WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Фінанси акціонерних товариств - Курсова робота

Фінанси акціонерних товариств - Курсова робота

акцій в обігу (якщо акції мають номінальну вартість), або як вартість, встановлена компанією, або як сума, за яку спочатку було продано акції (без номіналу).
Компанії можуть випускати прості й привілейовані акції. Привілейовані акції
мають дивідендні та конверсійні переваги, відсутність права голосу й переваги щодо активів. На привілейовані акції дивіденди сплачуються за фіксованою ставкою.
Корпорація може випускати кілька класів акцій з метою:
запровадження кращого контролю;
емісія акцій без права голосу;
залучення широкого кола інвесторів випуском різних акцій на спеціальних умовах.
Управління акціонерним капіталом грунтується на концепції джерел капіталу. Трьома основними джерелами акціонерного капіталу є:
внесений капітал (сплачений капітал) - сума, інвестована акціонерами через придбання акцій корпорації. Внесений капітал у свою чергу складається із встановленого капіталу (номінальна або встановлена вартість, одержана від реалізації акти) і додатково внесеного капіталу (сума понад номінальну або встановлену вартість, одержана від реалізації);
нерозподілений дохід - накопичена сума чистого доходу, зароблена з моменту організації корпорації, за вирахуванням остаточної суми дивідендів, сплачених корпорацією з моменту й організації;
нереалізований капітал.
Корпорація може випускати акції для акціонерів, а потім часто знову купувати їх, наприклад, для преміювання працівників, збільшення суми при-бутку на одну акцію або для того, щоб мати в наявності акції при придбанні інших компаній. Такі акції при утриманні компанією-емітентом не мають права голосу, дивідендів та інших акціонерних прав. Коли корпорація купує власний акціонерний капітал, активи (гроші та інше) корпорації зменшуються. При реалізації власних акцій виникає протилежний ефект.
Деякі компанії розв'язують проблему браку готівки позичаючи гроші для стати дивідендів. Рада директорів може проголосувати за оголошення та сплату дивідендів у вигляді акцій замість грошей. Дивіденди, сплачеш акціями, - це безпечатний розподіл на пропорційній основі додаткових акцій власного акціонерного капіталу корпорації серед акціонерів. Дивіденди, сплачені акціями, як правило, складаються із простих акцій випущених для власників простих акцій. Пропорційна основа означає, що кожний акціонер одержує додаткові акції відповідно до процента акцій, якими він вже володіє. Завдяки цьому дивіденди, сплачені акціями, не змінюють пропорційної частки власності кожного акціонера, не призводять до розподілу будь яких активів (наприклад, грошей) корпорації серед акціонерів, а також не впливають на загальний акціонерний капітал корпорації емітента.
У компаній часто є обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого доходу. Такі обмеження тимчасово вилучають певну суму нерозподіленого доходу із суми, яка могла б бути сплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів і використана в інший спосіб.
Обмеження нерозподіленого доходу можуть бути добровільними або вимішеними. Обмеження може накладатися законом, наприклад, щодо акцій, випущених і знову куплених компанією емітентом. Іноді керівництво під-приємства або рада директорів може добровільно встановити обмеження на нерозподілений доход для розширення підприємства. Суми нерозподіленого доходу, обмеженого з цією метою, часто призначаються для інвестування в обладнання підприємств. Це обмеження може бути зняте керівництвом або радою директорів у будь-який момент.
Принцип повного розкриття інформації вимагає, щоб обмеження не-розподіленого доходу відображались у фінансових звітах.
Компанія також може вкладати кошти в акції інших компаній, щоб отримати прибуток від вільних коштів, впливати на рішення іншої компанії (конкурента) або контролювати її, підтримувати й розширювати діяльність через реалізацію нових товарів і послуг, знаходити вихід на нові ринки і шукати нові джерела постачання. Підприємство може отримати частку акціонерного капіталу іншої корпорації придбанням акцій в акціонерів за гроші (чи інші активи) або, якщо інвестором є корпорація, обміном певної частки власного акціонерного капіталу на акції
іншої корпорації.
Якщо метою інвестиції є здобуття впливу або контролю, то купуються прості акції, бо вони мають право голосу.
Головною характеристикою взаємовідносин між інвестором та компанією, в яку вкладається капітал, є те, що компанія-інвестор може мати значний вплив і контроль за операційною й фінансовою політикою іншої компанії. Вплив і контроль залежать від кількості акцій із правом голосу, якими володіє компанія-інвестор у порівнянні із загальною кількістю випущених акцій компанії, в яку вкладається капітал.
Існує три методи оцінки й управління акціонерним капіталом залежно від рівня власності:
метод вартості застосовується, якщо компанія-інвестор не має значного впливу (володіє менше ніж 20% акцій);
пайовий метод - при значному впливі (від 20% до 50% акцій);
метод консолідованої звітності - при повному контролі (понад 50% випущених акцій із правом голосу).
Пайовий метод повинен використовуватися тоді, коли має місцезначний вплив (але не контроль). Пайовий метод визнає пропорційну частку відобра-женого у звіті прибутку компанії, в яку вкладається капітал, як дохід інвестора. Дивіденди компанії, в котру вкладається капітал, розглядаються як повернення частини інвестицій. Коли компанія, в яку вкладається капітал, звітує про дохід, компанія-інвестор реєструє свою процентну частку (тобто пай) від доходу.
Метод вартості вкладеного капіталу визначає лише дивіденди, отримані інвестором, як дохід але дивіденди можуть бути не пов'язані з доходами компанії, в яку вкладається капітал за звітний період. Пайовий метод не має такої вади, проте він не відображає економічного впливу ринкових змін на інвестиційні акції. Вплив таких ринкових змін дуже важливий для інвестора.
Метод консолідованої фінансової звітності застосовується, якщо компанія інвестор володіє 50% простих акцій іншої компанії. Саме така ситуація виникає у вітчизняних акціонерних промислових підприємств з іноземними інвестиціями.
Іноземні інвестори, як правило, викуповують понад 50% випущених простих акцій із правом голосу, щоб мати повний контроль над підприємст-вом. Нині практично відсутня чітка інвестиційна політика держави тому іноземний інвестор для зменшення ризику викуповує контрольний пакет акцій підприємства.
Цільові інвестиції, коли іноземна компанія проводить інвестиційні вли-вання в конкретне підприємство, ефективніші, ніж міжнародні кредити на державному рівні. Сьогодні іноземні інвестиції надходять із 83 країн світу. Лідерами є компанії СІЛА, Німеччини, Великобританії, Нідерландів та Бельгії. Найпривабливішими для іноземних інвесторів є такі галузі, як машинобуду-вання, харчова та переробна промисловість (зокрема пивкомбінати).
3.2. Проблеми залучення інвестицій для формування капіталу акціонерних товариств
Оздоровлення економіки України потребує інвестування значного капіталу у пріоритетні галузі виробництва. Фінансування інвестиційних проектів звичайно триває кілька років, а
Loading...

 
 

Цікаве