалу - оптимуму Парето, про що вже згадувалося вище.
На практиці це означає, що істинне поліпшення суспільних умов, у тому числі породжуваних процесами перерозподілу через бюджет, можливе лише тоді, коли той чи інший захід здатний підвищити загальний добробут усіх людей без винятку або якоїсь однієї соціальної групи (груп), не змінивши добробут інших. Західна наукова свідомість сприймає оптимум суспільної ефективності за Парето як вираз здорового глузду, що в демократичному процесі може завоювати більшість голосів виборців. Оптимальність за Парето - нормативний ідеал ("те, що має бути") економічного (фінансового) вибору в межах демократичної політичної системи. Поряд з цим існує позитивний ("те, що є"), прагматичний підхід, погляд на вибір як на процес вияву індивідуальних схильностей. Бо саме їх сукупність формує цінності, загальновизнані суспільством.
Практично прийняття рішень відбувається в парламентах у процесі конкурентних змагань за владу і право управляти суспільством. Отже, залежність між суспільно-політичним устроєм і характером, внутрішньою природою, діалектикою бюджету, безперечно, існує. В умовах буржуазної демократії, де правова держава виступає на ринку як активний виробник і споживач, кредитор, боржник та інвестор, бюджет виконує функцію найбільш пріоритетного і домінуючого каналу перерозподілу частини вартості національного продукту між урядом і народом як виборцем, платником податків і отримувачем соціальної допомоги.
Тож за умов демократичного управління більшістю, за якою стоять дрібні, але численні групові інтереси, суспільний консенсус щодо розподілу наявних фінансових ресурсів досягається одним загальним інтересом - зростанням обсягу державного бюджету. Звісно, важливими інструментами такого перерозподілу є податки, бюджетні субсидії та інші державні регулювальні заходи. Західні вчені вже протягом кількох останніх років застерігають: "Демократія будь-що повинна вирішити проблему ефективного перерозподілу ресурсів в інтересах економічного зростання, якщо вона не хоче загинути". Нам до цього слід дуже уважно прислухатися. Проблема неефективного перерозподілу ресурсів через бюджет - одна з архіважливих фінансово-економічних проблем сьогоднішньої України, до розв'язання якої в нашій країні реально ще не приступали.
Для того щоб демократичним шляхом сформувати бюджет і визначити бюджетну політику в хитросплетінні фінансово-економічних, політичних й ідеологічних впливів та інтересів, необхідно зважати на поведінку на виборах - носіїв різних інтересів, що залежать від рівня доходів та їх походження, регіону, виду діяльності, віку тощо. У цьому соціальному спектрі розбіжності потреб тих, хто зацікавлений у бюджетній експансії перерозподілу, і тих, хто проти неї, можуть взаємно блокувати необхідні заходи фіскальної політики. Сутність проблеми, поставленої теорією вибору, зводиться до парадоксу вибору. Якщо можливих варіантів більше двох, жодна процедура голосування не забезпечує розумного колективного вибору, який би відповідав кільком умовам (раціональності, незалежності, оптимуму за Парето, недопустимості диктату).
Парадокс голосування, за Ерроу, підкреслює непередбачува-ність незрілої демократії, де можлива нелогічна поведінка, і всю складність прийняття рішень у парламенті, що роздирається надто великою різноманітністю позицій. Бюджетний компонент теорії вибору має тут особливе значення. Адже бюджет торкається всіх без винятку суспільних та особистих інтересів. Бюджетній політиці належить неабияка роль у регулюванні економіки та управлінні державою. В умовах ринкової економіки вона часто заміняє собою планові, цінові, адміністративні методи управління соціально-економічними процесами. І ця політика може стати заложницею хибної, але панівної суспільної думки, жертвою явних чиприхованих тисків на законодавців.
Вихід із цієї ситуації в тому, що нормальний демократичний процес має еволюціонувати поряд із пізнавальним, разом із визріванням правосвідомості громадян як виборців, так і суб'єктів бюджетних відносин (особливо платників податків). Тоді суспільство може знаходити й приймати потрібні фінансові ліки, а платники податків, інші суб'єкти бюджетних відносин, як і урядовці та парламентарі, керуватимуться не егоїстичними, вузько-корисними інтересами, а раціональними сподіваннями, продиктованими громадянською відповідальністю та обов'язком. На жаль, уроки демократії, вже давно збагнуті на Заході, нам в Україні ще доводиться тільки
Loading...

 
 

Цікаве