WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаФінанси (міжнародні, державні) → Бюджетна історія України - Курсова робота

Бюджетна історія України - Курсова робота

запорожців у військових битвах періодично пересилали на Січ гроші, провіант, різне спорядження. Так, наприклад, у 1696 р. Петро І нагородив за допомогу в перемозі над турками під Азовом кожного запорожця по 1 крб. (вартість кварти горілки, тобто одного літра, - 2 коп.) і по відрізу сукна. Військовою здобиччю було золото і срібло, дорогий посуд, зброя, цінні тканини, килими, ікони, худоба.
Але в Новій Січі військова здобич не була основним джерелом доходів. Вагому їх частину приносила торгівля- від продажу товарів за межами Січі, сплата податків від продажу товарів на території Січі, мито за транзит товарів.
Запорозька Січ мала завершену систему збирання і витрачання коштів скарбу. Характерною особливістю дохідної частини є трудові повинності, які виконувались безоплатно. Бюджет Січі був беззбитковим, і його збалансування досягалось трудовими повинностями, зменшенням платні, регулюванням експортно-імпортних операцій, покриванням частини державних потреб за рахунок старшини, хоча щодо останнього зворотний процес також мав місце.
Таблиця 2. Доходи та видатки скарбу Запорозької Січі у XVIII ст..
Доходи Видатки
І. Зовнішні джерела
1. Військова здобич
2. "Жалование царское", платня гетьманська
3. Задоволення претензій іншими державами
4. Продукти від царського уряду
5. Доходи від зовнішньої торгівлі
II. Внутрішні джерела
1. Кошові регалії та домени
2. Мито
3. Внутрішні податки
4. Орендна плата
5. Конфісковане майно
6. Викуп за полонених
7. Судові штрафи
8. Кредитні операції
І. Зовнішні напрями
1. Утримання російських полків під час військових дій з Туреччиною
2. Дари царям та російським чиновникам
3. Спорядження Запорозького війська на військові операції за межами Січі
4. Задоволення претензій від інших держав
II. Внутрішні напрями
1. Утримання церковних установ
2. Утримання урядовців Коша
3. Поточне утримання господарства Коша
4. Допомога збіднілим козакам та іншим членам Війська Запорозького
5. Видача кредитів
6. Резерв
За часів Гетьманщини на бюджетні процеси мали вплив як зовнішні так і внутрішні чинники. З боку Росії відчувався постійний тиск із намаганням підкорити фінанси Гетьманщини, з внутрішнього - цілий комплекс різнопланових чинників, викликаних неврегульованими юридичними нормами, особливостями соціально-економічного устрою, національними, демографічними, політичними процесами.
Основи зовнішніх взаємин з Росією були закладені за часів Б. Хмельницького і потім уточнювалась при виборах нового гетьмана, а також в односторонньому порядку з боку Росії.
Основні напрями взаємин були такі:
1. Безоплатне утримання російської армії. Селяни і козаки-підпомічники збирали гроші, продукти харчування (порції), фураж (рації). До 1707-1709 рр. збори були незначними. Після Полтавської битви на Лівобережній Україні постійно перебувало до 10 полків, а під час військових дій - значно більше. З 1716 до 1783 р. ці збори мали постійний характер і називались "консистенські дачки". З 1764 р. вони збирались у грошовій формі - по 1 крб. із кожного двору.
2. Виконання повинностей. Цих повинностей у різні роки налічувалося чимало. Так, селяни і міщани повинні були забезпечувати підводами, кормами, волами, погоничами потреби армії, пошти, чиновників. У роки російсько-турецької війни 1735-1739 рр. було
притягнуто до обозної служби 205 тис. селян, забрано волів і коней на 146,3 тис. крб. Усього збитки для України становили 12 млн крб. У 1737-1738 рр. Україна утримувала власним коштом від 50 до 75 російських полків, що коштувало їй 1,5 млн крб., у 10 разів більше за її річний бюджет. Утрати населення становили 35 тис. осіб, що для чисельності в 1,5 млн осіб не було суттєвим. Тяжким випробуванням для українців були такі повинності, як примусові каральні роботи, будівництво фортифікаційних споруд. Козаків і посполитих відправляли до Петербурга, Астрахані, Кавказу, додому ж поверталось не більше ЗО-60 %, решта вмирали від нестерпних умов життя, епідемій, каліцтв.
2. Передавання частини бюджетних коштів Лівобережної України до Росії. Оскільки бюджетні ресурси України починаючи з 1722 р. перебували під контролем Росії, то в окремі роки грошові ресурси направлялись до російської казни. Так, у 1725 р. для Росії було виділено 244 255 крб. від податків.
Практично протягом усього періоду існування Гетьманщини простежуються три рівні збирання податків, зборів, виконання повинностей:
1. У державну казну - до військового скарбу.
2. На користь місцевої старшини в полках, сотнях.
3. На утримання землевласника, пана, збирачів податків.
До державної казни надходили:
1. "Показанщина" - податок на виробництво горілки (від одного "казана" - специфічного апарату для виготовлення горілки). Козаки та духовні особи платили 50 коп. за "казан", селяни - 1 крб.
2. Тютюнова десятина. Справлялась спочатку з посівів натурою, а з 1723 р.- 60 коп. з пуду.
3. Податки на торговельну діяльність. Стягувалися в розмірі 2 % від вартості товару. За продаж горілки і дьогтю стягувалися з одного відра. Оподатковувався продаж солі, хліба, риби, вина, худоби, "ярмаркові" - з купецьких підвід. У 1714 р. було введено новий податок -"поголовщину", що збирався не з вартості товару, а з "голови" купця.
4. Податок із млинів, так званий "військовий мірчук", - який стягувався в розмірі 1/3 помолу для забезпечення потреб російської армії. Сплачувався всім трудовим населенням, починаючи від 1665 р.
5. Податки з промислів, наприклад з копалень. Збиралися переважно натурою.
6. Митні збори в частині, визначеній гетьманською адміністрацією. Мито було зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє мито поділялось на "індукти" - за ввезення товару та "евекти" - вивезення товару і давало щорічно до 50 тис. крб. За царювання Єлизавети було перенесено митні кордони Російської імперії до польського та турецького кордонів і таким чином скасовано ці види мита Гетьманщини. Гетьман Розумовський доводив сенату Росії незаконність цих скасувань, але цариця Єлизавета затвердила рішення сенату, скасувавши юридичне тим самим митну територію Гетьманщини. Однак ще довго цей указ виконувався не в повному обсязі, і лише за часів правління Катерини II митну територію України було повністю скасовано. Внутрішнє мито брали за проїзд територією Гетьманщини, окремо "перевізне" - через річки, "мостове" - через містки.
7. Інші податки з населення, наприклад, "куничне" з весіль. У 1765 р. було запроваджено подушний податок, а з 1783 р. він поширився на всю Україну. У цьому ж році змінилися розміри податків. Замість 1 крб. з селян і козаків збирали по 1 крб. 20 коп., а з купців - 1 % від земельного капіталу, з поміщицьких і монастирських селян -72 коп. на рік. Після секуляризації монастирського землеволодіння селян цих маєтностей віддали у володіння держави, і вони,
Loading...

 
 

Цікаве